Засудженого за особливо тяжкий злочин знову взяли на військовий облік і мобілізували: чи законно це

Чоловіка, якого у 2023 році виключили з військового обліку через те, що він раніше був засуджений до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, у 2025 році знову взяли на військовий облік і мобілізували.

Він пішов до суду, наполягаючи, що після виключення з обліку його не мали права повторно ставити на нього та призивати на військову службу.

Однак Восьмий апеляційний адміністративний суд став на бік ТЦК і військової частини. Ключовим стало те, що у 2024 році законодавство змінилося: засудження за тяжкий або особливо тяжкий злочин більше не є підставою для виключення з військового обліку.

Суд також пояснив, чому аргументи чоловіка щодо права на відстрочку через догляд за братом з інвалідністю І групи, порушень під час ВЛК та неможливості повторного взяття на облік не змінили результат справи.

Чоловіка виключили з військового обліку у 2023 році

Як встановили суди, позивач у період з вересня 2012 року до січня 2020 року відбував покарання за особливо тяжкий злочин.

11 травня 2023 року його взяли на військовий облік, а того ж дня виключили з нього на підставі тодішньої редакції пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

На той момент закон передбачав виключення з військового обліку громадян України, яких раніше засудили до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Однак у 2024 році законодавство змінилося.

Законом №3633-IX частину шосту статті 37 виклали у новій редакції. Із 18 травня 2024 року засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин більше не входить до переліку підстав для виключення з військового обліку.

Наразі серед таких підстав, зокрема, смерть або оголошення особи померлою, припинення громадянства України, визнання непридатною до військової служби та досягнення граничного віку перебування в запасі.

У листопаді чоловіка визнали придатним і мобілізували

12 листопада 2025 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією. За результатами огляду його визнали придатним до військової служби.

Наступного дня, 13 листопада, начальник ТЦК видав наказ про його призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини.

Того ж дня командир військової частини зарахував чоловіка до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Після цього чоловік звернувся до адміністративного суду. Він просив скасувати наказ про його призов під час мобілізації, скасувати наказ командира військової частини в частині зарахування його до списків особового складу та зобов’язати військову частину виключити його зі списків.

Львівський окружний адміністративний суд 18 травня 2026 року у задоволенні позову відмовив.

Позивач наполягав: виключення з обліку було завершеним юридичним фактом

Не погодившись із рішенням, чоловік подав апеляцію.

Одним із його головних аргументів було те, що станом на травень 2023 року він був офіційно виключений з військового обліку, а тому, на його переконання, надалі не міг бути повторно взятий на облік і мобілізований.

Позивач стверджував, що його виключення з військового обліку було завершеним юридичним фактом, а Закон №3633-IX не передбачає автоматичного поновлення на обліку осіб, яких раніше виключили.

На його думку, застосування до нього законодавчих змін 2024 року фактично означало зворотну дію закону та погіршення вже сформованого правового становища, що суперечить статті 58 Конституції України.

Крім того, чоловік посилався на порушення під час проходження ВЛК. Він вказував, що суд першої інстанції не перевірив повноту медичного обстеження, врахування всіх захворювань та дотримання вимог Положення про військово-лікарську експертизу.

Ще одним аргументом було те, що він здійснює постійний догляд за братом — особою з інвалідністю І групи, а тому, за його позицією, мав право на відстрочку від мобілізації.

Окремо позивач не погоджувався з висновком про те, що навіть скасування наказу про мобілізацію не призведе автоматично до його звільнення з військової служби.

Суд: законодавець змінив критерії військового обліку

Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками першої інстанції.

Колегія суддів зазначила, що після змін до статті 37 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» факт засудження за тяжкий або особливо тяжкий злочин більше не є підставою для виключення особи з військового обліку.

Водночас Порядок проведення призову під час мобілізації №560 передбачає можливість мобілізації осіб, яких раніше було засуджено, з певними винятками та особливостями.

Зокрема, можуть бути призвані особи, яких раніше засуджували до позбавлення волі за тяжкий злочин, крім засуджених за злочини проти основ національної безпеки України.

Особи, яких раніше засудили до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, також можуть бути призвані, однак за рішенням Генерального штабу Збройних Сил України, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

У цій справі суд виходив із того, що позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та за чинним законодавством є військовозобов’язаним.

Тому апеляційний суд визнав правомірним його поновлення на військовому обліку та подальший призов під час мобілізації.

Чому суд не погодився з аргументом про зворотну дію закону

Окремо апеляційний суд відхилив посилання позивача на статтю 58 Конституції України та принцип незворотності дії закону в часі.

Суд нагадав позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого така подія або факт мали місце.

Водночас колегія суддів зазначила, що у цій справі йдеться не про кримінальну чи адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, який регулюється спеціальним законодавством.

Апеляційний суд наголосив, що законодавець може змінювати критерії військового обліку.

