15 історій сміливості: у Львові нагородили військових, ветеранів і волонтерів

У суботу, 15 серпня, у внутрішньому дворику Львівської міської ради відбулася п’ята церемонія міської премії «Сміливі 2026». Цьогоріч нагороди отримали 15 молодих людей і команд, які служать у Силах оборони, допомагають військовим, розвивають ветеранські спільноти, адаптивний спорт та волонтерські ініціативи.

Лауреатів визначали у трьох категоріях — «Військові», «Ветерани та ветеранки» та «Волонтери». У кожній із них відзначили по п’ять переможців.

Церемонія зібрала військовослужбовців, ветеранів і ветеранок, волонтерів, представників громадського та молодіжного секторів, а також рідних і близьких лауреатів.

«Ми не можемо підійти і потиснути руку, обійняти і подякувати всім, завдяки кому ми маємо незалежність і боремося за неї. Та сьогодні ми тут, в колі сміливих, в особах тих, хто отримує нагороди, можемо згадати і подякувати кожному, пам’ятати про кожного і розуміти ту велику ціну, яку сьогодні наша держава, кожна родина наших захисників, волонтерів і медиків платить за свободу. Низький вам уклін і щира подяка», — наголосив перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

У категорії «Волонтери» нагороди отримали:

• Ірина Яцик — лікарка, волонтерка та інструкторка з тактичної медицини. Вона допомагає військовим із необхідним обладнанням, доставила на фронт понад сотню автомобілів та навчає тактичної медицини.
• Марта-Марія Плечій — волонтерка, яка після початку повномасштабного вторгнення зосередилася на підтримці Сил оборони. Організовує збори, закупівлі, логістику та передачу допомоги військовим.
• Команда Iron Badminton — ініціатива ветеранів і волонтерів, яка розвиває адаптивний бадмінтон для фізичного та психологічного відновлення ветеранів.
• Марина Бакало — військова волонтерка та перекладачка. Допомагає Силам оборони, організовуючи повний цикл підтримки — від комунікації з військовими до закупівель і звітності.
• Тетяна Ящишин — волонтерка та учасниця розвитку спортивного клубу «ДВІЖ», який об’єднує військових, ветеранів, їхні родини та людей з інвалідністю навколо адаптивного спорту.

У категорії «Військові» відзначили:

• Тараса Лівінського «Лютого» — лікаря-хірурга та медика добровольчого батальйону «Госпітальєри», який працював на різних напрямках фронту та долучається до роботи групи швидкого реагування у Львові після російських атак.
• Тімура Канатаєва — військовослужбовця ЗСУ та начальника штабу Culture Forces, який поєднує військову службу з культурними, освітніми та громадськими ініціативами.
• Марту Чернюк — військовослужбовицю та медичну кураторку служби супроводу 3-ї штурмової бригади, яка працює з пораненими військовими та їхніми родинами.
• «Тренера» — бойового медика 6-го полку Сил спеціальних операцій «Rangers», який раніше розвивав молодіжні та спортивні проєкти, а під час війни виконує бойові завдання та рятує життя військових.
• Івана Бойчишина — військовослужбовця бригади «Азов», який долучився до війська у 18 років, отримав п’ять кульових поранень під час боїв на Київщині, пройшов лікування та реабілітацію і повернувся до служби.

У категорії «Ветерани та ветеранки» нагородили:

• Еліну Мединіну — військову лікарку, захисницю Маріуполя та «Азовсталі», яка пережила російський полон і після звільнення продовжила працювати у сфері військової медицини та підтримки захисників.
• Юрія Каміновського — ветерана російсько-української війни, який після поранень продовжив підтримувати військо та розвивати освітні, технологічні й благодійні проєкти.
• Володимира Сизоненка — ветерана Морської охорони ДПСУ, учасника оборони Маріуполя, який після важких поранень зосередився на розвитку ветеранської спільноти та адаптивного спорту у Veteran Spirit Lviv.
• Остапа Франківа — ветерана та колишнього бойового медика 3-ї окремої штурмової бригади, який після поранення, реабілітації та протезування повернувся до тренерської роботи й займається адаптивним спортом.
• Володимира Сливінського — ветерана, учасника Революції Гідності та АТО, який після важкого поранення розвиває ветеранський спорт і підтримує ветеранські ініціативи.

Однією з лауреаток стала Еліна Мединіна, яка захищала Маріуполь і «Азовсталь», пережила російський полон, а після звільнення продовжила службу у Львові.

«24 лютого 2022 року моє життя зупинилося у Маріуполі. 86 діб оборони міста. Моє рідне місто було зруйноване й окуповане ворогом. Мене разом із моїми братами та сестрами взяли в полон. Після полону я продовжую службу у Львові.

Я не вважаю себе надто сміливою. Ця нагорода — нагорода всіх людей, які живуть в Україні. Для мене вона є символом боротьби в Маріуполі за врятовані життя наших бійців. А сьогодні — символом моєї боротьби тут, за життя поранених захисників і за нашу рідну Україну», — каже Еліна Мединіна.

Ще один лауреат, Володимир Сливінський, після важкого поранення повернувся до активного життя та долучився до розвитку ветеранського спорту.

«Для мене сміливість — це пожертвувати собою заради побратима просто тому, що він твій побратим. Це братерство. Незважаючи на страх і небезпеку, ризикнути своїм життям заради того, щоб твій побратим мав шанс на життя», — розповідає Володимир Сливінський.

Керівник молодіжної організації «Твори» Олег Малець зазначив, що за п’ять років існування премії її мета не змінилася — привертати увагу до людей, які своїми вчинками змінюють суспільство, але часто залишаються поза публічним фокусом.

«П’ять років тому „Сміливі“ починалися з дуже простого бажання — називати імена людей, які багато роблять для інших і часто залишаються поза увагою. Сьогодні для нас особливо важливо говорити про військових, ветеранів і волонтерів через їхні історії. За кожною з цих 15 нагород — служба, втрати, відновлення, щоденна праця і вибір продовжувати діяти. „Сміливі“ — це наш спосіб сказати цим людям: ми вас бачимо, знаємо, що ви робите, і дякуємо за це», — зазначив Олег Малець.