З Добропілля поліція та “Червоний Хрест” вивезли двох людей: яка ситуація у прифронтовій громаді
До села Добропілля, що неподалік Гуляйполя, їдемо разом з правоохоронцями та волонтерами “Червоного Хреста”. Останні — мають вивезти звідти родину — літню жінку та її сина.
У цих краях мобільний зв’язок працює з перебоями, інтернету майже немає. Через ворожі обстріли тут часто вимикається світло, але, як кажуть люди, енергетики приїжджають і швидко все ремонтують. Єдине, що тут є постійно — так це звуки вибухів, які нагадують про те, що фронт близько.
Далі — у репортажі 061.
Пані Антоніна та її син Олександр самі б, мабуть, ще не наважились виїхати. До “Червоного Хреста” звернулася їхня рідня, яка живе у Дніпропетровській області, місті Синельникове. Люди вирішили, що краще вже бути всім разом і тому попросили волонтерів привезти до них рідних із Добропілля.
Антоніні 68 років, Олександру — 31. Вони мають інвалідність і самостійно не змогли б звернутись а ні до поліції, а ні до волонтерів. Люди зібрали дуже скромні сумки з речами та чекали поки за ними приїдуть.
“Хату закриваєте. А ключі сусідам віддасте?”, — питаю хазяїв.
“Ні. Беремо з собою”, — говорить жінка, ніби вже завтра планує повернутись назад.
“А собачку будете відпускати? Він же у вас на ціпку. Хто ж його годуватиме, як вас не буде?”, — знову питаю.
“Та як же ми відпустимо? А хату хто стерегтиме?”, — говорить Тоня. Момент із годуванням чотирилапого вона лишила без уваги.
Поліцейські офіцери громади кажуть, що тут є сусіди і вони приглянуть за твариною. Якщо ж ні, то самі будуть навідуватись.
Цю родину вони вже вмовляли виїхати, але чули відмову. Більше того, Олександра рік тому навіть вдалось відправити до санаторія, звідки йому пропонували поїхати за кордон, де б йому знайшли прихисток у спеціалізованому закладі. Проте чоловік категорично відмовився. Він мовчазний, на контакт особливо йти не хотів. Коли приїхали волонтери, то він ніби розгубився і навіть не допомагав матері виносити речі. Видно було, що виїжджати родина не хоче, але мусить, бо безпекова ситуація стає дедалі гірше.
У Воздвижівській громаді, до якої крім Добропілля, входить ще 10 населених пунктів, наразі залишається трошки більше тисячі людей, це третина від тієї кількості, що була до початку повномасштабного вторгнення. Серед тих, хто живе тут досі — є понад півсотні родин, в яких виховується 106 дітей (діти проживають лише у селі Воздвижівка, з інших сел громади такі родини були вивезені).
“Всі села знаходяться в зоні активних бойових дій. Ми спілкуємось з мешканцями, об’їжджаємо всіх, пропонуємо евакуацію. Ось ця родина погодилась виїхати, бо у них рідня в Синельниківському районі. Взагалі, останнім часом дуже часто телефонують люди і просять вивезти. 2-3 евакуації на тиждень робимо”, — говорить майор поліції Євген Гринь.
Він сам родом із Успенівки, до якої зараз дістатися неможливо. Своїх батьків він вивіз раніше, а от що і з хатою … не знає.
“Фронт наближається, більше обстрілів стає, безпекова ситуація погіршується. Почастішали прильоти FPV-дронів, центр Воздвижівки ворог обстріляв КАБами”, — каже поліцейський.
Правоохоронці виїжджають в прифронтові громади з антидроновими рушницями та спеціальним пристроєм для виявлення ворожих дронів. Тут не можна довго розгулювати, все робити треба швидко і головне — постійно слухати небо.
“Наша робота — забезпечувати безпеку, надавати людям допомогу”, — говорить Євген, запевняючи, що поки в громаді будуть лишатись люди, вони також будуть поруч із ними.
Джерело: 061.ua