Щоб інституція зазнала краху, не обов’язково потрібні гучні скандали і помилки.
Часом для цього достатньо маніпуляцій, коли навмисне руйнування інституції подається як чесне розслідування і маскується під прагнення до підзвітності.
Про небезпечну ситуацію, що склалася навколо Міжнародного кримінального суду, читайте в колонці Жозепа Борреля Як Трамп разом з Росією та Китаєм "розбирає на цеглини" Міжнародний кримінальний суд. Далі – стислий її виклад.
Автор колонки нагадує, що ця історія почалася у квітні 2024 року, коли група американських сенаторів попередила Хана – а фактично пригрозила йому – що у разі, коли він наважиться клопотати про арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу за воєнні злочини, то сам стане мішенню.
"Це його не зупинило. Хан зробив саме те, від чого його застерігали, тобто подав запит про видачу ордерів на арешт прем’єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, колишнього міністра оборони його уряду Йоава Галанта та кількох командирів ХАМАС", – пише Жозеп Боррель.
Він звертає увагу, що Хан вчинив так само, як раніше, коли домагався арешту правителя Росії Владіміра Путіна, колишнього президента Філіппін Родріго Дутерте або керівництва "Талібану".
"Натомість противникам Хана вдалося розпочати дискусію про його можливе усунення з посади, використовуючи як головний інструмент атаки звинувачення у сексуальних домаганнях", – додає колишній шеф дипломатії ЄС.
І хоча створена самим Судом колегія дослідила звинувачення й дійшла висновку, що вони не відповідають необхідному рівню доказовості для встановлення неправомірної поведінки, опоненти Хана не відступають.
Останній виток подій, інформує Боррель, полягає в тому, що держави-учасниці Міжнародного кримінального суду готуються об'єднати в одному голосуванні два різні питання: чи мало місце серйозне порушення службової етики і чи слід усунути прокурора з посади.
"Об'єднання другого питання з першим, попри те, що звинувачення так і не були доведені, відкриває можливість усунути прокурора МКС на підставі непідтверджених тверджень. Або навіть ухвалити це рішення через зовсім іншу обставину – наприклад, через добровільні інтимні стосунки між особами, одна з яких була керівником", – пише автор колонки.
Він підкреслює, що адміністрація президента США Дональда Трампа і прем’єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу прагнуть одного й того самого: гарантувати, що жоден міжнародний суд не зможе притягнути до відповідальності військових, прикордонників чи обраних ними союзників, незалежно від серйозності звинувачень у воєнних злочинах або злочинах проти людяності.
За інформацією Financial Times, у травні під час зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном президент США Дональд Трамп запропонував Китаю та Росії (ані вони, ані США не є учасниками Римського статуту МКС) приєднатися до нього в атаці на Суд. Те, що Сполучені Штати обрали своїми партнерами в цій кампанії дві держави, які мають найбільше підстав побоюватися юрисдикції МКС, говорить про справжню мету операції проти Хана значно більше, ніж будь-які заяви про захист суверенітету.
Тож країни-учасниці Римського статуту (договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд) стоять перед вибором, наслідки якого будуть значно ширшими за межі цієї конкретної справи.
"Вони можуть вимагати процедури, гідної інституції, яку самі створили; процедури, що забезпечить прокуророві Міжнародного кримінального суду ті самі гарантії справедливого розгляду, яких сам Суд вимагає від кожної держави. Або ж вони можуть створити небезпечний прецедент: коли політична доцільність переважатиме над судовими висновками. Правильний вибір очевидний", – наголошує колишній шеф дипломатії ЄС.
За його словами, Карім Хан продемонстрував мужність і стійкість, домагаючись ордерів на арешт підозрюваних, яких у перші роки існування Суду вважали б недоторканними, і заслуговує на визнання і підтримку всього світу.
Докладніше – в колонці Жозепа Борреля, яка початково вийшла на сайті Project Syndicate, Як Трамп разом з Росією та Китаєм "розбирає на цеглини" Міжнародний кримінальний суд.