Військовий помер від ускладнень після поранення, а матері призначили 2 млн грн замість 15 млн грн: що вирішив суд
Військовий отримав тяжкі поранення під час ракетного обстрілу Дніпра — вибухову травму та опіки 60% тіла. Через два місяці він помер. Його матері призначили одноразову грошову допомогу в розмірі трохи більше 2 млн грн замість 15 млн грн, на які вона, на її переконання, мала право.
Ключовим стало питання причини смерті. ВЛК встановила зв’язок захворювання, яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини, а службове розслідування підтвердило, що смерть настала внаслідок отриманого поранення та тяжкої опікової хвороби з ускладненнями. Проте комісія Держспецтрансслужби визначила розмір допомоги за іншою процедурою.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд розібрався, чи дають такі обставини право на виплату 15 млн грн.
Суть справи
Як встановив суд, син позивачки проходив військову службу за мобілізацією. 3 жовтня 2023 року під час несення служби з оборони України в Дніпрі він потрапив під ракетний обстріл.
Унаслідок обстрілу солдат отримав вибухову травму, численні опіки обличчя, голови, шиї, тулуба та кінцівок II–III ступенів, які охоплювали 60% поверхні тіла, а також опіковий шок II ступеня. Ці обставини підтверджувалися довідкою про обставини травми від 14 грудня 2023 року.
У грудні 2023 року військовослужбовець помер.
16 лютого 2024 року регіональна військово-лікарська комісія встановила, що захворювання, яке призвело до смерті солдата, та причина смерті пов’язані із захистом Батьківщини.
У висновку ВЛК зазначалися субарахноїдальний крововилив, артеріовенозна вада розвитку церебральних судин та набряк головного мозку.
Згодом військова частина провела службове розслідування обставин смерті солдата. За його результатами командир військової частини 9 квітня 2025 року видав наказ, у якому було встановлено, що смерть військовослужбовця настала внаслідок отриманого поранення та тяжкої опікової хвороби, ускладненої інфекційним ендокардитом з ураженням аортального клапана, вираженою недостатністю та субарахноїдальним крововиливом.
Таким чином, матеріали службового розслідування пов’язували смерть військового не лише із захворюванням, а й із наслідками поранення, отриманого під час ракетного обстрілу.
Однак 27 травня 2025 року комісія Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту ухвалила рішення призначити матері померлого військовослужбовця одноразову грошову допомогу в розмірі 2 013 000 грн.
Розмір виплати визначили відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №975, виходячи із 750-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2023 року.
Мати військовослужбовця не погодилася з таким рішенням і звернулася до адміністративного суду.
Вона наполягала, що обставини смерті її сина є підставою для призначення допомоги за постановою Кабміну від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 15 млн грн.
Позивачка просила визнати протиправним і скасувати відповідний пункт рішення комісії, зобов’язати призначити їй одноразову грошову допомогу в розмірі 15 млн грн та здійснити доплату 12 987 000 грн — різниці між цією сумою і раніше призначеними 2 013 000 грн.
Позиція Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту
Відповідач заперечував проти задоволення позову та вважав рішення комісії правомірним.
Адміністрація Держспецтрансслужби зазначала, що документи, подані матір’ю військовослужбовця, були оформлені та розглянуті відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабміну №975 та відповідних нормативних актів Міністерства оборони.
За результатами їх розгляду комісія призначила одноразову грошову допомогу в розмірі 2 013 000 грн, а тому, на переконання відповідача, підстав вважати її дії протиправними немає.
Окремо відповідач наголошував, що позивачка не подавала заяви про призначення допомоги саме за постановою №168.
Адміністрація посилалася на те, що форма такої заяви та перелік необхідних документів визначені спеціальним порядком. Відповідно, на думку відповідача, комісія правомірно розглянула питання про призначення допомоги за тією процедурою, за якою були оформлені та подані документи.
Позиція та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський окружний адміністративний суд насамперед зазначив, що право матері військовослужбовця на одноразову грошову допомогу як таке не оспорюється.
Відповідач уже визнав це право, ухваливши рішення про призначення виплати.
Спір стосувався виключно того, чи існували передбачені законодавством підстави для призначення допомоги саме в розмірі 15 млн грн.
Суд звернув увагу на положення постанови Кабінету Міністрів №168, яка передбачає одноразову допомогу в розмірі 15 млн грн у разі загибелі військовослужбовця, а також у разі його смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за визначених постановою обставин під час захисту Батьківщини, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення.
При цьому суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24.
У цій постанові судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розмежувала три правові ситуації, від яких залежить визначення підстав для призначення допомоги.
