Як французи «вичисляють» українок: неписані правила паризького стилю
Про них розповіла українка
Українка Мар’яна, яка живе у Франції, вирішила з’ясувати у свого чоловіка, чи можна ще до початку розмови зрозуміти, що перед ним не француженка. Виявилося, що для цього французам не обов’язково чути акцент чи помічати мовні помилки. За словами Мар’яни, її можуть видати зовнішність і ставлення до власної видимості.
Чи можна одразу, ще до розмови, зрозуміти, що я не француженка? — запитала я у свого чоловіка. — Тільки давай не про «стронгфейс», бо це я і так знаю. Уявімо, що я чудово увійшла в роль і імітую дружелюбність.
Чоловік відповів, що Мар’яну дуже легко «вичислити» — причому не просто як іноземку, а саме як українку або, ширше, представницю Східної Європи.
Все занадто чисто, акуратно і узгоджено
Однією з причин, за словами Мар’яни, є зовнішній вигляд.
Він каже: зовнішній вигляд абсолютно інший. Наче все занадто чисто, акуратно і узгоджено, — розповідає вона.
Це спостереження змусило українку замислитися над відмінностями у ставленні до зовнішності в Україні та Франції.
За її словами, в українському суспільстві жінки часто стикаються з доволі високими вимогами до того, як вони мають виглядати: стежити за фігурою, волоссям, манікюром, педикюром, макіяжем, одягом і модою.
Є думка, яку я часто зустрічаю в мережі: в Україні є певна планка того, як виглядати, і вона дуже висока.
Багато вимог до жінок. Маємо стежити за собою, за модою, фігурою, манікюром, педикюром, робити укладку, макіяж. Це про певний етало», — зазначає Мар’яна.
На перший погляд може здатися, що у Франції таких вимог немає. Але, на думку українки, це не зовсім так.
Ха-ха, звісно, ви наївні, хто так думає. Я теж так думала. Рамки тут просто інші, — говорить вона.
Французький стиль — це мистецтво не показувати зусиль
Мар’яна вважає, що у Франції існує інший еталон зовнішності. Тут важливо не демонструвати надмірних зусиль.
У Франції бажано і прийнято стримуватися, зберігати певну середню лінію, не заявляти про себе голосно. Бо забагато помітних зусиль — це демонстративність у негативному ключі, — пояснює вона.
При цьому стриманість зовсім не означає байдужість до власної зовнішності.
Це абсолютно не про те, щоб забити на себе чи виглядати як чуханка, вибачте, — додає Мар’яна.
За її спостереженнями, за межами Парижа та фешн-середовища французькі жінки вкладають менше саме видимих зусиль у свою зовнішність.
І ця недбалість цілком свідома. У них є свої неписані правила дрес-коду і правила гри, які вони знають, а ми — ні, — говорить українка.
На її думку, одна з таких норм — виглядати так, ніби ти не надто старалася.
Їм не байдуже, як вони виглядають. Навпаки, не виглядати так, ніби ти надто старалась, — це теж частина стилю і вибір, і навіть мистецтво.
«Бути привабливою, але так, ніби ти нічого для цього не робила»
Мар’яна зізнається, що саме ця особливість французького стилю здається їй найбільш цікавою.
Бути привабливою і мати свій особливий шарм, але так, ніби ти нічого для цього не робила, — це ціле мистецтво, — каже вона.
За її словами, французьке суспільство досить чутливо реагує на надмірне бажання людини підкреслити власну присутність.
Французьке середовище добре зчитує бажання людини підсилити свою присутність, доклавши трошки більше зусиль: бути трошки яскравішою, більш зібраною, трохи більш помітною, ніж цього вимагає ситуація.
Тому іноді, каже Мар’яна, найкращий спосіб відповідати місцевим неписаним правилам — виглядати так, наче ти взагалі не намагалася виглядати «правильно».
Чому українців це може видавати
То що ж робити українцям із цим знанням?
Нічого не робити, — відповідає Мар’яна.
На її думку, українці часто просто продовжують виглядати так, як вважають за потрібне, а не так, як очікує французьке середовище.
Ми часто виглядаємо так, як ми вважаємо за потрібне, а не як вважають за потрібне французи. Це нас і видає, і ми кожен по-своєму платимо свою ціну за таке недотримання неозвучених правил, — пояснює вона.
Для самої Мар’яни бажання добре виглядати також не обов’язково пов’язане з прагненням когось вразити.
Я заморочуюся не тому, що хочу когось вразити. Бо кого і для чого, власне? А тому, що мені не потрібен достатньо важливий соціальний привід, щоб дозволити собі виглядати так, як мені подобається.
І, можливо, саме це, припускає українка, французи й можуть «зчитати за кілометр».
«Інше ставлення до власної видимості», — так Мар’яна пояснює одну з головних відмінностей, яка, на її думку, допомагає французам розпізнати українців ще до першої розмови.
Радіо Трек: НОВИНИ