Змушують працювати під час обідньої перерви: що каже КЗпП і який штраф загрожує роботодавцю
Працівника не можуть просто позбавити обідньої перерви та змушувати безперервно виконувати трудові обов’язки, якщо інше не випливає зі спеціального режиму роботи, передбаченого законом.
Відповідно до статті 66 Кодексу законів про працю України, працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Така перерва не включається до робочого часу і повинна надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому працівники використовують час перерви на власний розсуд і можуть на цей час залишати місце роботи.
Слід враховувати, що КЗпП встановлює максимальну тривалість обідньої перерви — дві години, але не визначає її загальної мінімальної тривалості. Водночас тривалість перерви має бути такою, щоб вона фактично могла виконувати своє призначення — забезпечити працівникові можливість відпочити та прийняти їжу.
Коли окремої обідньої перерви може не бути
Стаття 66 КЗпП передбачає виняток для робіт, де через умови виробництва встановити окрему перерву неможливо.
У такому разі роботодавець зобов’язаний надати працівникові можливість приймати їжу протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються роботодавцем за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником.
Отже, безперервний характер роботи сам по собі не дає роботодавцю права залишити працівника без можливості приймати їжу.
Чи можна змушувати працювати під час офіційної перерви
Якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлено, наприклад, перерву з 13:00 до 14:00, однак у цей час працівник зобов’язаний обслуговувати клієнтів, відповідати на робочі дзвінки, працювати з документами або виконувати інші доручення роботодавця, такий час фактично не відповідає передбаченій статтею 66 КЗпП перерві, яку працівник має право використовувати на власний розсуд.
Водночас робота під час обідньої перерви не в усіх випадках автоматично є надурочною.
Питання про надурочну роботу виникає, якщо внаслідок такої роботи працівник фактично працює понад установлену для нього норму робочого часу.
За статтею 106 КЗпП робота в надурочний час за погодинної системи оплати оплачується у подвійному розмірі годинної ставки. При підсумованому обліку робочого часу як надурочні оплачуються години, відпрацьовані понад установлений робочий час за обліковий період. Замінювати оплату надурочних робіт відгулом не допускається.
Норми оплати за роботу в надурочний час належать до встановлених законодавством гарантій в оплаті праці.
Який штраф може загрожувати роботодавцю
Окремого спеціального штрафу саме за ненадання працівникові обідньої перерви законодавство не встановлює. Водночас порушення вимог статті 66 КЗпП щодо надання перерви для відпочинку і харчування, якщо воно не утворює іншого спеціально передбаченого складу порушення, може бути кваліфіковане як порушення інших вимог законодавства про працю.
Відповідно до статті 265 КЗпП за порушення інших вимог законодавства про працю, крім окремо передбачених цією статтею випадків, встановлено штраф у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
За повторне протягом року з дня виявлення такого порушення передбачено штраф у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожне таке порушення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мінімальну заробітну плату з 1 січня 2026 року встановлено в розмірі 8647 грн на місяць.
Отже, у 2026 році відповідні розміри становлять:
8647 грн — за порушення інших вимог законодавства про працю;
17 294 грн — за повторне протягом року з дня виявлення таке порушення.
При цьому стаття 265 КЗпП передбачає, що в разі виконання припису органу державного нагляду та усунення у визначені ним строки порушення, віднесеного до категорії «інших вимог законодавства про працю», заходи щодо притягнення до відповідальності за таке первинне порушення не застосовуються.
Крім того, в період дії воєнного стану застосовується спеціальне правило статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»: у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, виявлених під час позапланового заходу державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, не застосовуються.
Окремо частина перша статті 41 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за інші порушення вимог законодавства про працю.
На посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також громадян — суб’єктів підприємницької діяльності може бути накладено штраф від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 510 до 1700 грн.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або вчинення такого порушення щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері чи особи, яка їх замінює та виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, тягне накладення штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — від 1700 до 5100 грн.
Водночас конкретна правова кваліфікація залежатиме від установлених обставин. Якщо працівника не лише позбавляють передбаченої перерви, а й фактично змушують у цей час працювати без належного обліку та оплати, можуть виникати також окремі порушення вимог законодавства щодо обліку робочого часу та оплати праці.
Що діє під час воєнного стану
Запровадження воєнного стану не скасувало право працівника на перерву для відпочинку і харчування.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає незастосування під час воєнного стану окремих норм КЗпП щодо робочого часу та часу відпочинку, однак стаття 66 КЗпП до цього переліку не включена.
Водночас діє спеціальне правило щодо перевірок Держпраці. Відповідно до статті 16 Закону № 2136-IX, якщо роботодавець у повному обсязі та у встановлений строк виконає припис про усунення порушень, виявлених під час позапланового заходу державного нагляду, штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, у період дії воєнного стану не застосовуються.
При цьому йдеться саме про фінансові санкції за статтею 265 КЗпП. Сам обов’язок роботодавця дотримуватися трудового законодавства та усунути встановлене порушення залишається.
Отже, роботодавець не може формально встановити працівникові неоплачувану обідню перерву і водночас вимагати протягом цього часу виконувати трудові обов’язки. Якщо через умови виробництва окрему перерву встановити неможливо, працівникові має бути забезпечена можливість приймати їжу протягом робочого часу.
А за порушення вимог щодо режиму праці та відпочинку роботодавцю може загрожувати фінансова відповідальність за КЗпП, а винним посадовим особам — адміністративна відповідальність за КУпАП.
Чи можна відмовитися від відпочинку та піти додому раніше
Працівник не може самостійно відмовитися від обідньої перерви, щоб завершити робочий день раніше. Навіть якщо він напише відповідну заяву, роботодавець не має права встановити повний робочий день без перерви для відпочинку та харчування.
Це передбачено статтею 66 Кодексу законів про працю України. Згідно з нею, працівникам має надаватися перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Вона не входить до робочого часу та, як правило, надається приблизно через чотири години після початку роботи. Час і тривалість перерви визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком роботи.
Таким чином, якщо працівнику встановлено, наприклад, 8-годинний робочий день, роботодавець не може замінити режим «8 годин роботи + перерва» на вісім годин безперервної роботи лише на підставі заяви працівника. Право на відпочинок протягом робочого дня має бути забезпечене.
Водночас закон допускає інший варіант. Якщо працівник хоче регулярно завершувати роботу раніше, сторони можуть домовитися про неповний робочий час. У такому разі змінюється тривалість робочого дня, а не просто скасовується обідня перерва.
Наприклад, якщо замість повного робочого дня працівнику встановити меншу тривалість роботи, за якої потреби в окремій перерві для харчування немає, він може працювати суцільним відрізком і завершувати роботу раніше. Такий режим має бути належним чином оформлений.
Окремий порядок діє у випадках, коли через умови роботи встановити перерву неможливо. Тоді, відповідно до ст. 66 КЗпП, працівникові повинна бути надана можливість приймати їжу протягом робочого часу. У такому випадку час харчування зараховується до робочого.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
