Збіг двох голосних подій, вручення підозри Єрмаку та інтервʼю Мендель, показало нам два моральних дна.
Дно перше — інтереси державної еліти часів Зеленського, які під час війни будують собі маєтки по 2 млн дол на крадені у держави гроші. І кожна цегла цих будинків — на крові тих, хто воює, хто донатить, хто мерзне без своїх знищених ворогом осель.
Дно друге — неприхована російська пропаганда екс прес-секретаря Зеленського.
Як завжди — перемішана з правдою, але від того не менш антиукраїнська. Це — Моніка Зе. Яка теж, до речі, три роки зберігала в шафі оте історичне плаття.
Що обʼєднує ці два моральних дна?
І ті будиночки на крові, які є лише верхівкою айсбергу мафіозного розкрадання, і ота проституція в ефірі є дорогою до капітуляції.
Тільки Єрмак і К сприяли капітуляції, коли створили ОПГ для підриву України і власного збагачення.
А Мендель діє одноосібно і навʼязує цю тему ротом.
І те і інше — держзрада.
І те і інше — політичний вирок Зеленського. Який привів цих зрадників до влади. І зараз робить вигляд, що нічого не знав.
Але всі розуміють: надпис «Каса» на вчорашньому відео про вручення підозри Р-2 стосується в першу чергу саме Р-1.
PS. НАБУ склало свій іспит. Респект.
.
Сумний і невеселий був Андрєй Барісич у суді.
За іронією долі — він страшно хотів опинитись в епіцентрі подій. І таки опинився. У справі — як крали на енергетиці в часи повномасштабної війни і вкладали в дорогущі маєтки на крові Бучі.
Тепер вся країна знає, який вкус у Барісича. І як він викусував Залужного, затикав рота армії, а сам вибирав шпалери для туалета та гардеробної.
Здається, ми отримали свого Лібераче. Але той на піаніно шикарно грав пальцями.
— Я ж тут з самого початку повномасштабного вторгнення, — каже персонаж.
Це єдине їх алібі. Так і хочеться спитати, а що конкретно ти зробив, щоб такої кровопролитної війни з окупаціями не було?
Висловлю непопулярну точку зору, і не треба дивуватися, але вона буде частково на захист Єрмака.
Мене дивує ницість і лицемірство десятків, а можливо й сотень блогерів, політологів, аналітиків та «лідерів думок», які роками працювали на Єрмака безпосередньо. Дехто з них за цей час встиг не лише суттєво покращити власне життя, а й обзавестися елітною нерухомістю, дорогими автомобілями та серйозними статками.
І що ми бачимо тепер? Коли у людини проблеми із законом, майже нікого поруч з тих, кому він покращив життя.
Жодних гучних заяв про «друга», «партнера» чи «порядну людину». Жодної публічної підтримки. Навіть банальної присутності на суді.
Це дуже показово. Бо поки система сильна, біля неї завжди черга з охочих служити, вихваляти й заробляти. Але щойно з’являються ризики, абсолютна більшість миттєво зникає, ніби нічого й не було.
І тут питання навіть не в самому Єрмаку. А в людях, які роками будували кар’єру на близькості до влади, а потім першими ж удають, що ніколи не мали до неї жодного стосунку.
Чи не так?
