ВС скасував рішення щодо 15-річного мотокросера, який збив велосипедиста у ДТП

У постанові від 9 вересня 2026 року у справі № 585/1726 Третя судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула питання про можливість застосування ст. 46 КК України до неповнолітнього, щодо якого до суду було направлено клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.

Це питання має значення для судової практики, оскільки примирення з потерпілим та відшкодування шкоди не усувають необхідності дотримання встановлених законом умов звільнення від кримінальної відповідальності. Водночас щодо осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, закон передбачає спеціальну процедуру судового розгляду.

Обставини справи

Неповнолітній 2 листопада 2025 року близько 14:10, керуючи мотоциклом Forte FT 125-RX, на Т-подібному перехресті нерівнозначних доріг вулиць Полтавської та Берегової у місті Ромни Сумської області, поблизу будинку 4-А на вулиці Полтавській, порушив вимоги пунктів 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху.

Перед зміною напрямку руху він не переконався в безпечності маневру та під час виїзду з другорядної дороги на головну не надав переваги електровелосипеду Kreidler, який рухався головною дорогою під керуванням потерпілого. Унаслідок зіткнення потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

2 січня 2026 року до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотання слідчого про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки. Діяння було кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням із потерпілим.

Місцевий суд, урахувавши вчинення діяння вперше, його необережний характер, щире каяття неповнолітнього та примирення з потерпілим, який не заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності, задовольнив клопотання захисника. Кримінальне провадження було закрито.

Сумський апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Прокурор оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Він наголошував, що неповнолітній не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України, а тому не є суб’єктом цього кримінального правопорушення. Крім того, до суду було направлено клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, а не обвинувальний акт.

На думку прокурора, суди безпідставно застосували ст. 46 КК України та не навели належних мотивів щодо незастосування положень статей 500, 501 КПК України і ч. 2 ст. 97 КК України. Він також указував на неналежну перевірку апеляційним судом доводів апеляційної скарги.

Прокурор просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Таким чином, на підставі ст. 46 КК України від кримінальної відповідальності може бути звільнена лише особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин.

ВС звернув увагу на вік неповнолітнього та його процесуальний статус:

Натомість, неповнолітній, на момент вчинення суспільно небезпечного діяння, відповідно до ст. 22 КК України не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме 16 років, тому не є суб’єктом даного кримінального правопорушення та відповідно прокурором до суду було направлено клопотання про застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру.

Суд зазначив, що щодо таких осіб передбачено спеціальну процедуру.

Відповідно до ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів вирішила, що місцевий суд замість розгляду клопотання про застосування щодо неповнолітнього, який до досягнення віку кримінальної відповідальності вчинив суспільно небезпечне діяння, примусових заходів виховного характеру за правилами параграфа 2 глави 38 розділу XV КК України, безпідставно звільнив останнього, який не є обвинуваченим, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, на що не звернув належної уваги суд апеляційної інстанції.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 цього Кодексу і закриття кримінального провадження є неспроможними та свідчать про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Таким чином, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому суду необхідно врахувати викладені Верховним Судом висновки та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Отже, застосування ст. 46 КК України потребує дотримання передбачених нею умов, зокрема щодо особи, яка може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Якщо неповнолітній не досяг віку кримінальної відповідальності за відповідне діяння, питання щодо нього має розглядатися в порядку провадження про застосування примусових заходів виховного характеру.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.