Військовому відмовили у звільненні через свідоцтво про народження сина, видане в Угорщині: суд поставив крапку
Військовослужбовцю відмовили у звільненні за сімейними обставинами, поставивши під сумнів його батьківство щодо одного із трьох дітей через видане в Угорщині свідоцтво про народження. Спір дійшов до апеляції, де суд розібрався не лише з питанням батьківства, а й з тим, чи потрібен апостиль на угорському документі для його використання в Україні.
У підсумку Восьмий апеляційний адміністративний суд став на бік військовослужбовця та залишив у силі рішення про протиправність відмови військової частини.
Військовий просив звільнити його як батька трьох дітей
Військовослужбовець проходив службу за призовом під час мобілізації. 2 липня 2025 року він подав командиру військової частини рапорт про звільнення зі служби за сімейними обставинами.
Підставою він зазначив підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» — перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Разом із рапортом чоловік подав документи про шлюб та народження дітей.
Однак 16 липня 2025 року військова частина повідомила йому про відсутність підстав для звільнення.
Командування вказало, що подані документи не доводять перебування на його утриманні одного із дітей. Зокрема, на думку військової частини, свідоцтво про народження дитини, видане в Угорщині, не доводило, що саме цей військовослужбовець є її батьком.
Саме така причина була зазначена у відповіді на рапорт.
Суд першої інстанції визнав відмову протиправною
Військовослужбовець звернувся до адміністративного суду.
Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив його позов.
Суд визнав протиправними дії військової частини щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення за сімейними обставинами та зобов’язав військову частину прийняти рішення про звільнення військовослужбовця на підставі перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Перша інстанція виходила з того, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей, а військова частина неправильно оцінила документи, які він додав до рапорту.
Військова частина з таким рішенням не погодилася та подала апеляцію.
В апеляції військова частина заявила про відсутність апостиля
Одним із аргументів апеляційної скарги стало те, що свідоцтво про народження одного із дітей було видане в Угорщині та не містило апостиля.
Військова частина вважала, що через це іноземний документ не може визнаватися дійсним в Україні та бути належним і допустимим доказом.
Апеляційний суд цей аргумент відхилив.
Насамперед колегія суддів звернула увагу: відсутність апостиля взагалі не була зазначена військовою частиною як підстава для відмови у задоволенні рапорту.
У листі від 16 липня 2025 року командування посилалося лише на те, що подане свідоцтво нібито не доводить батьківства військовослужбовця.
Водночас апеляційний суд окремо перевірив і аргумент щодо апостиля.
Чому суд визнав батьківство підтвердженим
Суди встановили, що військовослужбовець перебуває у зареєстрованому шлюбі та має трьох дітей.
Народження двох дітей підтверджувалося відповідними свідоцтвами, а свідоцтво про народження третьої дитини було видане 16 листопада 2021 року Об’єднаним муніципальним управлінням Захонь в Угорщині.
Хоча в угорському свідоцтві не було зазначено по батькові батька дитини, суд встановив, що прізвища та імена батьків, а також дошлюбне прізвище матері узгоджуються з даними їхніх українських паспортів та свідоцтва про шлюб.
Крім того, суд врахував норми Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до статті 122 СК України дитина, яка зачата та/або народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Суд також звернув увагу на положення Закону «Про громадянство України», відповідно до яких особа, батьки або один із батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Відтак суд дійшов висновку, що народження дитини за кордоном не виключає застосування українського законодавства під час визначення її походження.
У сукупності документи дозволяли встановити, що військовослужбовець юридично є батьком дитини.
Крім того, вже на стадії апеляційного розгляду представник позивача подав висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 8 жовтня 2025 року, який також підтверджував біологічне батьківство.
Таким чином, апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції, що позивач є батьком трьох дітей віком до 18 років.
Що суд сказав про перебування дітей на утриманні
Окремо апеляційний суд проаналізував, чи можна вважати дітей такими, що перебувають на утриманні військовослужбовця.
Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» не містить окремого визначення поняття «утримання дітей». Тому суд звернувся до положень Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 141 СК України мати та батько мають рівні права й обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Крім того, розірвання шлюбу або окреме проживання батьків і дитини саме по собі не звільняє їх від батьківських обов’язків.
Стаття 180 СК України прямо передбачає, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Апеляційний суд зазначив, що такий обов’язок існує від народження дитини до досягнення нею 18 років і не залежить від факту спільного проживання батьків із дитиною чи перебування батьків між собою у шлюбі.
У матеріалах справи не було доказів того, що військовослужбовця позбавили батьківських прав щодо його сина.
Тому суд дійшов висновку, що на позивача як на батька трьох дітей законом покладено обов’язок щодо їх утримання.
З огляду на подані разом із рапортом документи, апеляційний суд визнав наявними передбачені законом підстави для звільнення військовослужбовця як особи, на утриманні якої перебуває троє і більше дітей віком до 18 років.
Чому угорському свідоцтву про народження не потрібен апостиль
Окреме значення у справі мало питання дійсності документа, виданого в Угорщині.
Військова частина посилалася на Закон України «Про міжнародне приватне право» та стверджувала, що свідоцтво мало бути легалізоване.
Однак суд зазначив, що загальне правило щодо легалізації іноземних документів застосовується, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Між Україною та Угорщиною діє Договір про правову допомогу в цивільних справах від 2 серпня 2001 року, ратифікований Україною у 2002 році.
Стаття 15 цього Договору встановлює, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї із держав, скріплені гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи, приймаються на території іншої держави без будь-якого додаткового засвідчення.
Спірне свідоцтво про народження було видане уповноваженим органом Угорщини, містило підпис посадової особи та відповідну печатку.
Отже, дійшов висновку апеляційний суд, такий документ не потребував ані легалізації, ані проставлення апостиля для використання в Україні.
Крім того, військовослужбовець подав копію свідоцтва разом з офіційним перекладом українською мовою, а справжність підпису перекладача була нотаріально засвідчена.
Посилання на Гаазьку конвенцію суд відхилив
Апеляційний суд також не погодився з аргументами військової частини щодо необхідності застосування Гаазької конвенції 1961 року, яка скасовує вимогу консульської легалізації іноземних офіційних документів і передбачає використання апостиля.
Суд виходив із того, що двосторонній Договір про правову допомогу між Україною та Угорщиною є спеціальним міжнародним актом у відносинах між цими державами.
Він встановлює ще простіший порядок — відповідні офіційні документи взагалі не потребують додаткового посвідчення.
Колегія суддів також зазначила, що сама Гаазька конвенція допускає можливість спрощення або скасування вимог щодо засвідчення документів на підставі інших угод між державами.
Тому відсутність апостиля на угорському свідоцтві не могла бути підставою для визнання його недійсним.
Військового згодом звільнили за повторним рапортом
Під час апеляційного розгляду представник позивача повідомив, що наказом від 29 жовтня 2025 року військовослужбовця вже звільнили зі служби за результатами розгляду повторного рапорту.
Однак апеляційний суд зазначив, що ця обставина виникла вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Тому вона не мала значення для оцінки того, чи було рішення Закарпатського окружного адміністративного суду законним та обґрунтованим на момент його ухвалення.
Що вирішив апеляційний суд
За результатами розгляду справи №260/7257/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу військової частини залишили без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду— без змін.
Таким чином, чинним залишилося рішення, яким дії військової частини щодо відмови у задоволенні рапорту визнано протиправними та військову частину зобов’язано прийняти рішення про звільнення військовослужбовця на підставі перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
