Військового не можна оголосити померлим лише за фактом смертельного поранення з дрона — позиція Верховного Суду
У постанові від 6 серпня 2026 року у справі № 158/3496/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув питання про можливість оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання бойового завдання на території активних бойових дій.
Питання має особливе значення для членів сімей військовослужбовців, які зникли під час бойових дій, оскільки оголошення особи померлою має правові наслідки, прирівняні до наслідків смерті, зокрема створює можливість реалізації пов’язаних із цим майнових та інших прав.
Обставини справи
У листопаді 2025 року син військовослужбовця звернувся до суду із заявою про оголошення померлим свого батька, військовослужбовця, який проходив військову службу у військовій частині.
Військовослужбовець був призваний на військову службу по мобілізації 25 січня 2025 року, а 21 березня 2025 року зарахований до списків особового складу військової частини.
Потім, 29 березня 2025 року близько 16:55 під час виконання бойового завдання поблизу с. Нове Краматорського району Донецької області позиції українських військових зазнали ударів FPV-дронів та артилерійського обстрілу. Після цього військовослужбовець перестав виходити на зв’язок та був визнаний таким, що зник безвісти.
Як зазначено в матеріалах службового розслідування, з пояснень військовослужбовців стало відомо, що військовослужбовець отримав поранення, несумісне з життям, що підтвердилося фотофіксацією з дрона. Водночас через високу інтенсивність обстрілів тіло військовослужбовця евакуювати не вдалося.
Сестра військовослужбовця звернулася до поліції із заявою про його зникнення. У травні 2025 року він набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Матеріали справи також містили відомості про відсутність інформації щодо перебування військовослужбовця у полоні, його місцезнаходження або стану здоров’я. Водночас військова частина повідомила, що місце зникнення військовослужбовця перебуває під постійними інтенсивними обстрілами, зазнає ураження FPV-засобами та окуповане противником, що унеможливлює проведення українськими пошуковими групами пошукових та евакуаційних дій.
Заявник просив оголосити батька померлим із визначенням дати та місця смерті, оскільки це було необхідно для реєстрації смерті, реалізації спадкових прав, отримання одноразової грошової допомоги та інших соціальних виплат.
Луцький міськрайонний суд Волинської області 3 березня 2026 року відмовив у задоволенні заяви. Волинський апеляційний суд 5 травня 2026 року залишив це рішення без змін. Суди виходили з того, що військовослужбовець зник безвісти внаслідок воєнних дій на території, де на момент звернення до суду, розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного перегляду тривали активні бойові дії. За таких обставин заява про оголошення особи померлою є передчасною.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд насамперед нагадав, що відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
ВС вказав, що особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Суд зазначив, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.
ВС навів висновок Великої Палати про те, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.
Суд зазначив, що мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого — потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені у частині другій статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставин, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини.
Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з’являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.
ВС окремо звернув увагу на висновок Великої Палати про те, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв’язок з різних причин, пов’язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту.
Водночас з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
Застосовуючи ці висновки до справи військовослужбовця, Верховний Суд встановив, що місце його зникнення — с. Нове Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області — належить до території активних бойових дій.
Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що військовослужбовець зник безвісти в результаті воєнних дій на території с. Нове, де активні бойові дії тривали як на момент його зникнення, так і на момент звернення заявника до суду та під час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій.
ВС вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність переконливих та беззаперечних доказів, на підставі яких можна було б оголосити військовослужбовця померлим. Оскільки на території, де він зник безвісти, продовжувалися активні бойові дії, заява сина про оголошення батька померлим є передчасною.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу сина військовослужбовця без задоволення, а попередні рішення — без змін.
Таким чином, якщо військовослужбовець зник саме на території активних бойових дій, шестимісячний строк не може автоматично обчислюватися від дати його ймовірної загибелі, оскільки триваючі бойові дії створюють невизначеність щодо його фактичної долі.
У конкретній справі Верховний Суд визнав заяву про оголошення військовослужбовця померлим передчасною, оскільки активні бойові дії на території його зникнення тривали і на момент розгляду справи.
Читайте також протилежену позицію — шість місяців достатньо: Верховний Суд визначив правила обчислення строків для оголошення військового померлим.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
