«Яєчня», «лопатки» і «богданівки»: якими були перші українські гроші на Хмельниччині

5 січня 1918 року в Українській Народній Республіці з’явилися в обігу перші українські банкноти — карбованці. Розробку національної валюти Центральна Рада зініціювала після проголошення в листопаді 1917 року Третім універсалом утворення Української Народної Республіки. Про те, які були банкноти на Хмельниччині, розповіли у НІАЗ «Кам’янець».

Вже 1 січня 1918 року (19 грудня 1917 року за старим стилем) Українська Центральна Рада ухвалила тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».

У грудні 1917-го першу партію 100 карбованцевих купюр із серійним номером 185 віддрукували у найкращій на той час у Києві типографії Василя Кульженка.

Автором оформлення цього грошового знака був Георгій Нарбут. Він оздобив купюру орнаментами в стилі українського бароко XVII-XVIII століть. Тоді ж уперше на грошах з’явилося зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого), що неабияк посприяло його популяризації серед населення.
Напис «100 карбованців» на купюрі був чотирма мовами: українською на аверсі та трьох найбільших національних меншин, які жили на території України — російською, польською та єврейською. В народі їх прозвали «яєчнею» — через жовтий колір купюри.

Внаслідок стислих термінів друку та неуважності працівників друкарні уся серія грошей виявилася з перевернутим реверсом. Неякісний друк, відсутність належного захисту на банкнотах сприяли появі фальшивих грошей. Невдовзі цю купюру припинили випускати.

Уже 1 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю — гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

Протягом 1917–1919 років були надруковані банкноти номіналом у 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців.
Купюри номіналом у 25 та 50 карбованців в народі називали «лопатками» — через зображення чоловіка з лопатою як символа праці.

Також протягом 1918–1919 років були надруковані грошові знаки у 2, 5, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.

На купюрах номіналом у 500 гривень було зображення голови жінки — символу молодої держави Україна. В народі ці гроші отримали назву «горпинки».

8 липня 1918 року за гетьманату Павла Скоропадського в обіг була випущена розмінна монета у вигляді марок-шагів. Оскільки замовлялися вони ще за часів УНР, на них зберігся напис Українська Народна Республіка.

Українські гроші в різний час друкували в Києві, Одесі, Івано-Франківську (в той час Станіславові), Кам’янці-Подільському, а також у Варшаві та Берліні.

«У Кам’янці-Подільському на Хмельниччині Директорія пустила в обіг купюри номіналом 10, 25, 100, 250 і 1000 крб. (а також станиславівські п’ять гривень). Інші (100, 250 і 1000 крб.) були надруковані з кліше, виготовлених ще за Скоропадського. Крім вищезазначених купюр, продовжувався й випуск знаків попередніх зразків. Згідно з домовленістю між урядом Директорії та німецькою фірмою «Юнкере» літаки фірми впродовж червня-листопада регулярно доставляли віддруковані ще на замовлення попередніх урядів гривні за маршрутом Бреслау — Кам’янець-Подільський. Але грошей все одно бракувало», — розповіли у НІАЗ «Кам’янець».

Купюри номіналом 100 крб. (ескіз підготував Г. Нарбут) були двох видів. Частина їх друкувалася на папері з водяними знаками («зірки»), частина — на папері з «грибами». На аверсі на білому полі була тиснена печатка із зображенням Богдана Хмельницького, через що в народі ці банкноти називали «богданівками» чи «гетьманками». Нижче червоною фарбою зазначалася серія (дві літери та шість цифр). Зверху, в центрі, напис — «Українська Держава», під ним тризуб і зображення «козака з рушницею». Внизу читаємо: «Знак державної скарбниці». В центрі — «сто карбованців» і цифра «100». Зліва, внизу, підпис — «Директор Державної Скарбниці — Лебідь-Юрчик», справа вказаний рік — «1918».

На реверсі: у центрі — «козак з рушницею», зліва в картуші — книги, справа — циркуль, шестірня. Зверху напис: «Сто карбованців».

Ескіз грошового знаку вартістю 250 крб. був підготовлений художником Б. Ро-мановським. Цю банкноту також віддрукували в Кам’янці-Подільському й пустили в обіг у серпні 1919р. На аверсі: в центрі — тризуб, над ним написи — «Українська Держава» і «Знак Державної Скарбниці». Підпис — «Директор Державної Скарбниці — Лебідь-Юрчик», в овалі дата — «1918». Під номіналом «250» — сітка маленькими літерами «УД» (Українська Держава). Колір превалює Гранатовий. На звороті ті самі написи, що й на лицьовій стороні. Ліворуч — тризуб, праворуч — напис «За фальшування карається по закону». Водяний знак — «зірки». Розмір — 96×146 мм. У народі цей грошовий знак називали «птички», «фейґелі» (зукраїнізований варіант єврейського «feigele» — пташка), «канарейки» (колір аверсу та реверсу — канарковий)34, «акації».

«Одним із найкраще оформлених грошових знаків є купюра номіналом 1000 карбованців. Ескіз її підготував Г. Золотов. Вона виконана в стилі українського бароко, вплив цього стилістичного напряму найбільше позначився на зворотній стороні. Знак був надрукований у Києві, в обіг його пустили 13 листопада 1918 р. в Кам’янці-Подільському, а у 1920-му він з’явився у Варшаві. Останній випуск нам невідомий», — додали в заповіднику.

На лицевій стороні зверху напис — «Українська Держава», нижче в картуші — «Знак Державної Скарбниці тисяча карбованців» (у чотири рядки). Зліва в овалі зазначено: «Ходить нарівні з кредитованими білетами», справа «козак з рушницею» і застереження — «Фальшування карається по закону». Підпис Лебедя-Юрчика й ще одна печатка «козака з рушницею». На звороті зображені дві постаті, між ними тризуб і цифра «1000». Зліва — чоловік із гетьманською булавою, справа — жінка з рогом достатку в руці. По боках у квадраті цифра «1000». Через зображення булави виникла назва купюр «гетьманки» (на реверсі одна з жінок тримає гетьманську булаву), «рябі» (через кольорову гаму) 35.

У жовтні 1919 р. в Кам’янці-Подільському до обігу пустили банкноту номіналом 25 карбованців, виготовлену за ескізом А. Приходька, хоча деякий час вважалося, що малюнок належить О. Красовському. На лицевій стороні зверху — дата «1919». У центрі банкноти — козак з рушницею, ще вище — тризуб і напис «Знак Державної Скарбниці». Підпис Директора Державної Скарбниці Лебедя-Юрчика. Праворуч по вертикалі вказані серія і номер.

Зворотна сторона подібна до купюри вартістю 25 карбованців, випущеної в Києві Центральною Радою. Середину займає овал з жіночою і чоловічою головами, зверху вказано номінал — «25 карбованців». Унизу зазначено:

«Фальшування карається по закону». Зображення прикрашає рослинний орнамент. Від підробки банкноту захищає водяний знак «зірки».

Свої гроші випускали навіть деякі міста на території України — Житомир, Одеса, Єлисаветград (нині Кропивницький), Проскурів (Хмельницький), Бердичів, Золочів, Острог, селище Нова Ушиця та багато інших.

У 1919 році Директорія оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Для цього почали збирати усе наявне золото та срібло для випуску металічних монет, а також було оголошено переплавку усіх мідних пам’ятників російським царям на дрібну монету. На золотих гривнях планувалось розмістити бюст Тараса Шевченка, а на срібних монетах — будинок Центральної Ради.

Але розпочати випуск цих монет так і не вдалось через більшовицький наступ.