Заперечення проти ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження обов'язкові до розгляду: розбір рішення КСУ
Конституційний Суд України поставив крапку в дискусії щодо конституційності обмежень на оскарження ухвал про встановлення строків ознайомлення з матеріалами справи. Попри визнання норм КПК конституційними, Суд надав їм нового дихання через механізм обов’язкового розгляду заперечень.
Як повідомляла «Судово-юридична газета» Другий сенат 15 липня на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України.
Рішення має важливе значення для формування практики кримінального судочинства, оскільки стосується забезпечення балансу між інтересами ефективного досудового розслідування та реалізацією права особи на належну підготовку захисту.
Обставини звернення
Суб'єкт права на конституційну скаргу, Тетяна Самборська, перебувала під слідством у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість). Під час ознайомлення з матеріалами справи слідчий ДБР звернувся до районного суду міста Києва з клопотанням про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення. Слідчий суддя встановив такий строк, обмеживши, на переконання заявниці, захист у часі.
Тетяна Самборська намагалася оскаржити цю ухвалу в апеляційному та касаційному порядках, проте суди відмовили у відкритті проваджень, посилаючись на те, що відповідно до ст. 309 КПК ухвала про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, апеляційному оскарженню не підлягає. Це спонукало підозрювану звернутися до КСУ, стверджуючи, що існуючі норми позбавляють її права на справедливий суд та ефективний засіб захисту.
Конституційність через системне тлумачення: стаття 309 КПК
Конституційний Суд України окреслив конституційні межі законодавчого регулювання права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, наголосивши, що це право не є абсолютним. Законодавець вправі визначати, які процесуальні рішення можуть бути оскаржені, однак така дискреція має відповідати вимогам Конституції України.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції гарантує безумовне право на апеляційний перегляд справи по суті, тоді як порядок оскарження проміжних процесуальних рішень може встановлюватися законом. Водночас право на оскарження ухвал слідчого судді випливає також із конституційних гарантій права на захист.
Розвиваючи свою попередню практику, КСУ підкреслив, що законодавчі обмеження апеляційного оскарження є конституційно допустимими лише за дотримання принципу пропорційності. Такі обмеження повинні переслідувати легітимну мету, бути необхідними для забезпечення ефективності кримінального провадження та не порушувати сутності права на судовий захист.
Ключовим критерієм є характер наслідків відповідної ухвали. Відсутність права на апеляційне оскарження допускається лише щодо тих процесуальних рішень, які не спричиняють незворотного або настільки істотного втручання у конституційні права особи, що його неможливо своєчасно усунути без перегляду судом апеляційної інстанції. При цьому кримінальний процесуальний закон має забезпечувати існування інших ефективних засобів юридичного захисту.
Оцінюючи конституційність статті 309 КПК України, Суд звернув увагу, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню, охоплює насамперед рішення, пов'язані з істотним обмеженням конституційних прав або такі, що мають визначальне значення для подальшого перебігу кримінального провадження.
Водночас Конституційний Суд наголосив, що вирішальне значення має не формальна назва процесуальної ухвали, а її реальний зміст, юридичні наслідки та ступінь впливу на права людини. Саме тому Суд застосував принцип substantia potior est forma — «сутність важливіша за форму».
Винесення ухвали про встановлення строку має відбуватись за індивідуальної оцінки обставин справи
Аналізуючи правову природу ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, Конституційний Суд наголосив, що стадія відкриття матеріалів відповідно до статті 290 КПК України є однією з ключових процесуальних гарантій реалізації права на захист.
Саме на цьому етапі сторона захисту отримує можливість ознайомитися з усім масивом доказів сторони обвинувачення, оцінити їхній зміст і доказове значення, визначити правову позицію, сформувати стратегію захисту, підготувати необхідні процесуальні документи та клопотання перед направленням обвинувального акта до суду.
Суд підкреслив, що право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження є невід'ємним елементом конституційного права особи на захист, гарантованого Конституцією України. Водночас встановлення слідчим суддею строку для такого ознайомлення саме по собі є легітимним процесуальним механізмом, покликаним забезпечити ефективність досудового розслідування, дотримання розумних строків кримінального провадження та запобігти зловживанню процесуальними правами шляхом безпідставного затягування процедури відкриття матеріалів.
