Військовому з туберкульозом відмовили у зв’язку хвороби із захистом Батьківщини: ЦВЛК не переконала суд
Військовослужбовця через тяжкий туберкульоз визнали непридатним до служби, однак він не погодився з формулюванням ВЛК, що хвороба пов’язана лише з проходженням військової служби. Чоловік наполягав: захворювання має бути пов’язане із захистом Батьківщини, адже він виконував завдання із забезпечення оборони України.
ЦВЛК відмовилася змінювати висновок, зокрема пославшись на часовий проміжок між участю у бойових діях та виявленням рецидиву.
Апеляційний суд у справі №460/4252/26 наголосив: сама участь у бойових діях ще не означає автоматичного встановлення потрібного причинного зв’язку, але й формальної вказівки на такий проміжок недостатньо. У підсумку протокол ЦВЛК у спірній частині залишили скасованим, а комісію зобов’язали повторно розглянути питання.
Військового визнали непридатним до служби через туберкульоз
Позивача було призвано на військову службу за мобілізацією. За матеріалами справи, у період з 8 квітня до 5 липня 2023 року він виконував завдання в оперативному підпорядкуванні іншої військової частини.
З 6 листопада 2023 року до 12 січня 2024 року чоловік перебував на стаціонарному лікуванні. Йому діагностували мультирезистентний туберкульоз обох легень.
13 грудня 2023 року гарнізонна ВЛК оформила свідоцтво про хворобу та визначила причинний зв’язок у формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов’язане з проходженням військової служби».
Також військового визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У січні 2024 року його виключили зі списків особового складу військової частини.
Військовий вимагав пов’язати захворювання із захистом Батьківщини
Із визначеним ВЛК формулюванням військовий не погодився.
Він звернувся до Центральної військово-лікарської комісії з вимогою переглянути постанову та встановити причинний зв’язок в іншому формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини».
Спочатку ЦВЛК підстав для перегляду постанови не встановила.
Надалі представник військового отримав від його військової частини довідку про виконання ним завдань в оперативному підпорядкуванні іншої військової частини у період з 8 квітня до 5 липня 2023 року.
Водночас отримати повний комплект документів щодо проходження служби виявилося складно. Військова частина повідомляла про передачу документів до архіву, тоді як архівні установи зазначали, що відповідні документи їм не надходили.
Суди звернули увагу: сама відсутність документів в архіві не спростовувала інформацію військової частини про виконання позивачем відповідних завдань.
Після отримання довідки військовий повторно звернувся до ЦВЛК. Однак протоколом від 13 лютого 2026 року комісія залишила попереднє формулювання причинного зв’язку без змін. Після цього чоловік звернувся до адміністративного суду.
Перша інстанція скасувала протокол ЦВЛК
Рівненський окружний адміністративний суд задовольнив позов.
Суд визнав протиправним та скасував протокол ЦВЛК від 13 лютого 2026 року у частині визначення причинного зв’язку захворювання та зобов’язав Центральну ВЛК повторно дослідити це питання і прийняти нове рішення з урахуванням висновків суду.
Перша інстанція, зокрема, зазначила, що комісія фактично обмежилася посиланням на те, що прояви симптомів і встановлення діагнозу рецидиву туберкульозу відбулися через певний час після безпосередньої участі військового у бойових діях.
При цьому, на думку суду першої інстанції, ЦВЛК не дослідила вплив умов служби, виконання бойових завдань, перебування у польових умовах, фізичного та психологічного навантаження на розвиток або загострення хвороби. ЦВЛК оскаржила це рішення.
ЦВЛК заявила, що суд втрутився у компетенцію медиків
В апеляційній скарзі Центральна ВЛК стверджувала, що суд першої інстанції вийшов за межі судового контролю та фактично підмінив спеціалізований медичний орган.
Комісія наголошувала, що оцінювання медичних показників та факторів, які могли впливати на розвиток хвороби, належить до компетенції ВЛК.
Також ЦВЛК вказувала, що сам факт участі у бойових діях не є безумовною підставою для формулювання «Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини».
Окремо комісія посилалася на те, що симптоми рецидиву туберкульозу виникли приблизно через 10 місяців після завершення підтвердженого періоду безпосередньої участі військового у бойових діях.
Суд: участь у бойових діях сама по собі не визначає причинний зв’язок
Восьмий апеляційний адміністративний суд частково погодився з аргументами ЦВЛК.
