ВРП розглянула звернення судді: виявляється, що «кончений» та «офігівший від безкарності Верховний Суд» є свободою вираження поглядів: частина друга
Інна Отрош,
суддя Господарського суду міста Києва, кандидат юридичних наук
З позицією членів ВРП щодо свободи слова пана М. Жернакова та його права на контроль над формуванням та діяльністю ГРД ми вже ознайомились.
Продовжимо аналіз фактів, описаних у зверненні судді, та умовиводах членів ВРП щодо них.
- У зверненні я навела конкретний приклад підриву авторитету правосуддя у формі публікацій активістів та членів ГРД, в яких вони відкрито втручаються у відправлення правосуддя суддями ВС, погрожуючи непроходженням останніми перевірки декларацій доброчесності у випадку ухвалення «не тих» судових рішень у справах щодо оцінювання суддів.
Так 24.04.2025 о 8 год 00 хв на сайті інтернет-видання “Українська правда” (УП) з’явилась публікація “Верховний Суд на роздоріжжі: врятувати себе чи недоброчесних суддів”, авторами якої є Крейденкова В. В. Та Волошин О. М.
Крейденкова В. В. була членом 3 складу Громадської ради доброчесності (ГРД) у період з 14.08.2023 до 01.04.2025 та була членом ГО “Фундація DEJURE». Волошин О. М. на момент виходу публікації був діючим членом 3 складу ГРД.
У вказаній публікації автори у відкритій формі здійснюють тиск на суддів Верховного Суду (КАС та ВП ВС) у зв’язку з розглядом судом конкретних справ, зокрема у зв’язку з розглядом цього ж дня 24.04.2025 (о 14 год 00 хв) Великою Палатою Верховного Суду справи 9901/529/19 за апеляційною скаргою ВККС на рішення КАС ВС у справі за позовом Баранова Д. О. до ВККС.
В. Крейденкова та О. Волошин зазначають: «Зараз ситуація щодо розгляду про відповідність займаній посаді майже 180 суддів виглядає замороженою. Водночас ВС якраз активно продовжує розглядати ці справи та далі поглиблювати кризу, яку створили самі судді Верховного Суду».
У вказаній публікації вони критикують рішення ВП ВС у справі судді В. Усатого від 13.06.2024 та спонукають ВП ВС відступити від правового висновку про застосування норм права, викладеного судом у вказаній справі (щодо незаконності проведення оцінювання суддів пленарним складом ВККС у період до 30.12.2023).
Крейденкова В. В. та Волошин О. М. у публікації відкрито вказують, що нещодавно було зареєстровано законопроєкт щодо перевірки суддів Верховного Суду та що “фактичною новою причиною такої перевірки” є рішення Великої Палати Верховного Суду “у так званій справі судді Усатого, яке підірвало кваліфікаційне оцінювання 180 суддів”.
Мова йшла про законопроєкт №13165 від 09.04.2025, внесений до Верховної Ради Кабінетом міністрів України. Вказаним законопроєктом пропонувалось провести перевірку декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів Верховного Суду. Перевірку мала проводити ВККС – відповідач у справах щодо оцінювання суддів (зокрема у тій самій справі судді В. Усатого) за участі ГРД.
Критикуючи рішення ВП ВС у справі судді В. Усатого та вказуючи, що ВС наразі розглядає аналогічні справи щодо оцінювання суддів, зокрема справу за позовом Баранова Д. О. до ВККС та справу за позовом Отрош І. М., — член ГРД Волошин О. М. та колишня членкиня ГРД Крейденкова В. В. зазначають, що «ВС стоїть на порозі свого оцінювання і суспільство уважно стежить за розглядом справ щодо недоброчесних суддів. Очевидно, що воно запам’ятає кожне рішення, яке дозволило залишитися на посаді недоброчесним суддям».
Під суспільством ці дві особи, очевидно, розуміють саме ГРД та самих себе.
Отже, ми маємо ситуацію, коли у відправлення правосуддя суддями Верховного Суду здійснюють втручання не просто професійні громадські активісти, а член та ексчлен ГРД, яка за вказаним законопроєктом №13165 від 09.04.2025 повинна брати участь у проведенні тієї самої перевірки декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів Верховного Суду!
Тобто, Крейденкова В. В. та Волошин О. М. шляхом публікації статті у день судового засідання ВП ВС у справі 9901/529/19 фактично намагались примусити суддів ВП ВС до прийняття конкретного рішення (зміни практики, яка виникла після рішення у справі судді Усатого) шляхом застосування прямих погроз: непроходження суддями, які винесуть «не те» рішення, перевірки відповідних декларацій, яка здійснюється за участю цих самих членів ГРД.
