За годування безпритульних котів та собак можуть виписати штраф до 1360 грн: коли миска корму стає порушенням

Бажання допомогти безпритульній тварині є доброю справою і саме собою не становить правопорушення. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» вимагає належного ставлення до тварин, а регулювання їх чисельності має здійснюватися гуманними методами.

Водночас у містах, селищах і селах діють місцеві правила благоустрою та інші локальні акти, які можуть визначати спеціальні місця для підгодовування, забороняти забруднювати територію або встановлювати інші вимоги до поводження з тваринами.

Тому відповідь на запитання, чи можна годувати безпритульних тварин біля будинку, у парку або поблизу магазину, залежить не лише від загального законодавства, а й від чинних правил конкретної територіальної громади.

Загальнодержавної заборони на годування немає

Станом на серпень 2026 року українське законодавство не містить універсальної норми, яка забороняла б громадянам підгодовувати всіх безпритульних тварин у будь-якому громадському місці.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначає безпритульними домашніх тварин, які залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання та здатні розмножуватися поза контролем людини.

Закон регулює вилов, тимчасову ізоляцію, утримання та інше поводження з такими тваринами, однак не встановлює окремої відповідальності лише за надання їм їжі.

Законодавство також допускає повернення виловлених безпритульних тварин після стерилізації, вакцинації, ідентифікації та інших передбачених заходів до ареалу перебування — місця вилову — для вільного проживання.

Отже, саме перебування безпритульної тварини на вулиці та гуманне надання їй їжі не можна автоматично вважати порушенням. Проте місце, спосіб і наслідки підгодовування можуть підпадати під дію законодавства про благоустрій.

Чому правила відрізняються залежно від громади

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» надає сільським, селищним і міським радам повноваження затверджувати правила благоустрою територій населених пунктів. Такі правила є обов’язковими для громадян, підприємств, установ та організацій у межах відповідної території.

Місцеві правила розробляються з урахуванням Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Мінрегіону №310 від 27 листопада 2017 року. Водночас конкретний зміст правил у межах наданих законом повноважень визначає відповідна місцева рада.

Тому вимоги в різних громадах можуть відрізнятися. В одній громаді може не бути окремих обмежень щодо годування тварин, але діятиме заборона залишати харчові відходи та забруднювати територію. В іншій можуть бути визначені спеціальні місця для підгодовування. Також локальні акти можуть передбачати обмеження щодо дитячих і спортивних майданчиків, територій закладів освіти, охорони здоров’я, торгівлі або інших місць масового перебування людей.

Водночас місцеве самоврядування не має необмежених повноважень. Локальні правила та рішення не повинні суперечити законам та іншим актам вищої юридичної сили, а обов’язкові заборони мають установлюватися належним нормативним актом.

Наприклад, у Нетішині у 2019 році рішенням виконкому були визначені спеціальні місця для підгодовування безпритульних тварин. Однак, перш ніж посилатися на таке рішення у конкретній ситуації, необхідно перевірити, чи залишається воно чинним і чи поширюється на відповідну територію.

У 2025 році Новоселицька громада повідомляла мешканців про обмеження підгодовування безпритульних тварин на прибудинкових територіях багатоквартирних будинків, шкільних подвір’ях, у парках, на стадіонах і біля торговельних закладів. Проте для вирішення питання про адміністративну відповідальність необхідно встановити, чи було таке обмеження закріплене у чинному нормативному акті громади, а не лише в інформаційному повідомленні.

Такі приклади не створюють єдиної заборони для всієї України. Вони лише демонструють, як питання може регулюватися на місцевому рівні.

Коли підгодовування може стати порушенням

Ризик адміністративної відповідальності може виникнути, якщо людина:

• годує тварин у місці, де це прямо заборонено чинними правилами благоустрою або іншим належно ухваленим локальним нормативним актом;
• залишає на землі їжу, пакети, одноразовий посуд, банки, миски або інші предмети, що забруднюють територію;
• розміщує без необхідного дозволу чи погодження стаціонарні годівниці, будки або інші конструкції на комунальній чи спільній території;
• забруднює сходову клітку, підвал, подвір’я, дитячий майданчик або інший об’єкт благоустрою;
• створює постійне скупчення тварин у місці, щодо якого чинними місцевими правилами встановлено спеціальні обмеження;
• не виконує законної вимоги прибрати залишки їжі, сміття або інші наслідки забруднення території.

Водночас невдоволення сусідів, усне зауваження, оголошення в під’їзді або прохання комунального підприємства саме собою ще не доводить наявності адміністративного правопорушення.

Для притягнення до відповідальності повинна існувати конкретна чинна норма, яка поширюється на відповідну територію та була порушена конкретними діями особи.

