Які хвороби дають підстави для II групи інвалідності у 2026 році: перелік та умови
У 2026 році в Україні діють нові правила встановлення інвалідності: замість медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) відповідні рішення ухвалюють експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
При цьому наявність тяжкого діагнозу не завжди означає автоматичне встановлення II групи. Вирішальне значення мають характер і стійкість порушень здоров’я, їхній вплив на здатність людини пересуватися, працювати, спілкуватися та самостійно виконувати повсякденні дії.
Порядок встановлення інвалідності регулює постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, якою, зокрема, затверджено критерії встановлення інвалідності та окремі переліки захворювань і анатомічних дефектів.
Кому можуть встановити II групу інвалідності
Відповідно до пункту 12 Критеріїв встановлення інвалідності, II групу встановлюють особам, які мають виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності внаслідок захворювання, травми або вродженої вади.
Це означає, що людина може мати значні труднощі із самообслуговуванням, пересуванням, навчанням, спілкуванням чи виконанням трудових обов’язків. Водночас вона може зберігати здатність до окремих видів діяльності, користуватися допоміжними засобами реабілітації або потребувати регулярної допомоги інших осіб.
Законодавство розрізняє три ступені обмеження життєдіяльності. Помірний, або 1 ступінь, відповідає критеріям III групи інвалідності. Виражений, або 2 ступінь, є підставою для II групи. Значний, або 3 ступінь, відповідає I групі, яка встановлюється за найтяжчих порушень функціонування.
Важливо, що II групу можуть встановити як за одним захворюванням, так і за сукупністю кількох хвороб, наслідків травм або вроджених порушень, якщо разом вони спричиняють обмеження життєдіяльності відповідного ступеня.
За яких захворювань можуть встановити II групу інвалідності у 2026 році
Перелік захворювань, які можуть спричинити встановлення II групи інвалідності, не обмежується однією медичною спеціальністю. Йдеться про хвороби нервової системи, порушення опорно-рухового апарату, патології серця, легень, органів зору та слуху, психічні розлади, онкологічні й інші тяжкі захворювання.
Водночас необхідно розрізняти захворювання, які можуть призвести до інвалідності за загальними критеріями, та конкретні стани, прямо зазначені в додатку до Критеріїв встановлення інвалідності. Останній, зокрема, містить перелік анатомічних дефектів і захворювань, за яких відповідну групу встановлюють без строку повторного оцінювання.
Захворювання нервової системи та наслідки травм
Підставою для встановлення II групи інвалідності можуть бути захворювання нервової системи, які супроводжуються стійкими порушеннями рухів, координації, мовлення та інших функцій організму.
Зокрема, йдеться про розсіяний склероз, хворобу Паркінсона, захворювання рухового нейрона, наслідки черепно-мозкових і спинномозкових травм, парези та інші неврологічні стани, якщо вони спричиняють виражені обмеження життєдіяльності.
У нормативному переліку для II групи окремо зазначено параліч нижньої кінцівки, виражений тетрапарез, трипарез, верхній або нижній парапарез, геміпарез за неефективності заходів фізичної реабілітації.
Також у переліку передбачено паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами.
В інших випадках експертна команда оцінює, наскільки неврологічні порушення впливають на можливість самостійно пересуватися, обслуговувати себе, спілкуватися, працювати та виконувати звичні дії.
Порушення опорно-рухового апарату та ампутації
II групу інвалідності можуть встановлювати людям із тяжкими наслідками травм, ампутаціями, значними деформаціями кінцівок, стійкими порушеннями функцій суглобів та іншими захворюваннями опорно-рухового апарату.
У додатку до Критеріїв прямо передбачено, зокрема, екзартикуляцію верхньої кінцівки в плечовому суглобі, екзартикуляцію стегна, куксу обох гомілок, коротку куксу стегна за неможливості протезування та окремі поєднання ампутацій з іншими незворотними порушеннями здоров’я.
До цього переліку також належать певні тяжкі ураження суглобів, які супроводжуються контрактурами або анкілозами, а також стан після ендопротезування двох кульшових чи колінних суглобів у різних поєднаннях.
Однак не кожна ампутація, травма або операція на суглобі означає встановлення саме II групи. Значення мають конкретний анатомічний дефект, порушення функцій, можливості протезування та реабілітації, а також відповідність установленим нормативним критеріям.
