Риба може бути не лише трофеєм рибалки, а й символом свободи, гармонії та внутрішнього спокою. Саме так її побачили полтавські художники, які представили понад сотню робіт на традиційній виставці «Рибацьке щастя» у художньому салоні.
Серед гостей були митці, які вже давно вписали свої імена в історію полтавського живопису, а також представники культурної спільноти, журналісти, фотографи й гості з Києва. Вони обговорили представлені роботи, взяли участь в гумористичних вікторинах, а завершився захід нагородженням учасників та спільною фотографією на згадку.
Виставка триватиме півтора місяця. Журналіст «НП Медіа» Михайло Михайлюк поспілкувався з авторами робіт і дізнався, які історії стоять за картинами та які враження експозиція залишила у поціновувачів мистецтва.
За словами директорки художнього салону Людмили Солодкової, виставка «Рибацьке щастя» вже має свою історію. Тематичну експозицію у салоні проводили у 2013 та 2018 роках, і вона щоразу викликала великий інтерес серед відвідувачів. Цього року експозиція об’єднала 36 учасників, які представили 101 роботу.
Серед представлених робіт — не тільки живопис, а й керамічні вироби. Спочатку виставку планували провести у 2023 році, але через повномасштабну війну її відкриття перенесли. Тож замість традиційних п’яти років між експозиціями минуло вісім.
«Багато людей запитували, коли вона відбудеться, адже ця виставка позитивна й цікава. Чимало наших художників дійсно захоплюються рибальством, а природа їх надихає. Наша полтавська земля прекрасна і дарує митцям теми для таких робіт», — додала директорка Художнього салону.
На заході серед присутніх був відомий мовозанвцеь Микола Степаненко. Під час свого виступу він наголосив, що мистецтво у час війни набуває особливого значення, адже допомагає людині знайти внутрішню рівновагу та позитивні емоції.
«Це, направду, доторк до високого і спокій для душі. А ці речі дуже сутнісні у час війни, який ми переживаємо», — зазначив Микола Степаненко.
За його словами, мистецькі події сьогодні допомагають людям відновлювати сили та шукати світло навіть у найскладніші моменти.
«Негативної емоції довкола нас дуже багато. А позитив шукати треба. І він ось на долонці — те, що в мистецтві. Це позитив, який гріє душу, тішить, зміцнює людину і стає спонукою для дня грядущого», — сказав мовознавець.
Розмірковуючи над назвою виставки «Рибацьке щастя», Микола Степаненко звернувся до символічного образу риби, провівши паралелі із людським життям.
«Нам не треба мовчати, як риба. Нам треба повсякчас говорити. Нам не треба бути карасем на суші, бо він приречений. Нам не варто бути щукою у чужому ставку, бо то теж лихе. Ми не повинні бути сомами у мулі, адже це призводить до зникнення. Хай нам і нашій Україні ведеться, як рибі у воді», — наголосив мовознавець.
Окремо Микола Іванович звернув увагу на саму назву виставки — «Рибацьке щастя». Він зауважив, що у мові часто існують слова з протилежними значеннями, але поняття «рибальське нещастя» фактично не має сенсу, адже сам процес риболовлі для багатьох людей пов’язаний із відпочинком, гармонією та задоволенням.
Після офіційної частини гості ще довго не розходилися: розглядали роботи, обговорювали побачене та спілкувалися з авторами. Журналіст «НП Медіа» також поспілкувався з кількома митцями, чиї твори представлені на виставці.
Серед них — художниця Лариса Лукаш, яка працює у різних техніках, зокрема займається батиком, текстильним колажем, графікою та живописом. За її словами, творчі пошуки не мають меж, тому вона постійно експериментує з матеріалами та художніми прийомами.
До слова, творчість Лариси Лукаш добре знайома полтавцям. Раніше у Літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка експонувалася її виставка «Гральні карти», про яку «НП Медіа» вже розповідало своїм читачам.
На цій виставці мисткиня представила чотири роботи. Попри те, що головною темою експозиції є «Рибацьке щастя», художниця зізнається: для неї важливішими є образи природи, води та внутрішньої гармонії, а не сам процес риболовлі.
«Я не рибалка. Колись ми зловили невеличку щуку, але наступного дня випустили її назад у річку. Мені стало її шкода. Тому для мене “рибацьке щастя” — це не про вилов риби, а радше про природу, воду і той стан душі, який вони дарують», — розповіла Лариса Лукаш.
Серед представлених робіт мисткині — текстильний колаж із образом русалки, композиція із рибами, виконана у динамічному русі тощо.
Виставка «Рибацьке щастя» вкотре довела, що мистецтво здатне відкривати нові сенси у звичних речах. Тут риба стала не просто художнім образом, а символом свободи, гармонії, спокою та внутрішньої сили — саме того, чого сьогодні так потребує кожен українець.
Фото: Михайло МИХАЙЛЮК, Ігор ЛОТИШ
матеріал підготував/ла: Михайло Михайлюк
