«Земля буде горіти»: краєзнавець пояснив, чому на Волині зникають озера та пересихають джерела (фото)
Ще донедавна важко було уявити озеро Лісне, що неподалік Володимира, без води. Сьогодні картина вражає: воно обміліло настільки, що на середині можна бачити чапель, які стоять у воді по коліна. А від берега до них – можна дійти по піску.
Подібні явища спостерігаються не лише у нас. Останніми роками в Україні та багатьох країнах Європи фіксують обміління річок та озер, пересихання джерел і зниження рівня підземних вод. Природа ніби подає сигнал: води стає менше.
Але що відбувається насправді? Чому водойми, які роками існували на наших очах, раптом починають зникати? Чи винні в цьому зміни клімату, відсутність опадів, діяльність людини, а чи все разом?
Про це пише видання «Слово правди».
Вода, яку забирають із землі
Про причини нинішнього безводдя ми поговорили з краєзнавцем і дослідником, автором книги «Природа рідного краю. Природні ресурси Володимирського та Луцького районів» Євгеном Мовяком.
Євген Іванович понад двадцять років пропрацював у Луцькому міжрайонному управлінні водного господарства – спочатку начальником експлуатаційної дільниці, а згодом заступником начальника управління. Тож проблему водних ресурсів він знає не з чужих слів.
На його думку, однією з найсерйозніших причин нинішнього обміління є великий і недостатньо контрольований забір підземних вод.
– Чимало підприємств, які діють на території країни, набурили свердловин і качають воду у великих обсягах та безконтрольно. Зважаючи на те, що опадів мало, притоку води не відбувається. Звідси й маємо обміління та висихання водойм, – пояснює Євген Мовяк.
До цього додається ще один фактор – зміна клімату. Зими стали менш сніжними, тривалих дощів, які колись добре насичували ґрунт і підземні водоносні горизонти, стає менше.
Таким озеро Лісне було донедавна
Таким Лісне вже було?
Цікаво, що саме озеро Лісне, за словами краєзнавця, має штучне походження, а назву отримало таку, бо знаходиться в лісі. Від річки Луги відділене дамбою. Колись ця місцевість була заболочена, тут протікала одна з невеликих приток Луги. Сама водойма неглибока, місцями по руслі до трьох метрів. Прибережне мілководдя заростає і заболочується.
Євген Мовяк пригадує, в його житті вже траплялися подібні періоди.
– Не варто панікувати. Такі обміління можуть відбуватися циклічно. Упродовж життя я спостерігав періоди безводдя, коли окремі водойми зникали, а через кілька років знову відновлювалися. Природа, схоже, має власний календар, який вимірюється не місяцями, а роками.
Іще повноводне Лісне
Колись вода приходила сама
– Старше покоління добре зовсім інші зими. Снігу випадало стільки, що навесні поля перетворювалися на маленькі озера. Тала вода повільно просочувалася в землю, живила підземні води, наповнювала струмки, джерела та водойми. В інші пори року йшли затяжні дощі. Тому підземні води мали постійний притік. Нині клімат змінюється, – зазначає дослідник. – Ситуація інша: опадів недостатньо, природне поповнення водних горизонтів слабшає, а воду з-під землі продовжують активно відкачувати. І тут постає головне питання: скільки води ми можемо забирати у природи, не порушивши її рівновагу?
Це місце є улюбленим для багатьох мешканців Володимирщини
«Люди не бережуть те, що створив Бог»
У розмові Євген Мовяк згадує слова старих людей, які колись казали: «Земля буде горіти». Можливо, для наших предків це звучало як далеке пророцтво. Нині ж ці слова сприймаються вже не так фантастично. Спекотні періоди стають звичнішими, земля пересихає, а вода, яку ми вважали невичерпною, відступає.
– Люди не бережуть того, що створив Бог. Тепер на місці, де ще недавно було озеро, – пісок. Але природа не завжди ставить крапку там, де людина бачить кінець. Можливо, Лісне ще наповниться водою, оживуть пересохлі джерела, а майбутні зими знову принесуть достатньо снігу, щоб земля змогла відновити свої запаси.
Дата-центри. Їхній вплив на водні ресурси
Є ще один фактор, про який дедалі частіше говорять у світі, – стрімкий технічний прогрес. На перший погляд може здатися дивним: до чого тут комп’ютери, сервери й алгоритми, якщо йдеться про пересихання озер та джерел? Насправді зв’язок існує. Для роботи сучасних систем штучного інтелекту потрібні величезні обчислювальні потужності. Сервери працюють цілодобово, виділяють багато тепла й потребують охолодження. А деякі системи охолодження використовують воду.
Тобто штучний інтелект сам по собі воду не «випиває». Воду споживає інфраструктура, що забезпечує роботу дата-центрів. Із розвитком ШІ таких центрів у світі стає більше, а разом із ними зростає і потреба в електроенергії та ресурсах для охолодження.
Сама тенденція змушує замислитися над важливим питанням: чи готове людство розвивати технології і підприємства, не виснажуючи природні ресурси? Можливо, через кілька десятиліть ми будемо дивуватися не тому, наскільки розумними стали машини, а тому, наскільки мало води залишилося. Адже майбутнє – не лише штучний інтелект, заводи і фабрики. Це ще й чиста вода, без якої не зможе існувати жоден інтелект – ні штучний, ні людський.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: