Звільнення за угодою сторін чи за власним бажанням: що потрібно знати працівнику
Багато роботодавців пропонують працівникам оформити звільнення за угодою сторін, пояснюючи це тим, що такий варіант є швидшим і простішим. Однак для працівника різниця між цими підставами звільнення значно більша, ніж може здатися на перший погляд.
Як зазначили у Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, що універсально «кращого» варіанта не існує — усе залежить від конкретної ситуації та цілей працівника.
Звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП)
Звільнення можливе лише тоді, коли працівник і роботодавець досягли спільної домовленості щодо припинення трудового договору.
Серед основних переваг такого способу звільнення:
- сторони можуть самостійно визначити дату припинення трудових відносин;
- не потрібно чекати двотижневого строку попередження;
- процедура може бути зручною, якщо працівник і роботодавець дійсно погодили умови звільнення.
Водночас працівникам варто враховувати важливу особливість: Верховний Суд неодноразово наголошував: якщо сторони досягли домовленості про припинення трудового договору за угодою сторін і погодили дату звільнення, працівник не може в односторонньому порядку відмовитися від цієї домовленості. Скасувати її можна лише за взаємною згодою сторін.
Такий підхід підтверджується, зокрема, правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26.10.2016 у справі № 6-1269цс16, яка й надалі застосовується Верховним Судом.
Саме тому у судовій практиці є чимало випадків, коли працівникам відмовляють у поновленні на роботі, якщо після досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін вони змінили своє рішення.
Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)
За загальним правилом працівник має письмово попередити роботодавця не пізніше ніж за два тижні.
Однак ця підстава дає працівнику додаткові гарантії. Якщо до закінчення строку попередження він змінив своє рішення та продовжує працювати, роботодавець, як правило, не має права звільнити його на підставі раніше поданої заяви.
Виняток становить ситуація, коли на місце працівника вже запросили іншого працівника, якому відповідно до закону не можна відмовити в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП).
Крім того, закон дозволяє працівнику вимагати звільнення у строк, зазначений у заяві, без відпрацювання двох тижнів. Це можливо, зокрема, у випадках:
- переїзду на нове місце проживання;
- вступу до закладу освіти;
- неможливості проживання у певній місцевості за медичним висновком;
- необхідності догляду за дитиною або хворим членом сім’ї;
- виходу на пенсію;
- порушення роботодавцем трудового законодавства чи умов трудового договору.
Позиція судів
Судова практика Верховного Суду виходить із того, що звільнення за угодою сторін є результатом взаємної домовленості між працівником і роботодавцем.
Після досягнення такої домовленості роботодавець не зобов’язаний погоджуватися на односторонню відмову працівника від звільнення. Скасувати домовленість можна лише за згодою обох сторін.
Водночас при звільненні за власним бажанням працівник має більше можливостей змінити своє рішення до моменту фактичного припинення роботи.
Що варто врахувати перед звільненням
Перед підписанням заяви про звільнення працівнику варто оцінити не лише швидкість оформлення документів, а й юридичні наслідки обраної підстави.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
