Військового зняли з усіх видів забезпечення через СЗЧ до внесення відомостей у ЄРДР: чи законно припинили виплати

Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовослужбовця до військової частини про скасування наказів щодо призупинення військової служби та припинення забезпечення.

Суд визнав правомірним призупинення військової служби у зв’язку з внесенням до ЄРДР відомостей про можливе самовільне залишення частини, однак установив, що припинити виплату грошового забезпечення військова частина могла лише з дати внесення цих відомостей до ЄРДР, а не з дня неприбуття військовослужбовця до місця служби.

Суть справи

Військовослужбовець проходив службу у Збройних Силах України у складі військової частини та перебував у розпорядженні її командира.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 16 лютого 2023 року гарнізонна військово-лікарська комісія визнала його непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців. Наказом командира військової частини від 30 травня 2023 року військовослужбовцю надали відпустку для лікування у зв’язку з хворобою з 1 до 29 червня 2023 року.

Після закінчення відпустки, 30 червня 2023 року, військовослужбовець мав прибути до пункту постійної дислокації військової частини у Коломиї. Під час перевірки особового складу о 8:00 було встановлено, що він до частини не прибув.

За фактом відсутності військовослужбовця командир військової частини 1 липня 2023 року призначив службове розслідування. За його результатами факт самовільного залишення військової частини з 30 червня 2023 року визнали підтвердженим.

Наказом від 3 липня 2023 року результати службового розслідування затвердили. У ньому зазначалося, що військовослужбовець не дотримався вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби ЗСУ, самоусунувся від виконання службових обов’язків, порушив розпорядок дня частини та не повідомив командиру про причини неприбуття.

Цим же наказом передбачалося після прибуття військовослужбовця до частини накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Оскільки під час службового розслідування у його діях виявили ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 407 Кримінального кодексу України, командування доручило підготувати відповідне повідомлення та направити його до правоохоронного органу.

Також наказ передбачав, що після отримання витягу з ЄРДР військову службу необхідно призупинити з дня внесення до реєстру відповідних відомостей. Після призупинення служби військовослужбовця мали звільнити з посади та вважати таким, що не виконує обов’язків військової служби. Час призупинення не мав зараховуватися до строку військової служби, вислуги у військовому званні та вислуги років для виплати відповідної надбавки й призначення пенсії.

Водночас наказом командира військової частини від 1 липня 2023 року військовослужбовця визнали таким, що 30 червня самовільно залишив військову частину, та з цієї ж дати зняли з усіх видів забезпечення.

Відомості про можливе вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 407 КК України, внесли до ЄРДР 7 вересня 2023 року. У витягу з реєстру зазначалося, що військовослужбовець, призваний під час мобілізації, в умовах воєнного стану не з’явився до військової частини після відпустки, незаконно перебуває за її межами, а його місцезнаходження невідоме.

Наказом по особовому складу від 13 березня 2024 року військову службу позивача у Збройних Силах України було призупинено. У тексті цього наказу зазначено, що службу призупинено з 7 січня 2024 року. Водночас у наказі по стройовій частині від 14 березня 2024 року вказано, що військову службу було призупинено з 9 січня 2024 року.

У березні 2026 року військовослужбовець направив до військової частини заяву з проханням видати наказ про його зарахування до списків особового складу та поставити на всі види забезпечення.

Після цього він звернувся до суду та просив визнати протиправними і скасувати наказ від 13 березня 2024 року в частині призупинення військової служби, пункт наказу від 14 березня 2024 року щодо призупинення служби, а також наказ від 1 липня 2023 року в частині його виключення з 30 червня 2023 року.

Позивач стверджував, що командування протиправно призупинило проходження ним військової служби через нібито самовільне залишення місця служби. Він посилався на свідоцтво про хворобу, відповідно до якого його було визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців. На його думку, цей документ підтверджував наявність законних підстав для припинення виконання військових обов’язків, однак командування не врахувало відповідні обставини.

Військовослужбовець також зазначав, що копії оскаржуваних наказів йому не вручали, а тому просив поновити строк звернення до суду.

Військова частина заперечила проти позову. Вона наголошувала, що висновок ВЛК про непридатність до військової служби з переоглядом через шість місяців сам собою не звільняв військовослужбовця від обов’язку виконувати обов’язки служби та перебувати у розташуванні частини.

За твердженням відповідача, після закінчення відпустки для лікування військовослужбовець 30 червня 2023 року до частини не прибув, на телефонні дзвінки не відповідав, про законні причини відсутності командування не повідомив і підтвердних документів не надав.

