За кордоном не можуть знайти роботу, а в Україні – нарозхват
Популярність професії, як особливість українців?
Професійна фотографиня Alina Rudya розпочала у соцмережі Threads обговорення щодо професії, до якої належить сама.
Моя непопулярна думка: любов українців до професійних фотосесій і демонстрації свого «ідеального життя» в соцмережах – це багато в чому спадок бідності та пострадянського досвіду.
Я зараз бачу багато українських фотографів, які переїхали за кордон і раптом виявили, що роботи майже немає. Особливо в тих, хто в Україні заробляв переважно на приватних фотосесіях. Причина доволі проста: у Німеччині, Іспанії та багатьох інших західноєвропейських країнах такого ринку в звичному для нас масштабі просто не існує.
Я українська фотографка, яка переїхала до Німеччини задовго до війни, і за всі ці роки майже не бачила, щоб мої місцеві друзі регулярно замовляли професійні фотосесії себе, своєї пари чи родини просто для того, щоб показувати ці фотографії в соцмережах. Якщо це не весілля чи якась особлива подія, потреби професійно документувати своє «прекрасне життя» просто немає.
Моє спостереження, що можливо когось може зачепити: чим біднішим та нестабільнішим було чи є суспільство, тим сильніша потреба показувати красиве життя. І українська любов до професійних фотосесій для інстаграм - один із проявів цього. Коли поколіннями люди жили в дефіциті й постійно порівнювали себе з іншими, статус потрібно було не просто мати, його потрібно було показати: дивіться, у мене все добре, гарна родина, гарний одяг, гарне життя. Instagram просто став новою вітриною для цього.
Також фотографиня висловила думку, що саме тому багато українських фотографів за кордоном зрештою продовжують знімати переважно українців.
І хоча Аліна назвала свою думку непопулярною, її багато хто підтримав –допис зібрав сотні коментарів і поширень. Ось деякі з них:
Не знаю, як в інших країнах, а в Німеччині є таке спостереження, що вони в принципі не цікавляться естетикою. Для них купити собі букет на робочий стіл в офісі — нонсенс. Культури прикрашати щось навколо себе, робити естетичним та приємним для ока просто нема. І фото сімейні вони роблять. Але це завжди, як фото класу чи колективу на нараді — просто купкою попід стіночкою, в кращому випадку, десь в парку. А наші люди люблять естетику. Згадайте розмальовані сільські хати, клумбочки і т.д.
Так і є. Американцям то теж не треба, тільки сімейні фото Афроамериканці таке люблять, але ж в них теж історичний травмуючий досвід схожий на нас
Так навіть якщо це так, чому це не віднести до особливості українців? Ну в нас інше життя було, інше минуле. Тепер люди люблять фоткаться, чому б і ні? В кожній країні Європи є якісь свої відмінності. Так, можливо, нас привело до цього погане минуле, але навіщо порівнювати і звужувати це до якоїсь травми з негативним підтекстом? Ми інші, хай буде так. Кожному своє. Комусь гарні фото, комусь сієста посеред дня, десь люблять виряджатися, десь навпаки тільки мінімалізм. Ми всі різні і це нормально
Живу в Австрії, спочатку фотографувала українок, потім почала потроху фотографувати друзів іноземок, а згодом зʼявилися і місцеві клієнтки. Так от - всі просто в захваті! Вони просто не знали, що так можна, але для кожної з них їх фотосесія була особлива, вони ніколи не бачили себе такими - неймовірно гарними, з різних сторін, в різних образах. Багато хто замовляє зйомки повторно і радить подружкам. Я згодна, що ринок не розвинений тут, але я бачу в цьому тільки плюси для себе
Я в Австрії і тут просто більш практичний підхід. Для них послуги фотографа не дешеві і вони замовляють їх переважно тоді, коли це точно потрібно (весілля, бізнес). А в нас вміють витрачати на задоволення не раціональне. Просто, тому, що прийшла весна, або хочеться відчути себе жіночною, одягнувши сукні, в яких нема куди піти в повсякденному житті.
Радіо Трек: НОВИНИ