Нарешті! Притулок для тварин, який розташовувався на вул. Космонавтів у Ніжині, остаточно переїхав на нове місце. Ми побували у них в гостях. Керівник громадської організації “Щаслива тварина” Ірина Павлова-Кустова провела для журналіста невеличку екскурсію територією і розповіла, як справи.
НА НОВОМУ МІСЦІ
Минулої зими власник ділянки, яка розташована на вул. Космонавтів, попросив громадську організацію звільнити територію. Зооволонтери були у розпачі, адже зробити це терміново нереально: потрібна чимала територія, вольєри, де утримувати пухнастиків.
Несподівано на допомогу прийшов депутат міської ради, підприємець Сергій Охонько, запропонувавши безкоштовно ділянку в районі с. Вертіївка. Поїхали подивилися. Так би мовити, оцінили обстановку. Погодилися. Велика перевага в тому, що дана територія розташована на відстані від приватних будинків, до того ж тут багато простору. У Ніжині такої “розкоші” не було.
Не гаючи часу, взялися наводити на території лад. Щоб викорчувати пні та прибрати купу гілок, знадобилась техніка. Трактор на безкоштовній основі надав депутат міської ради, підприємець Віталій Кубрак. Згодом він виділив громадській організації “Щаслива тварина” ще й 10 тисяч гривень. Ветеран російсько-української війни, підприємець Татул Оганян привіз пісок, гравій.
Почали будувати вольєри. Пані Ірина неодноразово писала пости у соцмережах, вказуючи, що потрібна фізична сила, але ніхто так і не відгукнувся. Допомагали батько, чоловік і кум. До слова, чоловік пані Ірини Віктор завжди її підтримує, весь вільний час проводить на території з інструментами в руках, придбав для ГО “Щаслива тварина” уживану машину (це вже велике щастя!).
Щоб придбати будівельні матеріали для будівництва вольєрів, подружжя Павлових взяло кредит у банку на чималу суму. Але цих коштів, зазначає пані Ірина, вже давно немає. Будівництво їх швидко “з’їдає”: тільки за балки заплатили приблизно 100 тис грн, придбали п’ять рулонів сіток вартістю 2800 грн кожна. І це – без дрібниць. А ще скільки потрібно зробити!
Дуже виручило те, що на вказаній ділянці знаходились покинуті напівзруйновані будівлі та колишні гаражі. Їх зооволонтери використовують як корисну площу: в двох кімнатах влаштували “котячі будиночки”, інші – для песиків.
Крім відбудованих вольєрів, є п’ять переносних, кошти на які збирали небайдужі ніжинці та жителі інших громад, за що їм щира подяка. Кошти на п’ятий вольєр ще збирають. Величезне спасибі підприємиці Лідії Василенко за розуміння.
Волонтери також з великою вдячністю говорять про Каміла Ідрісова та Олександра Пушанка, які доставляють корм для безпритульних тварин з Німеччини. Без їхньої допомоги було б украй важко прогодувати пухнастиків.
Нині у притулку перебувають понад 100 “хвостиків: 25 котиків, переважна більшість – песики.
“Ми приїжджаємо з чоловіком о шостій ранку, варимо кашу, прибираємо за тваринками. Потім чоловік береться за інструмент, я – поруч. Паралельно з цим рятуємо “пухнастиків” з вулиць або від непорядних власників, возимо на лікування. Увечері варимо кашу на ранок. Крім каші, залишаємо тваринам корм та воду на цілий день”, – пояснює пані Ірина.
Як живеться чотирилапим “безхатькам” у ще не добудованому притулку, журналіст побачила на власні очі. Вольєри вичищені мало не до блиску. У кожного котика є власний куточок, у кожного песика – власна будка. Хіба для пухнастиків це не рай на землі?!
У КОЖНОГО “ХВОСТИКА” СВОЯ ІСТОРІЯ ТА ХАРАКТЕР
Ви би чули, з якою любов’ю пані Ірина розповідає про своїх “підопічних”! Кожному намагається приділити увагу. Бо нагодувати – це ще не вся турбота. Треба додати трішечки душевного тепла…
У притулку – переважно дворняжки. Кожна з власною історією і характером. Ось, приміром, Тоша сидів біля Покровської церкви з поломаною лапкою. Зооволонтери намагалися відшукати хазяїв. Не знайшли. Відвезли до ветлікарні в Козелець. Зробили операцію, яка коштує понад 10 тис гривень. Лапку відновили, борг – залишився. Виплачуватимуть поступово: з власних кишень; як завжди, трішки допоможуть небайдужі люди. Так працюють вже не один рік. Іншого виходу немає. Глибока вдячність ветлікарям за чуйні серця та співпрацю.
