Знає, де росте кожен гриб: волинянка показала свої секрети «тихого» полювання (відео)
Жителька села Піща на Волині Галина Занюк понад усе любить ліс і «тихе» полювання. По гриби вона ходить із п’ятирічного віку й за десятки років добре вивчила місцеві ліси – знає, де ростуть білі гриби, рижики, маслюки, лисички та зеленички.
Про захоплення волинянки та її грибні секрети йдеться у сюжеті Суспільного.
Галина Занюк каже, що до лісу ходить практично щороку. Якщо грибні місця неподалік – вирушає велосипедом, а коли треба їхати далі, бере скутер. Каже, що заблукати в знайомих лісах не боїться.
«Я в лісі, як походити в себе вдома. Я все знаю, де що росте, де що має рости, де дещо вже й не росте», – розповідає волинянка.
Жінка любить збирати невеликі, міцні та чисті гриби. Цьогоріч у лісах Піщі, за її словами, грибів вистачає, хоча ростуть вони не зовсім там, де зазвичай.
Особливу увагу Галина приділяє рижикам, маслюкам, лисичкам, білим грибам та зеленичкам. Останні, каже, потрібно вміти помічати, адже вони ростуть у землі й часто видають себе невеликим горбочком або тріщинами на ґрунті.
«Якщо починає лізти зеленичка, то вона тут у тому мохові. Як зеленичка вилазить, земля тріскає. От бачиш, як піднявся горбочок?» – ділиться своїми спостереженнями грибниця.
Гриби Галина не лише збирає, а й добре розрізняє та знає, як їх краще заготувати. Маленькі білі гриби вона маринує, великі сушить, частину заморожує свіжими, а з деяких готує жульєн.
Каже, що гриби перед приготуванням сортує. Торік назбирала та законсервувала близько 30 банок грибів або навіть більше, а також багато сушила. Цьогоріч, зізнається, таких запасів зробити не вдалося.
У її домі є чимало книжок про гриби. Якщо жінка знаходить незнайомий гриб, не ризикує одразу його використовувати – забирає додому, щоб визначити вид за спеціальною літературою.
Галина Занюк збирає не лише гриби. У лісі вона заготовляє ягоди та трави, які добре знає, а ще відновлює сили – знаходить своє улюблене дерево, кремезну сосну, та обіймає її, щоб зарядитися енергією.
«Я живу лісом. Я зимою, мені аби снігу не було. Я собі осіла, проїхалася, проїхалася, знов десь виїхала на асфальт додому. Все, вже мені легше дихати», – говорить волинянка.
Свою любов до грибного полювання вона намагається передати й онуку. Розповідає йому про гриби, показує знахідки та хоче зацікавити хлопчика походами до лісу.
А на запитання, як навчитися так добре знаходити гриби, відповідає просто: «То треба любити. Просто треба любити їх збирати».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: