Військовий просив звільнення через хвору матір, але отримав відмову через брата за кордоном: справа дійшла до суду
Військовослужбовець просив звільнити його зі служби, щоб постійно доглядати за матір’ю з інвалідністю II групи. Командування заперечувало: у жінки є ще один син — громадянин іншої держави, а доказів того, що він не може здійснювати догляд, немає.
Однак у суді справа отримала інший поворот. Виявилося, що в матеріалах справи взагалі немає належного рішення за рапортом військовослужбовця — ані про його задоволення, ані про обґрунтовану відмову. Саме це стало ключовим.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав бездіяльність військової частини протиправною та зобов’язав її розглянути рапорт і прийняти відповідне рішення. Водночас суд не став визначати замість командування, чи має військовослужбовець право на звільнення, і не зобов’язав одразу оформлювати його звільнення.
Військовий просив звільнити його для догляду за матір’ю
Позивач проходить військову службу у військовій частині та має статус учасника бойових дій. У серпні 2025 року він подав командуванню рапорт про звільнення зі служби у зв’язку з необхідністю постійного догляду за матір’ю, яка є особою з інвалідністю II групи.
До рапорту він долучив, серед іншого, копії документів матері, пенсійне посвідчення у зв’язку з інвалідністю II групи, свідоцтво про народження, довідку про спільне проживання, медичні документи про потребу матері в постійному сторонньому догляді, а також акт обстеження сімейного стану. Серед документів був і засвідчений переклад паспорта брата позивача — громадянина Польщі.
Військовослужбовець стверджував, що обґрунтованої відповіді за результатами розгляду рапорту він не отримав, а документи щодо його звільнення командування не підготувало. Тому він звернувся до адміністративного суду.
У матеріалах справи письмова відповідь на його рапорт була відсутня.
Військова частина: у матері є ще один син
Військова частина просила відмовити у задоволенні позову.
У відзиві командування зазначало, що рапорт військовослужбовця не був задоволений через те, що він не підтвердив відсутність інших родичів першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за його матір’ю.
З поданих самим військовослужбовцем документів випливало, що в нього є брат — громадянин іншої держави.
На думку військової частини, проживання брата за кордоном та наявність у нього іноземного громадянства саме по собі не свідчить про неможливість доглядати за матір’ю. Документів про те, що брат сам потребує постійного стороннього догляду, до рапорту не додали.
Тому командування виходило з того, що наявність іншого близького родича не дає підстав вважати виконаними всі умови для звільнення військового за тією підставою, яку він зазначив у рапорті.
Третя особа також послалася на наявність брата
Подібну позицію висловила й інша військова частина, залучена до справи як третя особа.
Її представник зазначив, що в акті обстеження сімейного стану зафіксовано наявність іншого родича, який потенційно може здійснювати догляд за матір’ю військовослужбовця.
Третя особа наголосила: для застосування відповідної підстави звільнення мають бути одночасно виконані встановлені законом умови. Зокрема, йдеться не лише про інвалідність батька або матері та потребу в догляді, а й про відсутність інших членів сім’ї відповідного ступеня споріднення або про те, що такі особи самі потребують постійного догляду.
При цьому перебування брата позивача за кордоном, на думку третьої особи, не припиняє його сімейних обов’язків щодо матері.
Суд перевірив не тільки підстави для звільнення, а й сам порядок розгляду рапорту
Розглядаючи справу, суд звернув увагу на порядок, у якому командування повинно вирішувати питання про звільнення військовослужбовця.
Суд зазначив, що військовослужбовці, які бажають звільнитися зі служби, подають рапорт по команді разом із документами, що підтверджують підстави для звільнення.
За висновком суду, наслідком розгляду такого рапорту має бути відповідне рішення: видання наказу про звільнення або надання обґрунтованої відмови у його задоволенні.
Саме на цьому етапі у позиції військової частини виникла проблема.
У матеріалах справи не знайшли рішення за рапортом
Суд установив, що військовослужбовець подав рапорт про звільнення та додав документи на підтвердження зазначених ним обставин.
Однак доказів того, що командир військової частини належним чином розглянув цей рапорт разом із доданими документами та за результатами його розгляду задовольнив прохання, відмовив у ньому або прийняв інше рішення в межах своїх повноважень, у матеріалах справи не було.
Фактично у суді військова частина пояснила, чому, на її думку, військовослужбовець не мав підстав для звільнення, однак підтвердження належно оформленого рішення, прийнятого безпосередньо за його рапортом, не надала.
Тому суд дійшов висновку, що рапорт не був належним чином розглянутий.
Чому суд не наказав одразу звільнити військовослужбовця
Водночас суд не погодився з вимогою позивача одразу зобов’язати військову частину підготувати та направити документи для його звільнення.
Суд пояснив: адміністративний суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь особи лише тоді, коли встановлено, що всі передбачені законом умови для цього виконані, а орган не має можливості діяти на власний розсуд.
Якщо ж компетентний орган ще не перевірив усі обставини належним чином, суд не повинен підміняти його та самостійно вирішувати питання, яке спочатку має бути розглянуте уповноваженим суб’єктом.
У цій справі військова частина належним чином не розглянула рапорт і не прийняла рішення, яке породжувало б юридичні наслідки для військовослужбовця.
Тому суд дійшов висновку, що може зобов’язати командування саме розглянути рапорт та прийняти за ним рішення, але не може на цьому етапі зобов’язати його одразу оформити звільнення.
Що вирішив суд
За результатами розгляду справи №160/31172/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.
Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця від 28 серпня 2025 року про звільнення з військової служби у зв’язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір’ю з інвалідністю II групи.
Також суд зобов’язав військову частину розглянути рапорт та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, викладеної судом.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