Колегія суддів зазначила, що встановлення причинного зв’язку захворювань, травм та поранень належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій.
Визначення етіопатогенезу захворювання, оцінювання медичних показників та впливу зовнішніх факторів на розвиток хвороби потребують спеціальних медичних знань, яких адміністративний суд не має.
Тому перша інстанція, на думку апеляційного суду, передчасно вдалася до оцінювання того, чи могли польові умови вплинути на рецидив туберкульозу.
Так само апеляційний суд прямо зазначив: наявність довідки про безпосередню участь військовослужбовця у заходах із забезпечення оборони України сама по собі не є автоматичною підставою для формулювання «Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини».
Для хронічних повільно прогресуючих захворювань Положення №402 вимагає наявності медичних документів, які дозволяють етіопатогенетично віднести або підтвердити початок захворювання до періоду участі у бойових діях.
Отже, необхідне саме професійне медико-експертне обґрунтування.
Але ЦВЛК також не могла обмежитися лише «10 місяцями»
Водночас апеляційний суд не погодився із твердженням ЦВЛК, що її рішення було достатньо обґрунтованим лише через 10-місячний проміжок між завершенням підтвердженого періоду участі у бойових діях та виявленням рецидиву захворювання.
Суд наголосив: хоча адміністративний суд не може сам оцінювати медичні документи замість ВЛК, він зобов’язаний перевірити, чи дотрималася комісія належної процедури і чи врахувала всі обставини, які мали значення для прийняття рішення.
Як встановив суд, висновок лікаря-експерта, з яким погодилася ЦВЛК, фактично ґрунтувався лише на зазначеному часовому проміжку.
При цьому туберкульоз, діагностований у позивача, є хронічним інфекційним захворюванням.
Тому ЦВЛК мала професійно оцінити, чи дозволяють наявні медичні документи етіопатогенетично віднести початок розвитку рецидиву до періоду участі військового у бойових діях.
За висновком суду, у протоколі ЦВЛК не було наведено медико-експертного мотивування щодо специфіки перебігу туберкульозу та не було обґрунтовано медичними критеріями неможливість початку рецидиву під час відповідного періоду служби.
ЦВЛК могла сама витребувати додаткові документи
Ще одним суттєвим аспектом справи стало з’ясування обставин проходження військової служби.
Суд звернув увагу на пункт 21.25 Положення №402, відповідно до якого штатна ВЛК вивчає документи і за потреби уточнює інформацію, зокрема може направляти необхідні запити.
Військовий посилався на виконання завдань в оперативному підпорядкуванні військової частини на півдні України у 2023 році.
При цьому через відсутність архівних документів він об’єктивно не міг самостійно отримати всі необхідні підтвердження.
Однак ЦВЛК, як зазначив суд, не використала можливість витребувати матеріали службових розслідувань, витяги з наказів чи інші документи для перевірки цих обставин.
Комісія фактично обмежилася документами, які подав сам заявник.
Саме тому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення ЦВЛК було прийняте формально, без належного медико-експертного мотивування та без повного з’ясування обставин справи.
Що вирішив апеляційний суд
Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав правильним головний висновок першої інстанції: протокол ЦВЛК від 13 лютого 2026 року у спірній частині підлягає скасуванню, а питання причинного зв’язку захворювання потрібно розглянути повторно.
Водночас апеляційний суд виправив мотивування першої інстанції.
Суд підкреслив, що не може сам визначити, чи пов’язаний рецидив туберкульозу із захистом Батьківщини, а також самостійно оцінювати вплив бойових, польових, фізичних чи психологічних факторів на розвиток захворювання. Це компетенція ВЛК.
Тому апеляційну скаргу ЦВЛК задовольнили частково: рішення Рівненського окружного адміністративного суду змінили лише в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення залишили без змін.
Таким чином, ЦВЛК повинна повторно розглянути заяву військового. Під час нового розгляду комісії належить за потреби витребувати додаткові відомості щодо місця проходження ним служби у 2023 році, провести фаховий медико-експертний аналіз етіопатогенезу захворювання та ухвалити належним чином вмотивоване рішення.
При цьому суд не встановив, що захворювання військового має бути визнане пов’язаним із захистом Батьківщини. Остаточне вирішення цього медико-експертного питання після належного дослідження обставин залишається за військово-лікарською комісією.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