З огляду на весь масив публікацій так званого «громадського сектору», які описані у зверненні, тиск на суддів КАС ВС та ВП ВС, які розглядали справи щодо оцінювання суддів, був очевидний навіть для студента 3-го курсу юридичного факультету.
Але, на жаль, виявився неочевидним як для суддів ВС, так і для ВРП.
Слід відмітити, що інтернет-видання «Українська правда» є одним з найпопулярніших суспільно-політичних онлайн-медіа України, яке засноване у 2000 році. За даними Facebook-сторінки станом на квітень 2026 року вона має понад 1,1 мільйона підписників. Тобто написання публікації саме у цьому виданні було спрямоване на охоплення широкої аудиторії, в тому числі прочитання цієї публікації суддями ВС.
Крім того, здійснення Крейденковою В. В. та Волошином О. М. шантажу суддів ВС шляхом застосування погрози з метою здійснення впливу для прийняття конкретного рішення у конкретних справах вбачається і з самої назва статті “Верховний Суд на роздоріжжі: врятувати себе чи недоброчесних суддів”.
Крейденкова В. В. та Волошин О. М. шантажують суддів ВС та закликають зробити вибір: або винести рішення, яке задовольнить ГРД та інших громадських активістів, або чекати негативних наслідків для себе у вигляді непроходження перевірки декларацій доброчесності (іншими словами – заангажованого ставлення членів ГРД до суддів ВС, які будуть виносити рішення не в інтересах членів ГРД та інших громадських активістів).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.
За моєю заявою та ухвалою суду було зареєстровано кримінальне провадження щодо вчинення Крейденковою В. В. та Волошиним О. М. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 Кримінального кодексу України.
Слід відмітити важливий момент: нещодавно ВП ВС змінила практику та відступила від правового висновку, викладеного у справі судді В. Усатого (постанова ВП ВС від 15.01.2026 у справі № 990/62/24). Вказаний факт викликав резонанс у суддівській спільноті, зокрема, з огляду на написання всіма суддями ВП ВС адміністративної юрисдикції окремої думки та відсутність у судовому рішенні обґрунтування відступу від, по суті, нещодавнього відступу від правової позиції.
Зважаючи на попередній явний публічний тиск грантових професійних активістів, зокрема «Фундації DEJURE”, членів ГРД та спонукання шляхом погроз суддів ВП ВС до зміни практики та відступу від правового висновку, викладеного у справі судді В. Усатого, у розсудливого стороннього спостерігача виникне обґрунтований сумнів, що така зміна судової практики відбулась не з об’єктивних законних причин, а саме як наслідок шантажу/погроз активістів. І такий стан речей очевидно підриває авторитет правосуддя та створює для громадян патерн поведінки недоброчесних активістів у формі тиску на суд як такий, що є правильним та можливим для кожного.
Що ж сказала ВРП?
Член ВРП А. Котелевець у своєму висновку описала обставини щодо наявності кримінального провадження щодо вказаних активістів, тому ВРП (на її думку) не має тут жодної компетенції і вважає, що все добре, бо суддя Отрош І. М. без повноважень з 2018 року, тому в її діяльність як судді не могли втручатись.
Члени ВРП, виявляється, досить вузько трактують підстави звернення судді до ВРП (та відповідно свою компетенцію) та допускають таке лише у випадку втручання безпосередньо у діяльність цього судді під час розгляду конкретної справи.
Крім того, ВРП вважає, що всі повідомлені суддею обставини є реалізацією права активістів на свободу вираження поглядів, гарантованих ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції.
Чи правильно ми розуміємо, що якщо громадянин пише публікацію з погрозами суддям ВС – це, з точки зору членів ВРП, є свободою вираження поглядів?
Водночас, пані Котелевець написала важливу фразу у висновку: «визначальним є не сам факт негативного змісту публікації, а наявність у ній ознак безпосереднього впливу на суддів, зокрема закликів до ухвалення конкретного рішення, погроз застосування негативних наслідків у разі певного результату розгляду справи, поширення відомостей, які можуть поставити під сумнів незалежність судового розгляду, або інших дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню правосуддя».
Однак, прив’язки цієї важливої формули до повідомлених у зверненні обставин так ніхто і не зробив. Погроз суддям ВС та впливу на незалежність суддів ВС у публікації членів та ексчленів ГРД члени ВРП не побачили.
Зрозуміло, що відкрито кримінальне провадження (за моєю заявою та ухвалою суду) та справою займаються компетентні правоохоронні органи, але я чекала на реакцію ВРП хоча б у вигляді висловлення «глибокої стурбованості» та осуду подібних дій членів/ексчленів ГРД.