Який штраф можуть накласти

Стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, а також правил благоустрою територій населених пунктів.

Штраф становить:

• для громадян — від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 340 до 1360 грн;
• для посадових осіб і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 850 до 1700 грн.

Стаття 152 КУпАП не називає годування безпритульних тварин окремим правопорушенням. Ця стаття є бланкетною, тобто для притягнення до відповідальності необхідно встановити, яку саме вимогу державного стандарту, норми або конкретний пункт місцевих правил порушила особа.

Справи за статтею 152 КУпАП розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах місцевих рад. Протоколи про такі правопорушення можуть складати уповноважені виконавчими комітетами посадові особи, уповноважені посадові особи Національної поліції, а також інші особи у випадках, передбачених статтею 255 КУпАП.

Що повинні довести для накладення штрафу

Для законного притягнення до відповідальності недостатньо загальної скарги мешканців або твердження про те, що людина регулярно годує тварин.

Уповноважений орган має встановити:

• яка редакція місцевих правил діяла на момент події;
• який саме пункт цих правил було порушено;
• чи поширювалася відповідна заборона на конкретне місце;
• чи вчинила дію саме особа, яку притягають до відповідальності;
• у чому конкретно полягало порушення: у годуванні в забороненому місці, засміченні, встановленні конструкції без погодження або іншій дії;
• якими фотографіями, відеозаписами, показаннями свідків, актами чи іншими доказами підтверджується порушення;
• чи дотримано процедури складення протоколу та розгляду справи;
• чи надали особі можливість подати пояснення, докази та заперечення.

Обов’язок зібрати докази покладається на уповноважений орган. Припущення, загальні скарги або лише неприязне ставлення сусідів до тварин не можуть замінювати належних доказів події правопорушення та вини конкретної особи.

Особа має право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката й оскаржувати постанову.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення за загальним правилом можна оскаржити протягом десяти днів із дня її винесення. Якщо строк пропущено з поважних причин, можна просити про його поновлення.

Постанову адміністративної комісії можна оскаржити до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Не кожне повідомлення місцевої влади автоматично створює підставу для штрафу за статтею 152 КУпАП.

Необхідно перевірити:

• юридичну форму документа;
• повноваження органу, який його ухвалив;
• дотримання встановленої процедури прийняття;
• належне оприлюднення документа;
• зв’язок установленого обмеження із чинними правилами благоустрою;
• відповідність локального акта законам та іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Правила благоустрою затверджує відповідна сільська, селищна або міська рада. Виконавчий комітет може визначати спеціальні місця або ухвалювати інші рішення лише в межах повноважень, наданих йому законом, правилами благоустрою чи рішенням ради.

Якщо заборона міститься лише в інформаційному дописі, листі комунального підприємства, оголошенні в під’їзді або усному повідомленні посадовця, але не закріплена в чинному нормативному акті, таке повідомлення саме собою не може підміняти обов’язкову правову норму.

Якщо ж спеціальні місця або обмеження встановлені належно ухваленим і чинним актом на виконання правил благоустрою, їх порушення може мати правові наслідки.

Орган не може довільно розширювати зміст установленої заборони або притягати людину до відповідальності за дії, яких відповідна норма прямо не охоплює.

Як допомагати тваринам і не порушувати правила благоустрою

Перед регулярним підгодовуванням варто знайти на офіційному сайті міської, селищної чи сільської ради чинні правила благоустрою, місцеву програму поводження з безпритульними тваринами та рішення щодо визначення спеціальних місць для їх годування.

Особливу увагу необхідно звернути на перелік місць, де підгодовування заборонене або обмежене.

Щоб зменшити ризик порушення, варто:

• не залишати корм на дитячих і спортивних майданчиках, біля входів до будинків, шкіл, лікарень, магазинів і закладів громадського харчування;
• обирати місце подалі від інтенсивного руху людей і транспорту, якщо це дозволено місцевими правилами;
• давати тваринам стільки корму, скільки вони можуть з’їсти одразу;
• після годування забирати залишки їжі, упаковку, одноразовий посуд та інше сміття;
• прибирати або мити миски, якщо місцеві правила дозволяють їх використання;
• не встановлювати будки чи стаціонарні годівниці на чужій, комунальній або спільній території без необхідного погодження;
• за можливості поєднувати годування зі стерилізацією, вакцинацією, ідентифікацією, пошуком власників і співпрацею з комунальними службами чи зоозахисними організаціями;
• повідомляти компетентні служби про агресивних, травмованих або хворих тварин.

Отже, підгодовування безпритульної тварини саме собою не є адміністративним правопорушенням. Відповідальність можлива лише тоді, коли конкретними діями порушено чинну норму у сфері благоустрою, а факт порушення та вина особи належно доведені.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.