Наприкінці червня, на літній сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) відбулися дебати й схвалили резолюцію під назвою "Придушення критики в Азербайджані".
Те, що сьогодні відбувається в Азербайджані, – це вже не просто репресії.
Цей процес цілком можна назвати політицидом (politicide). Коли послідовно знищуються інститути громадського самоврядування, систематично ліквідується політична еліта, демонтуються конституційні інститути державності та свідомо знищуються можливості для вільного самовираження суспільства.
Про це говорили й у ПАРЄ. І лише один член асамблеї став на захист азербайджанського режиму і навіть виступив на захист дій Ільхама Алієва – це Олексій Гончаренко.
Про ситуацію в Азербайджані і те, як в ПАРЄ нардеп Олексій Гончаренко захищав азербайджанський режим, читайте в статті головного редактора газети "Азадлиг" (виходить в екзилі) Ганімата Західа На захисті диктатури. Як Гончаренко здивував ПАРЄ у ролі головного адвоката Азербайджану. Далі – стислий її виклад.
Аргументи, висловлені Олексієм Гончаренком, збігаються з тими, які азербайджанська влада використовує щонайменше вже 15 років, виправдовуючи знищення громадянського суспільства в країні.
Головний із них – географія.
Гончаренко вважає, що з огляду на сусідство з Росією, оцінювати Азербайджан треба інакше, ніж інші країни Ради Європи: "Сусіди Азербайджану – Російська імперія та Іран. Це прагматичний підхід, але це дійсно так: Азербайджан перебуває на правильному боці за єдиним критерієм, який сьогодні має значення".
Відповідно, на його думку, масові порушення режимом Алієва прав людини слід пробачити.
І лідер групи лівоцентристів у ПАРЄ Франк Швабе, і ще кілька колег намагалися переконати Гончаренка, або ж висловлювали здивування тим, як можна так відверто просувати подвійні стандарти.
У автора цих рядків виступ українського депутата викликав чітку асоціацію з історією про так звану "ікорну дипломатію" ("Ікорна дипломатія" – масштабна схема підкупу депутатів ПАРЄ, щоб вони голосували проти рішень із критикою Азербайджану).
Про підкуп депутатів згадав у своєму виступі у відповідь на промову Олексія Гончаренка також австрійський депутат Домінік Обергофер.
Географія (сусідство з такою сильною й агресивною державою, як Росія) може пояснювати певні процеси та рішення, але не виправдовувати.
І тим більше географія не може виправдовувати руйнування демократії.
Коли у 2001 році Азербайджан з власної волі вступав до Ради Європи й добровільно брав на себе відповідні зобов’язання, Росія вже перебувала на його північному кордоні, а Іран – на південному. Географія Азербайджану відтоді не змінилася.
Важлива деталь: ті в Азербайджані, хто сьогодні використовує географію як аргумент для придушення азербайджанського суспільства, чудово вміють домовлятися з Росією, коли це відповідає їхнім інтересам.
На щастя, у залі ПАРЄ "географічний аргумент" не спрацював, а кілька парламентаріїв, зокрема вже згадані німець Франк Швабе та австрієць Домінік Обергофер, прямо пояснили пану Гончаренку, що заповнити в’язниці країни майже 400 політичними в’язнями – це вже не питання географічних координат. Це перетин червоних ліній ПАРЄ. Так само, як і тортури лідера опозиції Алі Керімлі у в’язниці лише за інтерв’ю французькій пресі, про які згадав Швабе.
Другий аргумент, який прозвучав від Гончаренка, – це "інтереси азербайджанського народу". Мовляв, для дотримання цих інтересів так важливо залишити країну у складі Ради Європи.
Невже захист диктатури можна вважати інтересом азербайджанського народу?
Однією з головних рис Ільхама Алієва, який отримав президентську владу у спадок від свого батька, та створеного ним режиму стала тотальна корупція, що перетворилася на основний метод державного управління.
Докладніше – в матеріалі Ганімата Західа На захисті диктатури. Як Гончаренко здивував ПАРЄ у ролі головного адвоката Азербайджану.