Але ВРП ці факти не стурбували…
Далі ще цікавіше…
Окремої уваги заслуговує факт включення В. Крейденкової до робочої групи ВРП з розроблення та впровадження показників середньої тривалості розгляду справ для категорій, що належать до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Питання щодо того, яке взагалі відношення ця особа може мати до предмету діяльності зазначеної робочої групи, — навіть аналізувати не будемо.
Після повідомлення мною обставин щодо здійснення втручання цією особою у відправлення правосуддя суддями ВС, здійснення переслідування суддів та прохання розглянути питання щодо негайного виключення В. Крейденкової з робочої групи ВРП, — ВРП вирішила, що «у зверненні судді не зазначено відомостей про вчинення Крейденковою В. будь-яких конкретних дій, спрямованих на вплив на суддю під час розгляду певної справи, схилення до ухвалення конкретного рішення або створення перешкод у здійсненні правосуддя. Також не встановлено причинно-наслідкового звʼязку між участю Крейденкової В.В. у роботі робочої групи та можливим порушенням гарантій незалежності судді».
Отже, ВРП вважає нормою для членів її робочих груп написання подібного роду публікацій.
Слід згадати і цікаве інтерв’ю Крейденкової В. В. щодо її діяльності як члена ГРД.
Прямі цитати:
Діма (інтерв’юер): «Як виглядала твоя внутрішня мотивація отримати громадське навантаження у ГРД і як саме ти уявляла свою роль та функціонал до того, як туди потрапила?»
Крейденкова: Коли я заходила в ГРД, то знала, що буде піздєц тяжко і дуже весело.
Діма: «Як ти сама визначаєш для себе доброчесність? (…)»
Крейденкова: «Я не оригінальна, тож свій зміст спиздила, але мені дуже відгукується»
Ну що ж… Повністю погоджуюсь з позицією членів ВРП щодо відсутності підстав для виключення Крейденкової В. з робочої групи ВРП та вважаю, що нинішній склад ВРП заслуговує саме на таких членів її робочих груп! Рішучих та однозначних!
А якщо серйозно, то мені як судді і громадянину соромно за членів ВРП та їх вибір членів робочих груп.
- У зверненні я описала приклади цілеспрямованих дій активістів щодо переслідування конкретних суддів шляхом:
1) безперервного системного розміщення у соцмережах та ЗМІ маніпулятивних публікацій з недостовірної інформації та інформації, яка принижує честь та гідність суддів та авторитет правосуддя в цілому; замовлення реклами у соцмережах з метою максимального поширення таких публікацій;
2) фізичного переслідування суддів шляхом приходу натовпу активістів у судові засідання під час розгляду справ за позовами суддів щодо оскарження рішень ВККС/ВРП тощо з метою впливу на суд та спонукання до ухвалення конкретного рішення;
3) детального та перманентного вивчення сторінки судді у соцмережах з відслідковуванням всіх дописів (за останні 10 років!!!), коментарів, збереженням скрінів тощо з метою використання будь-якої інформації для здійснення в наступному маніпулятивних публікацій з недостовірною інформацією та пропагандою серед громадян зневаги до суддів, знищення людської та професійної репутації суддів;
4) системного подання дисциплінарних скарг (до предмету яких активісти не мають жодного відношення) з метою впливу на суддів (щоб викликати страх у всіх суддів та відповідно впливати на ухвалення конкретного судового рішення).
Але і тут члени ВРП не побачили проблеми, бо, на їх думку, це — свобода слова та вираження поглядів активістів, а суддя є публічною особою, який повинен бути готовим до критики.
Важко не погодитись, що межу між свободою слова та втручанням у діяльність судді іноді важко провести. Для цього мають бути проаналізовані: суб’єкт публікації, її суть, лексичне значення конкретних висловів, мета публікації, аудиторія поширення, масштаб поширення, системність поширення публікацій подібного змісту, період часу, коли здійснюються такі публікації (зокрема, напередодні розгляду судом конкретних справ) тощо.
Системний аналіз публікацій М. Жернакова та його ГО «Фундація Dejure» щодо конкретних суддів (зокрема їх кількість, частота публікації, маніпулятивне подання інформації, розраховане на виклик емоцій читачів, замовлення таргетної реклами), очевидно, свідчить про цілеспрямований підрив авторитету правосуддя та втручання у розгляд судом конкретних справ.
Виявилось, що ВРП не може відрізнити право на публічну критику рішення суду від системних цілеспрямований кампаній, організованих професійними активістами, які спрямовані на знищення репутації судді, авторитету правосуддя та втручання у відправлення правосуддя.
