8 жовтня виповнюється 170 років від дня народження Івана Петровича Яновського — історика церкви, педагога, кандидата богослов’я та дослідника історії Полтавської єпархії.
Джерело: Полтавська ОВА
Іван Яновський народився 1856 року в селі Білоцерківка Хорольського повіту Полтавської губернії у священницькій родині. Початкову духовну освіту здобув у Полтавському та Лубенському духовних училищах, після чого навчався в Полтавській духовній семінарії.
У 1877 році Яновський вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1881 році зі ступенем кандидата богослов’я. Після цього розпочав педагогічну діяльність у Таврійській духовній семінарії, де викладав грецьку мову. Вже наступного року домігся переведення до Полтави.
16 серпня 1882 року Івана Яновського призначили викладачем грецької мови Полтавського духовного училища. Відтоді з цим закладом було пов’язане майже все його подальше життя. Майже два десятиліття він працював у системі духовної освіти та займався підготовкою майбутнього духовенства.
Водночас Яновський активно займався науковою роботою. Значна частина його праць була опублікована на сторінках «Полтавських єпархіальних відомостей». Однією з перших великих дослідницьких робіт стала праця «Село Білоцерківка Хорольського повіту і його прихід», опублікована 1881 року.
Дослідник вивчав не лише історію церковних установ, а й минуле конкретних населених пунктів, їхніх парафій, духовенства та церковного життя. Такий підхід — від історії окремої парафії до ширшої історії єпархії — став однією з характерних рис його наукової роботи.
Окреме місце у спадщині Яновського посідає дослідження постаті Григорія Сковороди. У 1884 році в «Полтавських єпархіальних відомостях» опублікували його працю «Український філософ Григорій Савич Сковорода та його морально-філософське вчення».
Значну увагу історик приділяв також церковним пам’яткам та діячам Полтавщини. У 1886 році він опублікував історичний нарис про Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир, його святині та старожитності.
Ще одним напрямом його роботи була історія церковної освіти. У своїх публікаціях Яновський досліджував діяльність київських і переяславських архієреїв, зокрема їхню роль в організації освіти дітей у минулому столітті.
Для сучасних дослідників спадщина Івана Яновського має передусім джерелознавче та краєзнавче значення. Його праці створювалися у ХІХ столітті, коли систематичне вивчення локальної церковної історії лише набувало розвитку. Автор використовував архівні матеріали, церковні документи, попередні історичні праці, перекази та інші доступні йому джерела.
Водночас його тексти важливо розглядати з урахуванням історичного контексту доби: окремі оцінки та погляди належать ХІХ століттю, тоді як наведені фактичні відомості, бібліографічні дані та документи можуть мати самостійну історичну цінність.
Особливість спадщини Яновського полягає в тому, що він досліджував не лише загальну церковну історію, а й конкретні населені пункти Полтавщини, монастирі, єпархіальні установи, духовних діячів та освітні традиції.
Його праці й сьогодні можуть бути використані як одне з джерел для вивчення історії Полтавського регіону та реконструкції його культурного, релігійного й освітнього минулого.
матеріал підготував/ла: Дар'я Дубовік
