Близько 320 року в родині перського царя народився майбутній великий подвижник – преподобний Онуфрій. Цар довго не мав дітей і щиро молився Богові про народження спадкоємця.
Після народження дитини демон, прийнявши вигляд мандрівника, обмовив царицю та переконав царя випробувати немовля вогнем. Коли дитину кинули у полум’я, сталося диво: вогонь не завдав їй жодної шкоди. Тоді Ангел Божий відкрив цареві його помилку, наказав охрестити сина, назвати Онуфрієм і віддати на волю Божу.
Боже провидіння привело царя з немовлям до монастиря біля Гермополя, де хлопчика прийняли на виховання. У дитинстві святий Онуфрій відзначався особливою чистотою серця. Одного разу, молячись перед іконою Богородиці з Богонемовлям, він отримав від Господа чудесний хліб, чим здивував братію монастиря.
У десятирічному віці Онуфрій залишив монастир і вирушив у пустелю, бажаючи наслідувати пророків Іллю та Іоана Хрестителя. Там він навчався в досвідченого пустельника, а згодом багато років подвизався на самоті.
Преподобний Онуфрій прожив у пустелі близько шістдесяти років. Господь підтримував його в подвигах: ангел приносив йому їжу та причащав Святих Христових Таїн, а згодом біля його печери виросла фінікова пальма, яка стала джерелом прожитку.
Наприкінці життя Господь послав до нього преподобного Пафнутія. Онуфрій відкрив йому, що незабаром відійде до Господа, і заповів розповісти людям про його життя заради духовної користі та спасіння. Після цього святий мирно відійшов до вічності.