Як це — шукати новий дім, коли ти дитина: документальний фільм про вимушений переїзд показали у Черкасах
«Перевезене дитинство»: історія родини Піяк, яка переїхала на Черкащину
Як це – втратити дім, коли тобі дев’ять, десять чи шість років? Для дітей родини Піяк дім – це не лише будинок, у якому вони живуть. Це кімнати, друзі, тварини й звичне дитинство, яке залишилося в Покровському на Дніпропетровщині. Через війну родина вимушено переїхала у село на Черкащину. Їхню історію розповідає документальний проєкт «Перевезене дитинство» від Суспільного Черкаси.
Передпрем’єрний показ стрічки відбувся у Черкасах 24 вересня, передає журналістка «18000».
Дім, який довелося залишити
У родині Піяк семеро дітей: 16‐річний Костя, 15‐річна Катя, 12‐річна Віка, 11‐річний Ілля, 10‐річна Вероніка, 8‐річна Ліза та 6‐річний Тарас. Уже після переїзду на Черкащину, в Уманському районі, де оселилася родина, народився наймолодший — Матвій.
Головною оповідачкою у фільмі є 12‐річна Віка, вона згадує своє життя в Покровському. Каже, що кожна кімната в їхньому будинку мала свій яскравий колір, а дитяча була постійно заповнена іграшками. Був у родини й кіт.
Віка Піяк, кадр із фільму
– Там було веселе життя, але не можна було спати. Там цілу ніч стріляють, бахкає, шахеди. Уранці, уночі — вони завжди. Я по звуку знала, що де летить. Якщо сильно гуде — це вертоліт. А шахеди мають такий пискливий звук, як мухи, — розповідає дівчинка.
Коли батьки почали збирати речі, діти спочатку не розуміли, що відбувається. Згодом стало зрозуміло, що залишатися небезпечно. Родина зібрала все, що могла, і виїхала на Черкащину.
Життя після переїзду на Черкащину
У фільмі показують, як родина з нуля облаштовує свій будинок та налагоджує господарство – діти разом із батьками збирають меблі, прибирають, майструють. Поступово у дітей з’являється і звичне повсякденне життя: школа, гуртки.
З’явилися в дітей і нові люди поруч — зокрема сусідка Валентина Григорівна, яка стала для них бабусею.
Діти разом із бабусею Валею. Кадр із фільм
Чому історію війни вирішили показати очима дітей
Авторка проєкту Анастасія Кашоїд розповідає, що команда й раніше знімала історії вимушено переміщених людей, але цього разу хотіла зробити дітей центральними героями.
– Ми хотіли показати саме очима дітей весь цей процес, тому що вони відчувають усе по‐своєму. Хотілося передати їхню щирість, безпосередність, дитячість, вміння мріяти й жити попри все, — розповіла вона.
За її словами, вирушаючи в першу пробну поїздку, команда ще не знала, якою буде історія.
Анастасія Кашоїд та Максим ткаченко презентують фільм «Перевезене дитинство»
– Виявилося, що наші герої настільки щирі й відкриті, що простими словами намагалися розповісти складні речі. І ми зрозуміли: те, що для нас було нормою — погуляти з друзями, піти до школи, не пропустити гурток просто тому, що захворів, а не через обстріл, — для цих дітей стало щастям, — розповіла авторка.
Знімальна група провела з родиною три місяці. До роботи долучилася й психологиня Наталія Гурець — команда шукала безпечний спосіб говорити з дітьми про війну та втрату дому.
– Треба було підійти до цього екологічно й безпечно, а зробити це можна через малюнок. Арттерапія — один із найбезпечніших методів роботи як із дітьми, так і з дорослими, — пояснила психологиня.
Кадр із фільму «Перевезене дитинство»
Тому замість архівних фотографій головним лейтмотивом у фільмі є дитячі малюнки.
– Ми не просили малювати щось позитивне чи використовувати якісь яскраві кольори. Кожен із них малював своє життя там і тут — як відчував, як бачив, — розповіла Кашоїд.
«Ти ніби переосмислюєш свої проблеми»
Перед зйомками команда побоювалася, що працювати з багатодітною родиною буде складно. Головний оператор і режисер монтажу Максим Ткаченко каже, що все виявилося інакше.
– Уже в перший день стало зрозуміло: з ними працювати легко й приємно. І дивлячись, як ці діти переживають свою проблему, ти ніби переосмислюєш власні — ті буденні дрібниці, з яких раніше робив трагедію. А тут діти просто живуть. І показують, що ми всі можемо так, — розповів Ткаченко.
Глядачі діляться враженнями від фільму
Після перегляду глядачі ділилися враженнями: когось фільм вразив, когось – змусив замислитися.
– Якщо люди з такою кількістю дітей змогли переїхати, облаштуватися, то наш дух, український, він переживе все і вийде обов’язково на світлу дорогу. І після цього фільму найприємніше, що ти віриш, що все буде добре, — поділилася глядачка Марина Кульпіна.
Для команди «Перевезеного дитинства» історія родини може мати продовження.
– Ми дуже сподіваємося, що до них через деякий час прийдемо і вже побачимо Матвія, який буде бігати, буде розповідати нам про свої емоції, про своє життя на Черкащині, — розповіла Анастасія Кашоїд.
Прем’єра стрічки «Перевезене дитинство» відбудеться 25 вересня о 19:00 на YouTube‐каналі Суспільне Черкаси – тоді про історію дітей можна буде дізнатися більше.
Читайте також. Мріяли про Netflix і зняли все самі: як черкаський гурт Sexy Education створив серіал за $800.
Читайте більше новин Черкас – головні події міста на «18000» та в телеграмі «18000 | Шо там у Черкасах