Унаслідок внесених у 2024 році змін перелік підстав для виключення з військового обліку було звужено, а коло осіб, на яких поширюється військовий обов’язок, — розширено.

Саме тому суд не побачив у застосуванні чинних правил до позивача незаконної ретроактивної дії закону.

Що суд сказав про ВЛК

Позивач також стверджував, що під час проходження військово-лікарської комісії могли не врахувати його захворювання та порушити порядок медичного огляду.

Однак апеляційний суд звернув увагу, що законність процедури проведення медичного огляду ВЛК не була предметом оскарження у цій справі.

Крім того, чоловік не надав доказів того, що оскаржив постанову ВЛК від 12 листопада 2025 року до ВЛК вищого рівня та що це рішення було скасовано.

Суд також послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18.

Відповідно до нього, суд не уповноважений самостійно оцінювати медичний діагноз та визначати, чи підпадає особа під певну статтю Розкладу хвороб і який ступінь придатності до військової служби їй має бути встановлено.

Право на відстрочку потрібно було реалізувати до мобілізації

Ще одним важливим питанням у справі стала можлива відстрочка через постійний догляд за братом — особою з інвалідністю І групи.

Апеляційний суд проаналізував порядок оформлення відстрочки.

За Порядком №560 військовозобов’язаний, який має відповідні підстави, повинен подати заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку.

Комісія при районному або міському ТЦК вивчає заяву та документи, за потреби запитує додаткову інформацію та ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

При цьому до ухвалення комісією рішення за поданою заявою військовозобов’язаний не підлягає призову під час мобілізації.

Водночас апеляційний суд зазначив, що відстрочка не виникає автоматично лише через те, що особа фактично відповідає певній передбаченій законом підставі.

Право на відстрочку має бути реалізоване самим військовозобов’язаним шляхом вчинення необхідних дій та оформлене уповноваженим органом у встановленому порядку.

За висновком суду, зробити це можна до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.

У цій справі на день мобілізації позивач не мав документа про надання йому відстрочки.

Тому суд дійшов висновку, що він не довів протиправності мобілізації з цієї підстави.

Чому військова частина мала зарахувати чоловіка до особового складу

Апеляційний суд також перевірив законність наказу командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу.

Суд зазначив: оскільки чоловіка було призвано ТЦК та направлено для проходження військової служби, командир військової частини мав правові та фактичні підстави для його зарахування до списків особового складу.

Відповідно до правил обліку особового складу, командир військової частини зобов’язаний видати відповідний наказ у день прибуття військовослужбовця.

Тому оскаржуваний наказ від 13 листопада 2025 року в частині зарахування позивача до особового складу та на всі види забезпечення суд також визнав правомірним.

Скасування наказу про мобілізацію не означає автоматичного звільнення зі служби

Окремо апеляційний суд пояснив, чому після фактичної мобілізації та зарахування особи до військової частини скасування наказу про призов саме по собі не означає автоматичного припинення військової служби.

Після мобілізації позивач набув статусу військовослужбовця. Від цього моменту між ним та Збройними Силами України виникли окремі правовідносини щодо проходження військової служби.

Порядок їх припинення визначається Законом «Про військовий обов’язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Частина четверта статті 26 Закону визначає конкретні підстави для звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації.

Серед них, зокрема, досягнення граничного віку перебування на військовій службі, визначені законом підстави за станом здоров’я, набрання законної сили обвинувальним вироком із призначенням покарання у виді позбавлення або обмеження волі, сімейні обставини та інші передбачені законом випадки.

Військовослужбовець, який бажає звільнитися, має подати по команді рапорт та документи, які підтверджують відповідну підставу.

Матеріали цієї справи, як зазначив суд, не містили доказів того, що позивач звертався до командира військової частини з рапортом про звільнення на одній із передбачених законом підстав.

Суд послався на позицію Верховного Суду про «незворотність» мобілізації

Апеляційний суд також врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.

За цією позицією, процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації після її фактичного завершення є незворотною у тому розумінні, що саме визнання процедури призову протиправною не відновлює автоматично попереднього становища особи, яка вже набула статусу військовослужбовця.

Апеляційний суд наголосив, що наказ про мобілізацію позивача вже був реалізований: його направили до військової частини, зарахували до особового складу і він приступив до проходження служби.

Тому саме по собі скасування такого наказу без окремого рішення про звільнення з військової служби не призвело б до припинення відповідних правовідносин.

Крім того, суд зазначив, що зобов’язання виключити позивача зі списків особового складу без попереднього розгляду командиром відповідного рапорту про звільнення означало б втручання суду в повноваження військового командування.

Що вирішив апеляційний суд

За результатами розгляду справи №380/23453/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу чоловіка залишили без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду — без змін.

Таким чином, у цій конкретній справі суд визнав правомірними поновлення чоловіка на військовому обліку, його подальшу мобілізацію та зарахування до списків особового складу військової частини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.