27 липня виповнюється 145 років від дня народження Володимира Леонтовича – уродженця Гадяча, видатного українського архітектора-реставратора, інженера-будівельника, геодезиста, історика архітектури та педагога. Саме він став одним із засновників української наукової реставрації пам’яток архітектури та зробив вагомий внесок у збереження історико-культурної спадщини України. Його наукові праці, реставраційні проєкти та педагогічна діяльність вплинули на розвиток архітектурної науки й інженерної освіти.
Джерело: Полтавська ОВА
Володимир Леонтович народився 27 липня 1881 року в місті Гадяч Полтавської губернії. Після закінчення Мінської гімназії вступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1906 році за спеціальністю інженера-будівельника. Ще під час навчання він захопився дослідженням української архітектури та пам’яток давнього будівництва, що визначило його подальший професійний шлях.
Читайте більше актуальних новин у розділі — Полтавщина
Після завершення навчання працював на Волині, де поєднував інженерну діяльність із дослідженням та реставрацією пам’яток сакральної архітектури. Упродовж 1906–1912 років провів масштабне обстеження й реставрацію десятків дерев’яних церков. Виконані ним креслення, обміри та наукові описи стали цінним джерелом для вивчення української народної архітектури й допомогли зберегти інформацію про пам’ятки, частина яких згодом була втрачена. Саме тому Володимира Леонтовича вважають одним із фундаторів української наукової школи реставрації архітектурних пам’яток.
У своїй роботі він послідовно відстоював принципи наукової достовірності, ґрунтовного вивчення історичних джерел та максимального збереження автентичних елементів пам’яток, що на початку ХХ століття було новаторським підходом.
Значну частину життя Володимир Леонтович присвятив педагогічній діяльності. Він викладав у Київському політехнічному інституті, Київському інженерно-будівельному інституті, Київському художньому інституті та Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, де очолював кафедри геодезії та картографії.
У 1940 році йому було присвоєно звання професора. Його наукові дослідження були присвячені застосуванню геодезичних методів у будівництві, реконструкції інженерних споруд і реставрації архітектурних пам’яток. Праці Леонтовича стали основою для підготовки кількох поколінь інженерів, архітекторів і геодезистів.
Під час Другої світової війни та у повоєнний період учений активно долучався до вирішення питань відновлення історичної забудови та архітектурних пам’яток. Він поєднував наукову діяльність із практичною роботою, а його досвід у галузі геодезії, будівництва та історії архітектури був затребуваний як у наукових установах, так і у сфері вищої освіти.
Важливою складовою його наукової спадщини стало документування архітектурних пам’яток. Особовий фонд Володимира Леонтовича, який зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві, містить сотні креслень, обмірів, проєктів, фотографій, наукових записів і матеріалів з реставрації пам’яток Волині, Києва, Острога, Овруча та інших історичних центрів України. Ці документи й нині залишаються цінним джерелом для істориків архітектури, реставраторів і краєзнавців.
Володимир Григорович Леонтович помер 29 квітня 1968 року в Києві. Його професійна спадщина й сьогодні залишається актуальною, адже запропоновані ним принципи дослідження та реставрації пам’яток продовжують використовувати сучасні фахівці. Діяльність уродженця Полтавщини стала важливою складовою розвитку української архітектурної науки та збереження національної культурної спадщини.
матеріал підготував/ла: Вікторія Вакула