Хвороби серця та судин
Тяжкі серцево-судинні захворювання також можуть бути підставою для встановлення II групи інвалідності, якщо вони призводять до стійких виражених обмежень життєдіяльності.
Це може стосуватися, зокрема, людей із тяжкою серцевою недостатністю та іншими серцево-судинними захворюваннями, через які істотно знижується переносимість фізичного навантаження, обмежується пересування або здатність виконувати трудову діяльність.
Експертна команда враховує ступінь порушення роботи серця та системи кровообігу, перебіг захворювання, результати обстежень і його вплив на повсякденну активність.
Сам факт наявності серцевої недостатності, перенесеного оперативного втручання або необхідності постійно приймати ліки не означає автоматичного встановлення II групи.
Захворювання органів дихання
До можливих підстав належать тяжкі хронічні захворювання легень та інших органів дихання, що супроводжуються стійкою дихальною недостатністю і значним обмеженням фізичної активності.
У таких випадках враховують вираженість задишки, функцію зовнішнього дихання, здатність переносити навантаження, результати медичних обстежень та потребу в лікуванні або кисневій підтримці.
Окремо в нормативному переліку для II групи зазначено відсутність однієї легені та хронічну легеневу недостатність II ступеня внаслідок патологічних змін другої легені.
Таким чином, для встановлення групи важливим є не лише діагноз, а й те, наскільки захворювання фактично обмежує життєдіяльність людини.
Порушення зору та слуху
II групу інвалідності можуть встановити й за наявності тяжких стійких порушень зору або слуху, якщо вони відповідають установленим критеріям.
Зокрема, у переліку для II групи зазначено певні незворотні порушення органу зору, зокрема зі зниженням гостроти зору з переносною корекцією до 0,05–0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20 градусів за умов, визначених відповідним пунктом додатка.
Також передбачено окремі випадки поєднання порушень слуху чи зору з ампутаціями або вираженими руховими порушеннями.
Під час оцінювання враховують не лише результати офтальмологічних або аудіологічних обстежень, а й здатність людини орієнтуватися, спілкуватися, навчатися та виконувати повсякденні завдання.
Водночас повна втрата зору на обидва ока за певних установлених умов належить до критеріїв I групи, а деякі порушення слуху — до нормативного переліку III групи. Тому відносити всі випадки сліпоти або тяжкої втрати слуху саме до II групи було б неправильно.
Психічні розлади
Підставою для встановлення II групи можуть бути стійкі психічні розлади, через які людина має виражені труднощі зі спілкуванням, контролем поведінки, навчанням, працею або самообслуговуванням.
Оцінювання передбачає врахування тяжкості та тривалості захворювання, медичної документації, стану людини та фактичних обмежень її життєдіяльності.
При цьому наявність психіатричного діагнозу сама собою не визначає групу інвалідності. Залежно від характеру та ступеня порушень можливе встановлення різних груп.
Цукровий діабет та інші ендокринні захворювання
Цукровий діабет може бути підставою для встановлення інвалідності, якщо супроводжується тяжкими стійкими ускладненнями, які обмежують повсякденне функціонування.
Зокрема, нормативний перелік для II групи прямо передбачає цукровий діабет 1 і 2 типу з ампутацією нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки та вище.
Інші тяжкі ендокринні захворювання також оцінюють з урахуванням їхніх наслідків, стійкості функціональних порушень і встановлених критеріїв життєдіяльності.
Отже, сам діагноз «цукровий діабет» без відповідних підстав не гарантує встановлення II групи інвалідності.
Захворювання нирок, онкологія та інші тяжкі стани
До захворювань, які можуть призвести до встановлення інвалідності, належать також тяжкі патології нирок, онкологічні та онкогематологічні захворювання, системні й окремі рідкісні хвороби.
Для II групи у переліку анатомічних дефектів і захворювань передбачено, зокрема, єдину функціонуючу нирку за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня, а також стан після трансплантації внутрішніх органів за умови сприятливого перебігу післяопераційного періоду.
Щодо онкологічних захворювань, то група залежить від конкретного діагнозу, перебігу захворювання, його наслідків та встановлених законодавством критеріїв.
Водночас для окремих онкологічних і онкогематологічних захворювань із несприятливим прогнозом, визначених додатком до Критеріїв, передбачено спеціальний п’ятирічний строк встановлення інвалідності.
