Звільнення з військової служби матері-одиначки у 2026 році: які підстави та документи потрібні
Під час воєнного стану питання звільнення з військової служби жінок, які самостійно виховують дітей, набуває особливої актуальності. Водночас розлучення не гарантує такого права.
Які сімейні обставини дають підстави для звільнення, які документи потрібні та як правильно подати рапорт? Розберемось детальніше.
Правові підстави для звільнення з військової служби
Основний нормативний акт — Закон України № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу». Його стаття 26 визначає підстави звільнення військовослужбовців, зокрема за сімейними обставинами.
Для військовослужбовиці, яка виховує дитину без фактичної участі батька, важливо враховувати дві обставини. По-перше, закон розрізняє випадки, коли другий із батьків має певний юридичний статус або об’єктивно не може виконувати батьківські обов’язки, та випадки самостійного виховання й утримання дитини. По-друге, сама наявність дитини віком до 18 років не в усіх випадках становить достатню підставу для звільнення під час воєнного стану.
Відповідні положення статті 26 передбачають, зокрема, право на звільнення військовослужбовців, які мають дитину віком до 18 років, якщо другий із батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим чи відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Окремо передбачено випадок, коли військовослужбовець самостійно виховує та утримує дитину на підставі рішення суду або коли відомості про батька внесено до Книги реєстрації народжень відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Отже, під час підготовки рапорту необхідно посилатися не просто на сімейний стан, а на конкретну законодавчу підставу, яка відповідає обставинам справи.
Хто має право на звільнення: значення віку дитини та обставин щодо батька
Якщо військовослужбовиця розлучена з батьком дитини
Розірвання шлюбу саме по собі не означає, що мати самостійно виховує дитину в розумінні статті 26 Закону № 2232-XII.
За статтями 141 та 157 Сімейного кодексу України мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі. Розлучення не припиняє батьківських обов’язків і не позбавляє батька права брати участь у вихованні дитини.
Тому, якщо після розлучення батько спілкується з дитиною, бере участь у її вихованні та утриманні, сам факт проживання дитини з матір’ю не створює автоматичного права на звільнення. Так само не є достатнім аргументом те, що мати фактично більше часу проводить із дитиною або самостійно вирішує більшість побутових питань.
Інша ситуація виникає, якщо мати справді самостійно виховує й утримує дитину, а відповідні обставини підтверджені в порядку, який вимагає закон. У такому разі необхідно оцінювати не лише рішення про розірвання шлюбу, а й те, чи відповідає правова ситуація конкретній підставі звільнення, передбаченій статтею 26.
Якщо батько помер, позбавлений батьківських прав або зник безвісти
У цих випадках закон передбачає окремі підстави для звільнення за наявності дитини віком до 18 років. Вирішальне значення має документальне підтвердження відповідного юридичного факту.
Якщо батько помер, таким підтвердженням є свідоцтво про смерть. Якщо його позбавлено батьківських прав — судове рішення, що набрало законної сили. Якщо особу визнано безвісно відсутньою, оголошено померлою або визнано зниклою безвісти, необхідно подати відповідний документ, передбачений законодавством для конкретної ситуації. Перебування батька в місцях позбавлення волі також має підтверджуватися належними документами.
Важливо не змішувати різні юридичні категорії. Наприклад, тривала відсутність зв’язку з батьком або його перебування за кордоном не тотожні визнанню зниклим безвісти. Так само несплата аліментів не означає автоматичного позбавлення батьківських прав.
Якщо батько не зазначений у свідоцтві про народження або запис внесено за статтею 135 СК України
Закон окремо враховує ситуацію, коли запис про батька дитини внесено до Книги реєстрації народжень відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Це може бути юридично значущою підставою для звільнення військовослужбовиці, якщо виконано інші передбачені законом умови.
Однак відсутність у свідоцтві про народження відомостей про батька не слід автоматично прирівнювати до будь-якої ситуації, коли батько фактично не бере участі у вихованні. Потрібно перевірити, на якій саме підставі зроблено актовий запис, та отримати відповідний документ органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Якщо мати самостійно виховує та утримує дитину
Це окрема підстава, для якої стаття 26 прямо передбачає підтвердження самостійного виховання й утримання дитини рішенням суду. Саме тому однієї заяви матері, довідки про місце проживання дитини або рішення про розірвання шлюбу може бути недостатньо.
Судове рішення має стосуватися відповідного факту, а не лише підтверджувати припинення шлюбу чи визначати місце проживання дитини з матір’ю. Водночас можливість встановити такий факт у суді залежить від характеру вимог і наявності спору про право.
У постанові від 1 липня 2026 року у справі № 127/4756/25 Верховний Суд зазначив, що сам факт проживання дитини з одним із батьків не підтверджує її самостійного виховання та утримання. Для встановлення такого факту необхідно з’ясувати реальну участь кожного з батьків у вихованні дитини, їхню спроможність особисто піклуватися про неї, характер емоційних стосунків, а також наявність належних доказів свідомого ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов’язків.