По суті, ухвала про встановлення строку це судове рішення, яке виносить слідчий суддя згідно зі статтею 290 Кримінального процесуального кодексу України, якщо сторона захисту або потерпілий зволікають із ознайомленням із матеріалами. Мета ухвали — запобігти затягуванню розслідування.
Водночас Конституційний Суд наголосив, що застосування цього процесуального механізму є конституційно допустимим лише за умови індивідуальної оцінки конкретних обставин справи. Визначений слідчим суддею строк має бути об'єктивно достатнім для ефективного ознайомлення сторони захисту з матеріалами провадження з урахуванням їхнього обсягу, складності, умов доступу до них та інших обставин, які можуть впливати на реальну можливість належної підготовки захисту. Лише за таких умов забезпечується справедливий баланс між інтересами ефективного кримінального провадження та гарантіями реалізації конституційного права особи на захист.
Заперечення як реальний інструмент
Важливо, що КСУ розтлумачив частину 3 статті 309 КПК. Ця норма передбачає, що ухвали слідчого судді, які не підлягають апеляційному оскарженню, можуть бути предметом заперечень під час підготовчого судового провадження.
Скаржниця стверджувала, що такий засіб захисту є лише «ілюзорним», оскільки закон не визначає механізму реагування суду на подані заперечення.
КСУ не погодився з цим підходом і застосував принцип конституційно узгодженого тлумачення. Суд наголосив, що заперечення не можуть зводитися до формального долучення до матеріалів кримінального провадження без їх належного розгляду.
Праву особи на подання заперечень кореспондує обов'язок суду розглянути їх по суті, надати їм належну юридичну оцінку та, за наявності підстав, вжити ефективних заходів для відновлення порушеного права.
Навіть після завершення досудового розслідування суд під час підготовчого судового засідання має процесуальні повноваження зобов'язати сторону обвинувачення забезпечити стороні захисту доступ до матеріалів кримінального провадження, якщо встановлений слідчим суддею строк для ознайомлення був визначений необґрунтовано або призвів до порушення права на захист.
Стаття 428 КПК: процесуальний фільтр
Конституційний Суд також перевірив конституційність пункту 2 частини другої статті 428 КПК України, який дозволяє касаційному суду відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Суд визнав цю норму такою, що відповідає Конституції України. На його думку, вона виконує функцію процесуального фільтра, необхідного для забезпечення ефективної роботи Верховного Суду та реалізації принципу процесуальної економії.
Водночас Конституційний Суд наголосив, що ця норма не наділяє касаційний суд необмеженим розсудом. Відмовляючи у відкритті провадження, суд касаційної інстанції повинен перевірити, чи апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, а не керувався лише формальною кваліфікацією ухвали слідчого судді.
Підсумуємо
Рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2026 від 15 липня 2026 року істотно уточнює баланс між процесуальною економією та правом на захист у кримінальному провадженні.
Його ключові практичні наслідки полягають у тому, що:
- апеляційне оскарження ухвал про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (стаття 290 КПК) залишається виключеним і це обмеження визнано конституційним;
- заперечення, передбачені частиною третьою статті 309 КПК України, набувають реального змісту: суд під час підготовчого провадження зобов'язаний розглянути їх по суті, оцінити законність рішення слідчого судді та, за наявності підстав, відновити порушене право;
- завершення досудового розслідування саме по собі не є підставою для відмови у наданні стороні захисту доступу до матеріалів кримінального провадження, якщо право на ознайомлення було обмежене необґрунтовано.
Отже, Конституційний Суд підтвердив, що процесуальні обмеження можуть бути виправданими лише за умови, що вони не нівелюють сутності права на захист і супроводжуються ефективними засобами його поновлення. Рішення посилює роль суду під час підготовчого провадження та надає стороні захисту дієвий механізм усунення порушень, допущених на стадії досудового розслідування.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
