Водія звинуватили у втечі з блокпоста, але суд з’ясував, що поліція не довела навіть факту вимоги зупинитися
Міжгірський районний суд Закарпатської області не знайшов належних доказів того, що водій отримав законну вимогу поліцейського про зупинку та умисно її не виконав, тому провадження закрили..
Обставини справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 588473, 11 лютого 2026 року о 08 годині 50 хвилин особа, керуючи транспортним засобом марки «Kia Sportage», на блокпосту на околиці населеного пункту Торунь (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області) нібито не виконала законну вимогу про зупинку транспортного засобу та поїхала у невідомому напрямку, чим порушила вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні особа вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнала та пояснила, що 11 лютого 2026 року близько 08:00 години, проїжджаючи блокпост на околиці села Торунь, зупинилася перед дорожнім знаком «СТОП-КОНТРОЛЬ». Побачивши, що працівники прикордонної служби не реагують на зупинку та не здійснюють перевірку документів, продовжила рух у напрямку міста Хуст. При цьому зазначила, що працівників поліції на блокпості не було. Згодом на блокпості на околиці населеного пункту Сойми її було зупинено працівниками поліції, які повідомили, що вона нібито не виконала вимогу про зупинку на блокпості у селі Торунь.
Правове регулювання
Відповідно до статей 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд при розгляді справи зобов’язаний всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати обставини справи, встановити, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частина перша статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за невиконання водієм вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Для притягнення особи до відповідальності за вказаною нормою необхідно встановити наявність таких обов’язкових елементів: наявність законної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу; доведеність факту доведення цієї вимоги до відома водія; факт умисного невиконання такої вимоги водієм.
Відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху України водій зобов’язаний зупинитися на вимогу поліцейського. Порядок подання такої вимоги визначений пунктом 8.9 Правил дорожнього руху України, згідно з яким вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою сигнального диска або руки, що вказує на транспортний засіб; проблискових маячків та спеціального звукового сигналу; гучномовного пристрою; спеціального інформаційного табло.
Оцінка доказів судом
Із матеріалів справи не вбачається, що така вимога була подана у спосіб, передбачений Правилами дорожнього руху України.
На підтвердження винуватості надано лише протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції. Будь-які інші об’єктивні докази, які б підтверджували факт подання поліцейським вимоги про зупинку транспортного засобу та її невиконання водієм, матеріали справи не містять. Зокрема, не долучено відеозапису або фотоматеріалів, відсутні показання свідків, відсутні інші докази, які б підтверджували, що вимога про зупинку була доведена до відома водія.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, а викладені в ньому обставини підлягають перевірці та підтвердженню іншими належними і допустимими доказами. Рапорт працівника поліції також не може вважатися достатнім доказом сам по собі, оскільки він містить лише службове повідомлення посадової особи та не підтверджує об’єктивно факту вчинення особою адміністративного правопорушення.
Пояснення особи про те, що вона зупинилася перед знаком «СТОП-КОНТРОЛЬ» та не отримала будь-яких вказівок від працівників поліції чи інших службових осіб, матеріалами справи не спростовані.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначений підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням у справі «Коробов проти України», відповідно до якого суд може обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що є достатньо переконливими, чіткими та узгодженими між собою.
Що вирішив суд
Оцінюючи наявні у справі № 302/218/26 докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт невиконання законної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.
За таких обставин подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вилучене посвідчення водія повернуто.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