Чи має значення вік дитини
Для розглянутих підстав стаття 26 оперує категорією дитини віком до 18 років. Отже, дитина не обов’язково має бути малолітньою: законодавча вікова межа охоплює й неповнолітніх дітей до досягнення повноліття.
При цьому вік дитини не замінює вимоги щодо підстави звільнення. Якщо дитині, наприклад, 5, 10 або 16 років, це саме по собі не доводить, що мати самостійно виховує й утримує її в юридичному значенні. Так само досягнення дитиною 18 років означає, що підстава, сформульована саме щодо дитини віком до 18 років, більше не застосовується, якщо немає іншої передбаченої законом підстави.
Необхідно також розмежовувати звільнення з військової служби та відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Для цих правових інститутів законодавство встановлює різні правила. Наявність підстави для відстрочки не означає автоматичного виникнення права на звільнення вже мобілізованої або контрактної військовослужбовиці.
Які документи необхідні для звільнення
Перелік документів залежить від конкретної підстави. Закон не встановлює єдиного універсального пакета для всіх випадків, коли військовослужбовиця виховує дитину без другого з батьків. Документи мають підтверджувати саме ту обставину, на яку вона посилається в рапорті.
Основним документом є рапорт про звільнення з військової служби. До нього доцільно додати копію свідоцтва про народження дитини, а також документи, які підтверджують відповідну підставу за статтею 26 Закону № 2232-XII.
Якщо підставою є самостійне виховання та утримання дитини, необхідно додати відповідне рішення суду. Якщо йдеться про смерть батька — свідоцтво про смерть. Якщо батька позбавлено батьківських прав — копію судового рішення з відміткою про набрання ним законної сили. У разі визнання особи безвісно відсутньою, оголошення її померлою або визнання зниклою безвісти необхідно подати документ, що підтверджує відповідний юридичний факт. Для випадку відбування батьком покарання в місцях позбавлення волі потрібен документ, який підтверджує цю обставину.
Якщо відомості про батька внесено до актового запису відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, варто отримати витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян або інший належний документ, який підтверджує підставу внесення запису.
Свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю, документи про стягнення аліментів або довідки про спільне проживання можуть доповнювати доказову базу, але не замінюють документа, якого вимагає закон для конкретної підстави звільнення.
Варто також перевірити, чи потрібні додаткові документи відповідно до виду військової служби, чинних відомчих процедур та конкретних обставин.
Як правильно подати рапорт
Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовець, який бажає звільнитися, подає рапорт по команді та додає документи, що підтверджують підставу звільнення. У рапорті необхідно зазначити підставу звільнення, позицію щодо бажання проходити службу у військовому резерві, а також територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого має бути направлена особова справа.
У тексті рапорту доцільно чітко сформулювати, на якій саме нормі статті 26 ґрунтується прохання, описати сімейні обставини без перебільшень і зазначити, якими документами вони підтверджуються.
Наприклад, якщо підстава полягає в самостійному вихованні та утриманні дитини, у рапорті потрібно вказати вік дитини, обставини виховання, реквізити судового рішення та конкретний пункт статті 26, який застосовується до ситуації. Якщо батька позбавлено батьківських прав, потрібно посилатися саме на цю підставу, а не обмежуватися загальним формулюванням «мати-одиначка».
Рапорт слід подавати в установленому порядку через командування військової частини. Доцільно зберегти копію рапорту, перелік додатків і підтвердження його реєстрації або електронного подання. Це допоможе довести факт звернення та встановити, які саме документи були передані командуванню.
Важливо розуміти, що подання рапорту не припиняє військову службу автоматично. До оформлення звільнення у встановленому порядку військовослужбовиця продовжує виконувати обов’язки військової служби.
Підстави для відмови у звільненні
Найпоширеніша проблема — невідповідність між фактичними обставинами та юридичною підставою, на яку посилається військовослужбовиця.
Командування може не погодитися зі звільненням, якщо наведені обставини не відповідають статті 26, подані документи не підтверджують заявленої підстави або з них неможливо встановити необхідний юридичний факт. Наприклад, рішення про розірвання шлюбу підтверджує припинення шлюбу, але не доводить автоматично самостійного виховання та утримання дитини.
Проблеми можуть виникнути й тоді, коли військовослужбовиця посилається на фактичну відсутність батька, однак не має документів, які підтверджують одну з прямо передбачених законом обставин. Саме по собі ухилення від сплати аліментів, проживання батька в іншому місті або відсутність регулярного спілкування з дитиною не тотожні смерті, позбавленню батьківських прав чи визнанню безвісно відсутнім.
Окремий ризик — подання заяви про встановлення факту самостійного виховання дитини в порядку окремого провадження за наявності спору щодо участі другого з батьків у вихованні.
Водночас відмова не може ґрунтуватися лише на загальному твердженні, що під час воєнного стану звільнення неможливе. Якщо закон передбачає відповідну підставу та військовослужбовиця підтвердила її належними документами, питання має вирішуватися з урахуванням конкретної норми й установлених обставин.
Отже, у 2026 році військовослужбовиця, яка виховує дитину без фактичної участі батька, може претендувати на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, якщо її ситуація відповідає конкретній підставі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
