200 метрів величі перетворилися на 40: драматична доля палацу Браницьких на Волині (фото)
У мережі опублікували нові світлини палацу Браницьких у Любомлі – пам'ятки архітектури державного значення, яка колись була однією з найрозкішніших магнатських резиденцій Волині. Сьогодні від величного палацово-паркового ансамблю XVIII століття залишився лише південний флігель, де нині працює дитячо-юнацька спортивна школа.
Світлини оприлюднили у фейсбук-спільноті «Волинський край: історія в дрібничках».
Колись ця споруда була лише частиною грандіозного палацового комплексу, який наприкінці XVIII століття звів великий коронний гетьман Речі Посполитої Францішек Ксаверій Браницький.


Королівський подарунок
Історія палацу почалася у 1768 році, коли польський король Станіслав Август Понятовський подарував Браницькому Любомльщину. За однією з версій, так монарх віддячив магнату за врятоване життя під час сейму.
У 1781–1782 роках уже немолодий граф розібрав давній дерев’яний замок у центрі міста та збудував поруч величний палацовий комплекс. Він мав чотири корпуси, довжину близько 200 метрів, одноповерхову галерею із зимовим садом, бальний зал та великий сад, обнесений кам'яним муром.
Палац гармонійно вписали у середмістя Любомля. Його фасад виходив на центральну ринкову площу, утворюючи своєрідну історичну вісь: палац – замчище – ринок.
Невдовзі 50-річний Браницький одружився з 27-річною Олександрою Енгельгардт – племінницею (і коханкою) князя Потьомкіна та рідною тіткою поміщика Павла Енгельгардта, у якого пізніше служив Тарас Шевченко. Втім, молода дружина не надто любила Любомль, тому граф згодом збудував для неї маєток у Білій Церкві із знаменитим парком «Олександрія», а любомльський палац залишився резиденцією для приймання поважних гостей та полювання.
Яким був палац
Сьогодні важко повірити, але нинішня будівля ДЮСШ – лише невелика частина колишнього ансамблю.
Комплекс складався із чотирьох великих корпусів. До нього входили:
- головний палац;
- два двоповерхові флігелі;
- простора одноповерхова галерея, де, ймовірно, був зимовий сад або проводили бали.

Позаду простягався великий парк, оточений кам'яною огорожею.
Найдавніше відоме зображення резиденції зберігається у Ягеллонській бібліотеці в Кракові. Акварель 1827 року створив художник Вілібальд Ріхтер, який працював при дворі графа Потоцького. Саме вона допомогла історикам відтворити вигляд утраченого ансамблю.

Любомльський палац пережив повстання Костюшка
У 1794 році палац став свідком драматичних подій повстання Тадеуша Костюшка.
Францішека Ксаверія Браницького, який не підтримав повстанців, визнали зрадником. Його навіть утримували під домашнім арештом у власному маєтку.
Згодом завдяки зв'язкам дружини граф вибрався на волю й виїхав на Київщину. Водночас любомльська резиденція ще тривалий час залишалася родинним маєтком.
Любов до Волині передалася його онукові – Ксаверію Браницькому-молодшому. Він бував у Любомлі й відкрито підтримував підпільну антицарську діяльність. У 1849 році уряд російської імперії вирішив конфіскувати маєток.
Як палац розібрали майже до фундаменту
Існує переказ, що перед конфіскацією власник дозволив місцевим жителям забрати із палацу все, що вони забажають. Кажуть, люди три дні виносили меблі, оздоблення та майно.
Наприкінці XIX століття маєток придбала родичка письменника Івана Тургенєва, яка вийшла заміж за іноземного землевласника й отримала прізвище Каппіоні. Родина мешкала у палаці до вересня 1939 року.
Після приходу радянської влади в палаці розмістили прикордонний загін. Намагаючись «осучаснити» споруду, радянські військові повністю зруйнували систему гідроізоляції. Як наслідок – розкішний підвальний поверх, облаштований ще Браницьким, назавжди затопило водою.
Та найбільших втрат палац зазнав уже після війни. Місцеві жителі поступово розібрали головний корпус і галереї на цеглу. З 200 метрів краси вцілів лише 40-метровий південний флігель.

Від графської резиденції – до спортивної школи
У радянські часи тут почергово діяли училище та російська школа. Після проголошення незалежності історики пропонували створити тут краєзнавчий музей, однак реалізувати цей задум не вдалося.
Нині у пам'ятці архітектури національного значення працює Дитячо-юнацька спортивна школа.


Сам флігель є двоповерховою цегляною будівлею з тосканським чотириколонним портиком, коридорною системою планування та скромними рисами раннього класицизму. Він залишається єдиним нагадуванням про колишню велич резиденції одного з найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.




ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