Перша стосується загибелі військовослужбовця під час воєнного стану за обставин, передбачених постановою №168. Друга — смерті військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини за визначених цією постановою обставин.
Третя ситуація стосується смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби або захистом Батьківщини. Така смерть може бути підставою для одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII та Порядком №975, однак сама по собі не означає виникнення права на підвищену виплату за постановою №168.
Верховний Суд наголосив, що самого висновку ВЛК про зв’язок захворювання із захистом Батьківщини недостатньо для автоматичного призначення 15 млн грн.
Визначальним є встановлення причинного зв’язку між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими за обставин, передбачених постановою №168.
Водночас смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає права на таку допомогу, якщо медичними документами встановлено, що смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв’язку з відповідним пораненням.
Чому суд визнав право матері на 15 млн грн
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дослідив документи, що підтверджували обставини поранення та смерті військовослужбовця.
Зокрема, довідкою про обставини травми було підтверджено, що 3 жовтня 2023 року солдат отримав вибухову травму, численні опіки та опіковий шок унаслідок ракетного обстрілу під час несення служби з оборони України в Дніпрі.
Водночас службовим розслідуванням було встановлено, що його смерть настала внаслідок отриманого поранення та тяжкої опікової хвороби з подальшими ускладненнями.
Суд також врахував висновок регіональної ВЛК, яка визнала захворювання, що призвело до смерті, та причину смерті пов’язаними із захистом Батьківщини.
Оцінивши ці докази в сукупності, суд дійшов висновку, що смерть військовослужбовця настала внаслідок травми, отриманої під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, пов’язаних із захистом Батьківщини та відсіччю збройної агресії РФ.
Отже, у цій справі йшлося не просто про захворювання, пов’язане з проходженням військової служби, а про смерть, причинно пов’язану з документально підтвердженим пораненням, отриманим під час захисту України.
Саме ця обставина, за висновком суду, давала матері військовослужбовця право на одноразову грошову допомогу в розмірі 15 млн грн за постановою №168, а не на виплату 2 013 000 грн, визначену комісією за Порядком №975.
Чому суд відхилив аргументи про неправильно оформлені документи
Окремо суд оцінив доводи Адміністрації Держспецтрансслужби про те, що документи матері військового були оформлені за постановою №975, а окремої заяви про призначення допомоги за постановою №168 вона не подавала.
Суд визнав такі аргументи безпідставними.
На його переконання, сам факт оформлення та направлення документів за процедурою, передбаченою постановою №975, не означає, що комісія була позбавлена можливості та обов’язку надати належну правову оцінку обставинам смерті військовослужбовця.
Комісія мала встановити, який саме нормативно-правовий акт підлягав застосуванню, та вирішити питання про право матері на допомогу у відповідному розмірі.
Визначальним для призначення допомоги є не формальне посилання в документах на певну постанову, а фактичні обставини смерті військовослужбовця, його статус, час смерті та законодавство, чинне на момент виникнення права на виплату.
Тому оформлення документів за постановою №975 та відсутність окремого звернення із посиланням на постанову №168 не є достатніми підставами для позбавлення позивачки права на отримання 15 млн грн.
Суд також зауважив, що одноразова грошова допомога у разі загибелі чи смерті військовослужбовця має компенсаторний характер і спрямована на матеріальну підтримку членів його сім’ї після втрати близької людини.
Що вирішив суд
За результатами розгляду справи №160/35227/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов матері військовослужбовця.
Суд визнав протиправним та скасував пункт 2.1 рішення комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 27 травня 2025 року №736, яким жінці призначили одноразову грошову допомогу в розмірі 2 013 000 грн.
Адміністрацію Держспецтрансслужби зобов’язано призначити матері померлого солдата одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабміну №168 у розмірі 15 млн грн та здійснити її виплату з урахуванням фактично проведених виплат.
При цьому суд не визначив у резолютивній частині конкретну суму доплати 12 987 000 грн, як просила позивачка, а зобов’язав відповідача призначити допомогу за належною правовою підставою та здійснити виплату з урахуванням уже проведених платежів. У решті позовних вимог суд відмовив.
Також за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на користь позивачки постановлено стягнути 968,96 грн судового збору.
Таким чином, у цій справі суд виходив із того, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає права його родини на 15 млн грн, якщо встановлено причинний зв’язок між смертю та пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини за обставин, передбачених постановою №168. Вирішальне значення мають підтверджені документами обставини поранення і смерті, а не лише формулювання медичного діагнозу чи порядок оформлення заяви.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
