Військовослужбовець не з’являвся у частині та працював на шиномонтажі: суд призначив покарання

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області розглянув кримінальне провадження щодо військовослужбовця, якого обвинувачували в ухиленні від несення обов’язків військової служби шляхом іншого обману в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

Суд розглянув питання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, а також визначив вид і строк покарання. За результатами розгляду суд затвердив угоду, визнав військовослужбовця винуватим та призначив йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі із випробуванням.

Суть справи № 686/18816/26

Суд встановив, що обвинувачений, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходив службу на посаді сержанта резерву 106 запасної роти військової частини. Він був здоровим та придатним до проходження військової служби, мав військове звання молодшого сержанта.

За матеріалами кримінального провадження, військовослужбовець, діючи умисно в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб та за пособництва інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, мав намір тимчасово ухилитися від виконання обов’язків військової служби.

Як встановив суд, у період з 6 жовтня 2025 року до 28 листопада 2025 року обвинувачений фактично не перебував за місцем проходження військової служби та не виконував обов’язки військовослужбовця. Натомість він займався діяльністю, не пов’язаною з військовою службою, а саме неофіційно працював на шиномонтажі «4колеса» у місті Вишгород Київської області.

При цьому інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, за версією обвинувачення, забезпечували приховування його безпідставної відсутності у військовій частині. Вони створювали видимість залучення військовослужбовця до виконання завдань служби поза межами військової частини, сприяли невідображенню факту його відсутності в обліку особового складу та повідомляли командуванню неправдиві відомості про нібито виконання ним службових завдань.

Таким чином, військовослужбовцю інкримінували ухилення від несення обов’язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 28 та частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України.

22 червня 2026 року між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника було укладено угоду про визнання винуватості.

Військовослужбовець повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Сторони погодили призначення покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі із застосуванням положень статті 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов’язків відповідно до статті 76 КК України.

Також сторони погодили питання щодо стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат за проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 2228,50 грн.

Позиція та висновки суду

Суд зазначив, що обвинувачення військовослужбовця у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28 та частиною 4 статті 409 КК України, є обґрунтованим.

Обвинувачений визнав свою вину повністю, розумів права, визначені пунктом 1 частини 4 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені частиною 2 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які можуть бути застосовані у разі затвердження угоди судом.

Суд встановив, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи інших неправомірних обставин.

Зміст угоди, її умови та порядок укладення відповідають вимогам статей 469 та 472 КПК України. Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК України, суд не встановив.

Суд врахував, що прокурор під час укладення угоди взяв до уваги обставини, визначені статтею 470 КПК України.

Узгоджене сторонами покарання суд визнав таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання, не суперечить інтересам суспільства, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Водночас суд врахував обставини, які пом’якшують покарання. Зокрема, військовослужбовець раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся, позитивно характеризувався, добровільно передав 80 000 грн на підтримку Збройних Сил України, утримує малолітню дитину та має позитивні характеристики за місцем проходження військової служби і роботи.

З урахуванням характеру вчиненого діяння, способу його вчинення, суспільної небезпеки, особи обвинуваченого та наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність затвердження угоди та призначення погодженого сторонами покарання із застосуванням статей 75 і 76 КК України.

Рішення суду

Суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 22 червня 2026 року між прокурором та військовослужбовцем.

Обвинуваченого визнано винуватим за частиною 2 статті 28 та частиною 4 статті 409 КК України та призначено покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Також суд поклав на нього обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Суд скасував запобіжний захід у вигляді застави та постановив повернути заставодавцю заставу у розмірі 121 120 грн.

Крім того, з обвинуваченого стягнуто на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 2228,50 грн.

Арешт на майно, накладений під час досудового розслідування, скасовано. Речовий доказ — мобільний телефон марки Samsung — повернуто власнику.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення у порядку, визначеному статтею 394 КПК України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.