Необхідно враховувати, що деякі особливо тяжкі захворювання, зокрема хронічна хвороба нирок V стадії з хронічною нирковою недостатністю IV ступеня та постійним гемодіалізом, прямо зазначені в нормативному переліку для IБ групи, а не II групи.
Чи можуть встановити II групу через кілька захворювань одночасно
Законодавство передбачає можливість встановлення II групи не лише за одним тяжким захворюванням, а й у разі поєднання кількох хвороб, наслідків травм або вроджених порушень.
Наприклад, людина може одночасно мати серцево-судинне захворювання, тяжкі порушення опорно-рухового апарату та іншу хронічну патологію. Якщо ці стани в сукупності спричиняють виражене обмеження життєдіяльності, це може бути підставою для встановлення II групи.
Однак сам факт наявності двох або трьох діагнозів не є достатньою підставою. Необхідно, щоб їхні сукупні наслідки відповідали встановленим критеріям.
Таку можливість прямо передбачає пункт 12 Критеріїв встановлення інвалідності.
Які критерії враховують під час встановлення II групи
Для визнання людини особою з інвалідністю законодавство передбачає одночасну наявність трьох обов’язкових умов: стійких порушень функцій організму, обмеження життєдіяльності відповідного ступеня та потреби в заходах соціального захисту.
Порушення вважають стійкими, якщо захворювання триває щонайменше 12 місяців або очікується, що воно триватиме не менше цього строку чи призведе до смерті людини, а шанси на значне покращення стану залишаються мінімальними навіть за найкращого доступного лікування.
Водночас для окремих захворювань і станів, визначених у додатку до Критеріїв, передбачено встановлення інвалідності на підставі медичних записів, що підтверджують відповідний стан.
Як оцінюють здатність до самообслуговування та пересування
Експертна команда визначає, наскільки людина може самостійно задовольняти повсякденні потреби, готувати їжу, одягатися, дотримуватися особистої гігієни, пересуватися вдома та за його межами.
Для вираженого, тобто 2 ступеня обмеження здатності до самообслуговування, нормативні критерії передбачають потребу в допомозі приблизно кожні 30–60 хвилин протягом дня та використанні допоміжних засобів.
Під час оцінювання пересування враховують швидкість ходьби, відстань, яку людина може подолати, можливість користуватися транспортом, долати сходи та потребу в сторонній допомозі.
Отже, оцінюють не лише сам факт порушення рухливості, а й його реальний вплив на повсякденне життя.
Чи обов’язково людина з II групою має бути непрацездатною
Ні, II група інвалідності сама собою не означає повної заборони працювати.
Відповідно до Критеріїв, за вираженого ступеня обмеження трудової діяльності людина може бути нездатною виконувати окремі види роботи або працювати взагалі. Водночас вона може зберігати здатність до трудової діяльності за умови створення відповідних умов праці, використання допоміжних засобів реабілітації чи додаткового облаштування робочого місця.
Тому встановлення II групи не слід ототожнювати з автоматичною втратою будь-якої працездатності.
Як у 2026 році ухвалюють рішення про встановлення II групи
Питання про направлення на оцінювання вирішує лікуючий лікар за наявності передбачених законодавством підстав. Він формує електронне направлення та долучає необхідну медичну документацію.
Експертна команда розглядає надані відомості про стан здоров’я, медичні записи, результати досліджень та інші документи, необхідні для прийняття рішення.
Якщо інформації недостатньо, людину можуть направити на додаткове обстеження. При цьому порядок передбачає обмеження кількості таких направлень, за винятком визначених випадків виявлення нових станів чи порушень.
Оцінювання залежно від передбачених умов може проводитися очно, заочно, дистанційно з використанням засобів телемедицини або за місцем перебування чи лікування людини.
На який строк встановлюють II групу інвалідності
За загальним правилом, якщо II групу інвалідності встановлюють уперше, її визначають на два роки. Для людей, які проходять повторне оцінювання, передбачено строк від одного до трьох років.
Проте для окремих категорій діють інші правила. Якщо людина має анатомічні дефекти або необоротні порушення, передбачені частиною I додатка до Критеріїв, інвалідність встановлюють без строку повторного оцінювання.
Для визначених переліком тяжких хронічних захворювань та онкологічних і онкогематологічних захворювань із несприятливим прогнозом передбачено встановлення інвалідності на п’ять років.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
