Україна за показником верховенства права (дані Світового банку) не дотягує навіть до мінімальних стандартів ЄС.
Верховенство права – наріжний камінь європейських цінностей.
Багато хто зводить верховенство права до судової системи або, що ще гірше, до боротьби з корупцією. Насправді ж ідеться про фундаментальний принцип.
А формальна інтеграція європейських норм без інтеграції європейських принципів може стати пасткою для України.
Про дуже глибоку причину проблем України з верховенством права і те, як можна виправити ситуацію, в статті старшого економіста CASE-Україна Володимира Дубровського Європейські принципи чи європейські норми? Чи доведеться Україні робити вибір на шляху до ЄС. Далі – стислий її виклад.
Якщо зіставити географію з показниками верховенства права, то впадає в око різкий і стійкий кордон між "ядром" російської імперії з одного боку – та країнами на захід від нього.
Цей кордон відділяє країни з глибокими історичними традиціями патроналізму – системи соціальних відносин, заснованої на патронажі. Тобто коли у кожного повинен бути "дах", який неформально (не на основі закону та судової процедури!) "вирішує питання".
На жаль, Україна успадкувала такі традиції від імперії.
Не подолавши патроналізм (показником чого буде прогрес у верховенстві права), Україні не варто прагнути гармонізувати законодавство.
Але з іншого, геополітичного погляду Україні необхідно в короткий термін (нехай не два роки, а за десять – але не десятиліття) возз'єднатися з європейською цивілізацією, щоб не стати "сірою зоною". І тим більше не дати колишній імперії поглинути себе знов. Чи це реально?
Так, і є сучасний приклад – це Грузія часів Саакашвілі-Бендукідзе.
Вона зуміла за десять років перестрибнути із ситуації, значно гіршої за нашу – до рівня, вищого за Болгарію. І якби не деякі помилки реформаторів, на яких змогли зіграти їхні вороги, то, цілком можливо, зараз вона могла б уже бути досить благополучним членом ЄС.
Три принципи, які геніальний реформатор Каха Бендукідзе так успішно застосовував для того, щоб викорінювати патроналізм, зводяться до такого: радикальне спрощення та лібералізація законодавства; перезавантаження тих державних органів, які уражені патроналізмом і пронизані патрональними мережами; амністія минулих "гріхів", без якої неможливо запустити невідворотність покарання – бо карати доведеться всіх або майже всіх.
У контексті амністії, однією з головних помилок грузинських реформаторів, мабуть, була велика кількість покараних – Грузія у ті часи посідала четверте місце у світі та перше в Європі за кількістю ув'язнених на душу населення.
Інша помилка, яку вони потім визнавали – недостатня увага до неформальної сторони патроналізму, суспільної свідомості. Але з нею, за бажання, вміють працювати політтехнологи – не завадило б їхні методи та знання використати з благородною метою.
Ми – не першопрохідці, можемо навчитися на цих помилках.
Понад те, Україна зараз в кращих умовах, ніж була Грузія.
Зрештою, обидві революції, які визначили нинішню траєкторію руху України, проходили під гаслами саме "європейських принципів" – а не норм. Тож із внутрішнім політичним попитом на відповідні реформи все йде дуже добре.
А реформи ці повинні полягати в тому, щоб радикально спростити законодавство, зменшити роль чиновника та регуляторне навантаження – навіть там, де це йде врозріз із формальною євроінтеграцією. Звичайно, потрібно гармонізувати якнайшвидше ті європейські норми, які сприяють спрощенню, дерегулюють або демонополізують.
На цьому тлі – перезавантажити основні контрольні та правоохоронні органи, завершити судову реформу. А також обов'язково супроводити все це постійною просвітницькою кампанією проти "парадигми нульової суми" та розмивання кордонів між сферами діяльності.
У такий спосіб потрібно досягти рішучого перелому в боротьбі верховенства права з патроналізмом.
Докладніше – в матеріалі Володимира Дубровського Європейські принципи чи європейські норми? Чи доведеться Україні робити вибір на шляху до ЄС.