Члени ВРП не звертають увагу на норму ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Такі дії активістів, на думку членів ВРП, вписуються у право на свободу слова.
Здається, що члени ВРП забули про свою основну функцію — забезпечення незалежності судової влади та авторитету правосуддя. Карати суддів члени ВРП завжди готові, а захищати, виявляється, ні.
З огляду на викладені факти у зверненні я просила членів ВРП вжити, зокрема, такі заходи щодо забезпечення авторитету правосуддя:
- переглянути склади усіх робочих груп ВРП на предмет участі в них осіб, які є членами Фундації Dejure (або будь-яких інших описаних у цьому зверненні професійних активістів, які вчинили дії щодо підриву авторитету правосуддя), та розглянути питання щодо виключення таких осіб зі складу робочих груп ВРП, а так само вжити заходів щодо припинення будь-яких офіційних відносин ВРП/членів ВРП з вказаними особами (в тому числі, спільну участь у публічних заходах/конференціях тощо);
- звернутись до ГРД та громадських організацій, які займаються питаннями судової реформи (в тому числі, тих, члени яких є членами ГРД), з вимогою щодо необхідності утримання від дій, які підривають авторитет правосуддя, та втручання у відправлення правосуддя;
- створити робочу групу, яка буде проводити моніторинг діяльності громадських організацій у сфері судової реформи на предмет виявлення дій/публікацій/закликів, які підривають авторитет правосуддя в Україні та містять ознаки втручання у відправлення правосуддя, та розробити план необхідних заходів щодо негайного реагування на такі дії.
Але члени ВРП не побачили у цьому необхідності.
Пам’ятаєте з якою швидкістю та пристрастю члени ВРП захищали членів ВККС та Р. Маселка, коли вони звертались до ВРП у зв’язку з нібито втручанням у їх діяльність?!
ВРП навіть захищала членів ВККС, яких покликали на допит на засідання парламентської ТСК та які посилались на ст. 63 Конституції під час відповіді на питання щодо перевірки ними практичних робіт конкурсантів до апеляційних судів!
Чому судді не почули від членів ВРП осуду членів ВККС А. Пасічника та Р. Сабодаша, які відмовились відповідати на прості питання, що стосувались їх посадових обов’язків? Боялись поставити під сумнів конкурс, в якому брали участь самі члени ВРП та їх родичі?!
А от суддів захищати, виявляється, не треба.
Висновки
Як відомо, легітимність того чи іншого органу державної влади чи посадової особи — це не формальне дотримання норм закону щодо порядку їх формування та функціонування (що охоплюється терміном «легальність»), а наявність підстави, яка виправдовує прийняття громадянами їх вимоги щодо підкорення. Джерела такого виправдання історично змінювалися: Бог, природне право, розум, права людини, політичні принципи й цінності. Влада має спиратися на ідеї, символи, цінності та уявлення про справедливість, які виправдовують її існування: без цього в кінцевому підсумку залишається лише примус або фізичне насильство.
Простими словами, щоб бути легітимною влада має базуватись на дотриманні принципу справедливості як елемента верховенства права, заборони свавілля.
Чому захистом авторитету правосуддя має опікуватись суддя І. Отрош та інші судді, а не члени ВРП?!
Якщо нинішній склад ВРП не забезпечує захист незалежності суддів та авторитету правосуддя, чи можна вважати, що цей склад ВРП втратив свою легітимність?
Якщо члени ВРП незаконно звільняють суддів (а відповідно і порушують гарантії незалежності суддів); їздять на службовому авто в робочий час у день трауру по ресторанам; приймають участь (разом з родичами) у конкурсі до апеляційних судів та займають у ньому «призові» місця; незаконно (з порушенням антикорупційного закону) прописують для себе преюдицію доброчесності під час затвердження Єдиних показників доброчесності, — чи не втрачається та сама система цінностей, на яких має базуватись авторитет ВРП як органу державної влади? І чи виправдане тоді існування цієї інституції у нинішньому складі?
Відповідь тут одна: ні!
P.S. Підкреслю, що потрібно відмежовувати авторитет ВРП як інституції від діяльності її конкретного складу. Висвітлення реалій діяльності нинішнього складу ВРП у цій публікації спрямовано виключно на захист авторитету самої інституції та правосуддя в цілому. Я як суддя не можу залишатись осторонь від ганебних фактів, описаних у цій публікації. Але я впевнена, що прийде час, коли члени ВРП зможуть досягнути того рівня поваги, який колись мали члени Вищої ради юстиції!!!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