Військова частина вважала, що накази про зняття з усіх видів забезпечення та призупинення військової служби були видані на належних правових і фактичних підставах у зв’язку із самовільним залишенням місця служби та внесенням відповідних відомостей до ЄРДР.

Крім того, відповідач зазначив, що дистанційне поновлення на військовій службі законодавством не передбачене. У разі прибуття військовослужбовця, службу якого призупинено, командир повинен з’ясувати причини його відсутності та повідомити про прибуття орган досудового розслідування і Військову службу правопорядку.

Позиція та висновки суду

У справі № 300/2065/26 суд зазначив, що військова служба є державною службою особливого характеру, пов’язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок її проходження, права та обов’язки військовослужбовців визначаються Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували чи добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до ЄРДР на підставі заяви або повідомлення командира військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують обов’язків військової служби. Дія контракту про проходження військової служби, виплата грошового забезпечення, а також продовольче, речове та інші види забезпечення призупиняються.

Час призупинення військової служби не зараховується до строку служби, вислуги у військовому званні та вислуги років для виплати надбавки й призначення пенсії. На таких осіб не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, і вони не входять до чисельності Збройних Сил України.

Якщо стосовно військовослужбовця набрав законної сили виправдувальний вирок або кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю події чи складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді, військова служба та дія контракту продовжуються. Строк призупинення служби у такому разі зараховується до відповідної вислуги, пільги й соціальні гарантії поновлюються, а за весь час необґрунтованого призупинення військовослужбовцю виплачують недоотримане грошове забезпечення та відновлюють інші види забезпечення.

Проаналізувавши частину другу статті 24 Закону у взаємозв’язку з частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, суд дійшов висновку, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, військова служба призупиняється саме з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі №420/8263/22.

Суд установив, що результати службового розслідування та наказ командира військової частини від 3 липня 2023 року, яким ці результати було затверджено, військовослужбовець не оскаржив. Матеріали справи також не містили відомостей про скасування або визнання цього наказу протиправним.

Отже, на час розгляду справи наказ залишався чинним, а встановлений службовим розслідуванням факт самовільного залишення військової частини не був спростований. Посилання позивача на обставини, які, на його думку, заперечували факт самовільного залишення частини, самі собою не спростовували чинних результатів службового розслідування.

Суд також визнав безпідставними доводи військовослужбовця про неврахування свідоцтва про хворобу, відповідно до якого його визнали непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців. Із медичної характеристики випливало, що позивач неодноразово проходив лікування, а наказом командира частини йому було надано відпустку за станом здоров’я з 1 до 29 червня 2023 року.

Оскільки відомості про кримінальне правопорушення внесли до ЄРДР 7 вересня 2023 року, військова частина мала право призупинити військову службу позивача не раніше цієї дати. Накази від 13 і 14 березня 2024 року передбачали призупинення військової служби з дати, що настала вже після внесення відомостей до ЄРДР. Тому суд не встановив ознак протиправності цих наказів у частині призупинення військової служби та відмовив у задоволенні відповідних вимог.

Водночас наказом від 1 липня 2023 року військовослужбовця зняли з усіх видів забезпечення з 30 червня 2023 року. Суд установив, що заявлена позивачем вимога про скасування цього наказу в частині виключення стосувалася саме припинення всіх видів забезпечення, зокрема нарахування та виплати основного грошового забезпечення.

Підставою для припинення забезпечення стало те, що військовослужбовця вважали таким, що 30 червня 2023 року не повернувся до військової частини після лікувальної відпустки. Проте відомості про кримінальне правопорушення внесли до ЄРДР лише 7 вересня 2023 року.

Суд наголосив, що відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» можливість призупинення служби та пов’язаних із нею виплат виникає саме з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Натомість військова частина припинила виплату грошового забезпечення значно раніше — з 30 червня 2023 року, коли законодавчо визначених підстав для цього ще не було.

За висновком суду, військова частина мала право призупинити виплату грошового забезпечення у зв’язку з кримінальним провадженням за частиною п’ятою статті 407 КК України лише з 7 вересня 2023 року. Тому ненарахування та невиплата основного грошового забезпечення з 30 червня до 7 вересня 2023 року включно були протиправними, оскільки виплати припинили раніше дня внесення відомостей до ЄРДР.

У результаті суд частково задовольнив позов, визнав протиправним і скасував наказ командира військової частини від 1 липня 2023 року в частині припинення нарахування та виплати грошового забезпечення з 30 червня 2023 року.

Військову частину зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період із 30 червня до 7 вересня 2023 року з урахуванням сум, які могли бути виплачені за цей період. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.