Визнали непридатним ще у 2007 році, але мобілізували у 2026-му: суд пояснив, чи законно це

Одеський окружний адміністративний суд визнав протиправними повторний медичний огляд і призов чоловіка, якого ще у 2007 році визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та зобов’язав військову частину виключити його зі списків особового складу і звільнити зі служби.

Обставини справи

Позивача у 2007 році визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров’я. Це підтверджувало тимчасове посвідчення, видане 25 січня 2007 року. У документі зазначено військово-облікову спеціальність № 999000, яка відповідає категорії непридатних, а також міститься запис про виключення з військового обліку на підставі підпункту «б» пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

У 2025–2026 роках електронні військово-облікові документи чоловіка також містили відомості про його виключення з військового обліку. Зокрема, у документі, сформованому 11 січня 2026 року, зазначено категорію «Не військовозобов’язаний», підставу виключення «непридатні» та висновок військово-лікарської комісії від 25 січня 2007 року — «Непридатний з виключенням з військового обліку».

23 лютого 2026 року група оповіщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки у Луцьку Волинської області зупинила чоловіка для перевірки військово-облікових документів відповідно до пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.

Позивач не зміг пред’явити паперовий військово-обліковий документ, а застосунок «Резерв+» не відкривався на його телефоні. Під час розмови він повідомив представникам ТЦК, що був виключений з військового обліку за станом здоров’я. Попри це, йому запропонували прослідувати до службового автомобіля, щоб доставити його до територіального центру комплектування для проходження військово-лікарської комісії.

Того самого дня чоловік пройшов медичний огляд. За довідкою ВЛК № 2026-0223-1610-0579-7 від 23 лютого 2026 року його визнали придатним до військової служби на підставі статей 66в, 64в та 23в Розкладу хвороб.

У медичному документі зазначено, зокрема, міопію другого ступеня обох очей, дорсалгію, люмбоішалгію з легким больовим синдромом та хронічний гломерулонефрит без порушення функцій нирок.

Після цього чоловіка взяли на військовий облік у ТЦК та призвали на військову службу під час мобілізації. Відповідний наказ начальника територіального центру комплектування № 105 видали 23 лютого 2026 року. Згідно з поіменним списком № 882 від тієї самої дати, позивача направили в розпорядження командира військової частини Національної гвардії України.

24 лютого 2026 року наказом командира військової частини № 53мтд чоловіка зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення. Його призначили на посаду стрільця-оператора безпілотних літальних апаратів із 23 лютого 2026 року.

Позивач вважав незаконними повторне взяття на військовий облік, висновок ВЛК та наказ про зарахування до списків особового складу. Тому він звернувся до суду з вимогою визнати відповідні дії протиправними та скасувати рішення, на підставі яких його мобілізували.

Позиції сторін

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просив відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначив, що 23 лютого 2026 року чоловік не зміг пред’явити військово-облікові документи, хоча повідомив про виключення з обліку. Після проходження ВЛК його визнали придатним до військової служби, що стало підставою для взяття на облік і призову за наказом № 105.

ТЦК посилався на постанову Кабінету Міністрів України № 154 від 23 лютого 2022 року та наказ Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року.

Військова частина Національної гвардії України також заперечувала проти задоволення позову. Представники частини пояснили, що чоловіка зарахували до списків особового складу на підставі поіменного списку ТЦК. Військова частина не здійснювала мобілізаційних заходів, а виконувала отримані документи.

Крім того, у відзиві зазначили, що передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» підстави для звільнення позивача відсутні.

Що вирішив суд

Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов у справі № 420/6924/26.

Суд наголосив, що виключення громадянина з військового обліку через непридатність до військової служби означає втрату статусу військовозобов’язаного. Відповідно, така особа не може бути призвана на військову службу під час мобілізації, доки рішення про її непридатність не буде переглянуто, скасовано або змінено в установленому порядку.

У рішенні суд зазначив:

Виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» звільнила цю особу від виконання військового обов’язку.

Суд також підкреслив, що виключення з військового обліку означає втрату статусу військовозобов’язаного, а отже, така особа не може бути призвана на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану.

У цій справі ТЦК не врахував, що чоловік був виключений з військового обліку ще у 2007 році. Після того як позивач повідомив про цей факт, територіальний центр мав ужити належних заходів для перевірки інформації.

Окремо суд звернув увагу на повноваження представників ТЦК. За висновком суду, вони не мають права самостійно затримувати громадян і примусово доставляти їх до територіальних центрів комплектування. Такі повноваження щодо адміністративного затримання та примусового доставлення має поліція.

Водночас ТЦК не надав доказів того, що позивач перебував у розшуку через порушення правил військового обліку. Тому суд не встановив законних підстав для його затримання та доставлення на ВЛК.

Суд також проаналізував положення пункту 3.3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони № 402.

Ця норма передбачає, що особи, яких визнали непридатними до військової служби, можуть повторно пройти медичний огляд у ВЛК районних і міських ТЦК після обов’язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров’я. Мета такого обстеження — підтвердити або змінити раніше встановлений діагноз.

Однак ТЦК не надав доказів проведення такого обстеження чи наявності електронних направлень в Електронній системі охорони здоров’я. Матеріали справи також не містили підтверджень того, що рішення ВЛК від 25 січня 2007 року було переглянуто, скасовано або змінено.

Суд зауважив, що Закон України № 3621-IX від 21 березня 2024 року зобов’язав громадян віком від 25 до 60 років, яких раніше визнали обмежено придатними, пройти повторний медичний огляд. Водночас законодавець не встановив аналогічного обов’язку для громадян, яких визнали непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За цих обставин суд дійшов висновку, що повторний медичний огляд позивача провели без належних правових підстав. Відповідно, висновок ВЛК не міг бути законною підставою для повторного взяття чоловіка на військовий облік і його мобілізації.

Суд наголосив, що негативні наслідки неналежного виконання ТЦК своїх обов’язків не можуть покладатися на позивача.

Чому суд скасував накази про мобілізацію

Суд застосував доктрину «плодів отруйного дерева», відповідно до якої неправомірні дії не можуть породжувати правомірні наслідки.

Оскільки повторний медичний огляд і взяття чоловіка на військовий облік були незаконними, суд визнав протиправними й подальші рішення, ухвалені на цій підставі.

Зокрема, суд дійшов висновку про необхідність скасувати наказ начальника ТЦК від 23 лютого 2026 року № 105 у частині призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Також протиправним визнано пункт 2 наказу командира військової частини Національної гвардії України від 24 лютого 2026 року № 53мтд про зарахування чоловіка до списків особового складу.

Суд зазначив, що належним способом захисту порушеного права є не лише скасування відповідних наказів, а й зобов’язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби. Збереження чоловіка на службі після встановлення незаконності призову фактично залишило б у силі наслідки протиправних рішень.

Крім того, суд постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача 4526,08 грн судових витрат.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.