Цього року 19 жовтня виповнюється 100 років з дня народження Богдана Дмитровича Гаврилишина (1926–2016) – видатного українсько-канадсько-швейцарського економіста, громадського діяча, благодійника та мецената, візіонера, глобального лідера, який консультував уряди десятків країн світу і протягом життя допомагав Україні розвивати свій потенціал.
Він пройшов шлях від полоненого у таборі для переміщених осіб до одного з найвпливовіших інтелектуалів світу, який консультував уряди, провідні корпорації та заклав основи сучасної бізнес-освіти в Європі й Україні. Професор Гаврилишин був радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем’єр-міністрів, активно долучався до розбудови української державності, формуючи ефективні інституції та просуваючи ідеї відповідального лідерства. У 1991 році Богдан Гаврилишин стає співголовою Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради України – органу, який протягом наступних семи років сприяє появі України як незалежної держави на європейській та світовій мапі.
Богдан Гаврилишин тісно пов’язаний з Полтавою. Він не лише часто відвідував наше місто, а й постійно підтримував український народний хор «Калина» при Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка. Фонд родини Богдана Гаврилишина регулярно реалізує на Полтавщині освітні та молодіжні програми. На території Полтавського державного аграрного університету висаджено спеціальний сорт соняшників імені Богдана Гаврилишина як символ життєвих цінностей і поєднання локальної праці з глобальним баченням.
Богдана Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року в селищі Коропець (нині Тернопільська область). Під час Другої світової війни у 1944 році потрапив до Німеччини, де після війни перебував у таборі для переміщених осіб (DP) у баварському місті Бохольт. У 1947 році емігрував до Канади, де спочатку працював лісорубом. Здобув ступені бакалавра (1952) та магістра (1954) зі спеціальності «інженер-механік» у Торонтському університеті. Здобув ступінь PhD з економіки у Женевському університеті (1976). Протягом 18 років (1968–1986) очолював Міжнародний інститут менеджменту (IMI Geneva, пізніше IMD) — один із провідних бізнес-навчальних закладів Європи. Після відновлення незалежності України присвятив життя розбудові державних інституцій, підготовці молодих лідерів та меценатству. Помер 24 жовтня 2016 року в Києві на 91-му році життя.
Цього року 19 жовтня виповнюється 100 років з дня народження Богдана Дмитровича Гаврилишина (1926–2016) – видатного українсько-канадсько-швейцарського економіста, громадського діяча, благодійника та мецената, візіонера, глобального лідера, який консультував уряди десятків країн світу і протягом життя допомагав Україні розвивати свій потенціал.
Він пройшов шлях від полоненого у таборі для переміщених осіб до одного з найвпливовіших інтелектуалів світу, який консультував уряди, провідні корпорації та заклав основи сучасної бізнес-освіти в Європі й Україні. Професор Гаврилишин був радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем’єр-міністрів, активно долучався до розбудови української державності, формуючи ефективні інституції та просуваючи ідеї відповідального лідерства. У 1991 році Богдан Гаврилишин стає співголовою Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради України – органу, який протягом наступних семи років сприяє появі України як незалежної держави на європейській та світовій мапі.
Богдан Гаврилишин тісно пов’язаний з Полтавою. Він не лише часто відвідував наше місто, а й постійно підтримував український народний хор «Калина» при Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка. Фонд родини Богдана Гаврилишина регулярно реалізує на Полтавщині освітні та молодіжні програми. На території Полтавського державного аграрного університету висаджено спеціальний сорт соняшників імені Богдана Гаврилишина як символ життєвих цінностей і поєднання локальної праці з глобальним баченням.
Богдана Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року в селищі Коропець (нині Тернопільська область). Під час Другої світової війни у 1944 році потрапив до Німеччини, де після війни перебував у таборі для переміщених осіб (DP) у баварському місті Бохольт. У 1947 році емігрував до Канади, де спочатку працював лісорубом. Здобув ступені бакалавра (1952) та магістра (1954) зі спеціальності «інженер-механік» у Торонтському університеті. Здобув ступінь PhD з економіки у Женевському університеті (1976). Протягом 18 років (1968–1986) очолював Міжнародний інститут менеджменту (IMI Geneva, пізніше IMD) — один із провідних бізнес-навчальних закладів Європи. Після відновлення незалежності України присвятив життя розбудові державних інституцій, підготовці молодих лідерів та меценатству. Помер 24 жовтня 2016 року в Києві на 91-му році життя.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