Ще одна історія. Щемлива. У Ніжин зателефонували з Бобровиці, попросили забрати безпритульного пса. Зооволонтери відмовили, бо саме переїжджали на нове місце. Пса тимчасово відправили до Чернігівського ветеринарного стерилізаційного центру. Дзвінок керівника Центру приголомшив: пес має невиліковну хворобу, і хотілося б, щоб він дожив у гарних умовах. Представники ГО “Щаслива тварина” забрали “бідолаху” з Центру і відвезли до лікаря в Козелець. І – о, диво! – виявилося, що ніякої хвороби у пса, якого дівчата вже нарекли Лохматиком за патлату “гриву”, немає, а от шматочків свинцю в організмі – вдосталь. В нього стріляли. Хтось познущався з безпритульного собаки. Зараз пес одужав. Живе щасливим життям у ніжинському притулку. Дуже добрий, на людей образи не тримає.
Власниця Сими виїхала до Польщі. Собаню залишила на знайомих. Але щось пішло не так. Сусіди повідомили зооволонтерам, що Сима у буквальному сенсі виживає. Зараз у собані все добре.
Масю привезли з фронтової Сумщини. Пані Ірина прикипіла до неї душею. Коли потенційні власники виявили бажання забрати її до себе, у собаки раптом з’явилися сльози. “Нікому не віддам. Вона така розумничка!” – вирішила пані Ірина.
Зі слів керівниці громадської організації, безпритульних тварин у Ніжині не зменшується. На жаль. Деякі люди безвідповідально відносяться до чотирилапих друзів, яких заводять: тримають на ланцюгу без вигулу, не дають їсти, не лікують. В той день, коли журналіст побувала у притулку, подружжя Павлових домовлялося про доставку новому господарю пса, який тривалий час голодував – залишилися самі ребра. До такого стану “хвостика” довів його попередній власник.
Безпритульних “пухнастиків” зооволонтери намагаються прилаштувати у добрі руки. Щовихідних пані Ірина разом з маленькими помічниками (на даний час це Маша та Ангеліна) стоять біля Ніжинського ринку і роздають тваринок. За три роки прилаштували десятки чотирилапих, в тому числі й тих, які прибули з фронтових Сумщини та Херсона.
Подальшу долю тих, кого роздали, намагаються відслідковувати. Пам’ятаєте, вівчарку Лорда, якого позаминулого року ніжинські зооволонтери Ксенія Кріль та Ірина Павлова-Кустова вилучили від горе-власників з Крут? Тоді багато хто не вірив, що пес взагалі виживе, бо його буквально заморили голодом. А він вижив! І зараз – завдяки новим господарям – перетворився на розкішного красеня.
Ніжинські зооволонтери готові подолати чималі відстані, аби прилаштувати пухнастика у добрі руки. Забиралися машиною аж на Західну Україну, у місто Дрогобич. Відвезли маму та її цуцика.
“На жаль, багатьох забрати до себе не можемо – через брак сил і фінансів“, – підкреслює Ірина Павлова.
СТОСУНКИ З ВЛАДОЮ
За майже три роки, а саме стільки існує притулок для тварин у Ніжині, зооволонтерам так і не вдалося знайти спільної мови з міською владою. Ніби обіцяють, ніби намагаються, але змін – ніяких.
Минулого року на сесії Ніжинської міської ради депутати порушували питання фінансової підтримки зооволонтерам з міського бюджету як громадській організації, йшлося про суму в 50 тис грн, але далі обговорення справа не просунулася. Не принесло позитивних результатів ані звернення представників ГО “Щаслива тварина” до міського голови на прийомі громадян, ані спілкування з іншими представниками влади.
“Ми готові забрати всіх безпритульних тварин з вулиць Ніжина, але виділіть нам фінанси, щоб побудувати вольєри з вигулом і щоб було чим годувати. На лікування та інші потреби ми зароблятимемо самі. От уявіть: щотижня ми з чоловіком їздимо на базу, купуємо кісточки, окорочка до каші, щоб урізноманітніти раціон наших чотирилапих. А ще ж пшениця, за мішок віддаємо 350 гривень. Його вистачає лише на два дні. Це все кошти, кошти…
Також ми виходили до міської влади з пропозицією створити комунальне підприємство, надати хоча б пару вакансій: сторожа і працівника. Нам дуже важко знайти помічників, бо люди не хочуть працювати безкоштовно. І їх можна зрозуміти.
Днями має відбутися аукціон: нам хочуть виділити землю на Гуньках за кладовищем. Щоб взяти участь в аукціоні, потрібно сплатити понад 12 тис грн плюс інші витрати. І навіть якщо ми виграємо цей аукціон, то треба відразу за рік заплатити 40 тис гривень. Ми не проти взяти участь в аукціоні, але де брати кошти? Потім доведеться ще облаштовувати цю територію, будувати величезний паркан. Повторююся: МИ ГОТОВІ, АЛЕ НАМ ПОТРІБНА ДОПОМОГА. Безпритульні тварини у місті – це наша спільна справа! – наголошує керівниця ГО “Щаслива тварина” Ірина Павлова-Кустова.
І вона має рацію. Трійко зооволонтерів не в стані прибрати з вулиць всіх безпритульних тварин у місті, прогодувати їх та утримувати в належних умовах. Давайте об’єктивно: вони дуже багато зробили і роблять! Таких цілеспрямованих, впертих і чуйних ще треба пошукати, особливо в наш час. І протягнути їм руку допомоги – це святе діло!
Вероніка Грицова
Фото авторки