Вважався зниклим безвісти: у Судилківській громаді поховали Захисника
Не стихає плач в рідній Україні від чорних трагічних звісток, від тяжких непоправних втрат найрідніших і найдорожчих. Біль, нестерпний біль, який не вщухне ніколи. Сьогодні небо плакало разом з нами… 9 жовтня у Судилківській громаді Шепетівського району зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Оборонця рідної землі, Героя-Захисника України, жителя села Хролин Поліщука Василя Миколайовича.
Поліщук Василь Миколайович народився 12 травня 1991 року у місті Усть — Каменогорськ в Казахстані. Цього ж року сім’я переїжджає на Шепетівщину у село Хролин.
Тут, у Хролині, пройшло дитинство і юність хлопчини, тут навчався у місцевій школі з 1997 по 2006 рік, мав багато друзів, тут зроблено перші кроки у доросле життя. Зростав добрим, щирим, працьовитим, допитливим, любив і шанував своїх рідних, любив своє село, з повагою ставився до односельців. Цікавився історією, багато читав, займався спортом, цікавився технікою.
Після закінчення дев’ятирічки навчався у Шепетівському професійному ліцеї на радіомеханіка, а потім здобув професію зварювальника у Київському ВПУ ім. Патона. Зварювальник вищого профілю добре знав своє ремесло. Вмілий, вправний у роботі Василь мав повагу від колег та керівництва. За плечима у хлопця — робота на великих підприємствах у містах Рівне, Вінниця, Київ. Сумлінна праця, відповідальність, самодисципліна, сильний характер, чесність, допомога ближньому, — саме ці якості цінував Василь у людях і виховав їх у собі. Йому б жити, кохати, будувати майбутнє, але він обрав найвищий вияв любові — став на захист своєї Батьківщини 25 лютого 2022 року.
Поліщук Василь Миколайович — військовослужбовець однієї з військових частин, матрос. Захищав рідну землю на Сході країни. Він був добре підготовленим військовослужбовцем, відважним Воїном, мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення, зразково виконував функціональні обов’язки.
«Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність героїчно загинув 30 січня 2025 року в районі одного з населених пунктів на Донеччині (з 30 січня 2025 року вважався зниклим безвісти, особу Воїна-Захисника ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи)», — зазначили у Судилківській сількій раді.
Він пішов у вічність дуже молодим, залишивши по собі незгасиме світло мужності та честі. Жодні слова не розрадять найближчих людей у цьому страшному горі, бо не існує у світі слів, які могли б зменшити біль матері, що втратила люблячого сина, біль сестри, що втратила люблячого брата.
Сьогодні Василь Миколайович Поліщук востаннє побував на земних гостинах у найрідніших і найдорожчих людей в своєму селі Хролин. Провести Захисника України до місця останнього спочинку прийшли рідні, близькі, побратими — військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі і всі, хто знав Василя. Захисника України зустріли та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Сльозами найрідніших та всіх, хто прийшов провести Захисника України до місця останнього спочинку, сльозами твоїми, згорьована, але нескорена Україно, скроплений Його весільний коровай.
Поховали Василя Миколайовича у рідному Хролині з усіма військовими почестями.
Спи спокійно, янголе в пікселі, нехай ніщо не потривожить твій сон.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про мужнього Героя — Захисника України Поліщука Василя Миколайовича назавжди залишиться в наших серцях.
Він наближав нашу Перемогу!
Cлава і Шана Герою-Захиснику України!
Вічна пам’ять…
