YouTube-блогери несуть кримінальну відповідальність за публікацію чужого контенту із запереченням агресії РФ — позиція ВС
Практика притягнення до відповідальності за поширення матеріалів із проросійськими наративами в інтернеті продовжує формуватися судами, особливо у справах, де особа не є автором висловлювань, але забезпечує їх публічне поширення через YouTube чи інші онлайн-платформи. Саме межі відповідальності за фіксацію, публікацію та популяризацію такого контенту дедалі частіше стають предметом розгляду Верховного Суду.
У постанові у справі № 278/2819/24 від 12 травня 2026 року ККС ВС проаналізував межі кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення таких матеріалів через YouTube.
Сформована позиція має значення для практики застосування ст. 436-2 КК України, оскільки Суд окремо оцінив питання умислу адміністратора YouTube-каналу, який опублікував відеоматеріал, а також межі допустимого процесуального реагування суду на порушення порядку обвинуваченим під час розгляду справи.
Обставини справи
Житомирський районний суд визнав обвинуваченого винуватим за ч. 2 ст. 436-2 КК України та призначив йому покарання у виді одного року обмеження волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін.
Судами встановлено, що обвинувачений ще у 2016 році створив власний YouTube-канал та адміністрував його. У січні 2023 року в нього виник умисел на виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії рф проти України.
Пізніше у приміщенні центральної міської бібліотеки він здійснив відеозапис виступу лекторки, яка під час зустрічі заявляла, що в Україні нібито триває «громадянська війна», а не збройна агресія рф. Один зі свідків пояснив, що під час заходу лекторка агітувала не виконувати вимоги представників влади, не сплачувати комунальні послуги, ухилятися від мобілізації.
Надалі обвинувачений завантажив відеозапис на власний YouTube-канал, зробивши його доступним для невизначеного кола користувачів мережі Інтернет.
У касаційній скарзі засуджений просив скасувати рішення судів та закрити кримінальне провадження. Він стверджував, що не мав прямого умислу на поширення матеріалів із запереченням агресії рф, оскільки нібито лише після проведення експертизи зрозумів зміст висловлювань на відео.
Також він заявляв про порушення права на захист через видалення його із зали судового засідання та неможливість особисто брати участь у дебатах і виступити з останнім словом.
Позиція Верховного Суду
ВС звернув увагу, що суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Суд зазначив, що висновки про винуватість засудженого підтверджуються сукупністю доказів, зокрема показаннями свідків, протоколами огляду YouTube-каналу, мобільного телефону, результатами експертиз та іншими матеріалами провадження.
ВС вказав, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 436-2 КК як виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
Колегія суддів зауважила, що обвинувачений, будучи дорослою, освіченою людиною, яка проживає в Україні, має вищу освіту, не міг не усвідомлювати тих подій, які відбувалися в Україні, зокрема, з початком 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та українського народу в цілому, коли засоби масової інформації, соціальні мережі та мобільні месенджери були переповнені інформацією у тому числі й ілюстраційного характеру щодо численних злочинів країни-терориста, її військових, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ.
Ключовим у справі став висновок Верховного Суду щодо характеру поширеного контенту та усвідомлення його змісту.
ВС вказав, що відповідно до дослідженого відеозапису зустрічі та висновку експерта, цей відеозапис містить, окрім прихованих, й явне представлення збройної агресії рф проти України як громадянської війни, що не вимагало спеціальних знань для оцінки таких висловлювань як явно протиправних.
Відповідно ж до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Апеляційний суд також відхилив аргументи сторони захисту про те, що відео нібито було опубліковане для викриття можливого сепаратизму.
ВС вказав, що версія сторони захисту про публікацію відеозапису з метою викрити потенційного сепаратиста не є логічною і послідовною, оскільки обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду повідомляв, що причиною опублікування відеозаписів стали прохання людей. Під час опублікування вказаного відеозапису обвинувачений ніяким чином не зазначав у назві чи коментарях до вказаного відео про саме таку його мету.
Окремо Верховний Суд оцінив доводи щодо порушення права на захист через видалення обвинуваченого із зали судового засідання.
ВС вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 330 КПК України при повторному порушенні порядку судового засідання обвинувачений може бути видалений із зали судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду, а у разі відсутності захисника суд зобов’язаний забезпечити його участь.
Суд встановив, що обвинувачений неодноразово порушував порядок судового засідання, перебивав головуючого та не реагував на зауваження суду, після чого був видалений із залу засідань, а його захист забезпечувала адвокатка, яка брала участь у дослідженні доказів, допиті свідків та дебатах.
ВС вказав, що колегією суддів касаційного суду не встановлено об'єктивних даних про неналежне виконання захисником своїх професійних обов'язків адвоката, які б могли призвести до істотного обмеження прав обвинуваченого.
Керуючись вищевикладеним, Верховний Суд залишив без змін вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, підтвердивши законність засудження за поширення через YouTube матеріалів із запереченням збройної агресії рф проти України.
Верховний Суд фактично підтвердив, що кримінальна відповідальність за ст. 436-2 КК України може наставати не лише для автора відповідних висловлювань, а й для особи, яка здійснює їх публічне поширення через інтернет-платформи. Окремо Верховний Суд підтвердив допустимість видалення обвинуваченого із зали судового засідання у разі систематичного порушення порядку за умови забезпечення права на захист.
Практика ВС свідчить, що контент у соцмережах і месенджерах дедалі частіше стає ключовим доказом у суді — від YouTube і Telegram до Stories та постів в Instagram і Facebook. Читайте також щодо фейків у Telegram та ТОП-5 кейсів ВС де публікації в соцмережах стали вирішальними доказами.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
