30 місяців у полоні, а після повернення — суд за гроші: чому військові судяться з родичами

Пройти через 30 місяців нелюдських умов, катувань та ізоляції в російському полоні, повернутися в Україну під час обміну, розраховуючи на лікування, реабілітацію та відновлення, — і майже одразу опинитися в новому колі випробувань, цього разу юридичних.

Поки військовослужбовець перебуває в полоні, за ним зберігається грошове забезпечення. За правилами, що діяли до 1 лютого 2025 року, ці кошти за певних умов могли виплачуватися визначеним членам його сім’ї без нинішнього механізму обов’язкового резервування частини забезпечення за самим військовим.

Тому після повернення для окремих захисників виникла інша проблема: накопичені за роки полону суми вже були виплачені членам сім’ї, а спроби повернути принаймні частину цих грошей переросли в судові спори. У справах, які вже дійшли до Верховного Суду, йдеться про суми понад 2–3 мільйони гривень.

Замість того щоб зосередитися на відновленні після полону, військовослужбовцям доводиться з’ясовувати в судах, кому юридично належать виплачені кошти та чи повинні члени сім’ї повертати їх після звільнення бійця.

Однією з передумов таких конфліктів стали особливості законодавства, яке діяло у 2022–2024 роках: військовий не мав нинішньої можливості заздалегідь визначити одержувачів і частки виплат на випадок полону, а гарантованого резервування частини грошового забезпечення за ним самим закон не передбачав. Цю модель держава змінила з 1 лютого 2025 року.

Але що робити військовим, чиї гроші були виплачені членам сім’ї раніше? І чи зобов’язані родичі повернути їх після звільнення бійця з полону?

Однозначної відповіді для всіх випадків немає. Верховний Суд уже розглядає такі спори — і результат залежить від того, хто отримував гроші, на якій підставі, чи були аліменти, як використовувалися кошти та які домовленості існували між сторонами.

Як працювало законодавство

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також зниклими безвісти, законодавство зберігає грошове забезпечення.

У 2022–2024 роках порядок його виплати суттєво відрізнявся від нинішнього.

Пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та Порядок, затверджений постановою Кабміну № 884 від 30 листопада 2016 року, передбачали можливість виплати належного військовослужбовцю грошового забезпечення визначеним членам його сім’ї.

За наявності передбачених законом одержувачів кошти після встановлених відрахувань могли виплачуватися, зокрема, дружині або чоловіку, а за їх відсутності — повнолітнім дітям, які проживали разом із військовослужбовцем, законним представникам неповнолітніх дітей та батькам.

Водночас тодішнє законодавство не передбачало нинішнього механізму, за яким військовослужбовець може заздалегідь визначити, хто і яку частину його грошового забезпечення отримуватиме в разі полону.

Не існувало й нинішнього правила про обов’язкове резервування частини коштів за самим військовослужбовцем.

Якщо визначені законом члени сім’ї не зверталися по виплати, належне військовому грошове забезпечення зараховувалося на депозитний рахунок військової частини та виплачувалося йому після звільнення з полону або появи після визнання безвісно відсутнім.

Така модель могла ставати підґрунтям для майнових спорів після повернення військовослужбовця: гроші могли бути законно перераховані члену сім’ї, але згодом виникало питання, кому вони належали після отримання та в яких межах одержувач мав право ними розпоряджатися.

Що змінили Закон № 3995-IX та постанова КМУ № 449

8 жовтня 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон № 3995-IX, який змінив пункт 6 статті 9 Закону № 2011-XII. Нова модель застосовується з 1 лютого 2025 року.

На виконання цих змін Кабмін 15 квітня 2025 року ухвалив постанову № 449, якою Порядок № 884 було викладено в новій редакції. Її положення також застосовуються з 1 лютого 2025 року.

Однією з головних новацій стало особисте розпорядження на випадок полону.

Військовослужбовець може заздалегідь визначити осіб, яким у разі його захоплення в полон або заручники чи зникнення безвісти виплачуватиметься грошове забезпечення, а також встановити частки таких виплат у відсотках.

Якщо особистого розпорядження немає, визначені законом члени сім’ї першої черги — дружина або чоловік, законні представники неповнолітніх дітей та батьки — отримують рівними частками сукупно не більше 50% належного грошового забезпечення після встановлених законом відрахувань.

Невиплачена частина зберігається за самим військовослужбовцем і після його звільнення з полону виплачується йому.

Таким чином, нова модель створила механізм, якого не було у попередньому регулюванні: військовий може сам визначити долю виплат, а за відсутності такого волевиявлення частина коштів гарантовано зберігається за ним.

Проте ці зміни самі по собі не вирішили майнові спори щодо коштів, які члени сімей отримували за попередніми правилами.

30 місяців у полоні та майже 2 млн грн виплат

До редакції звернувся представник військовослужбовця, який розповів про конфлікт щодо його грошового забезпечення за час перебування в російському полоні.

За словами військового, у лютому 2022 року він добровільно став на захист України, а в жовтні того ж року потрапив в оточення на Херсонщині та опинився в російському полоні.

Додому боєць повернувся через 30 місяців у межах обміну.

Після звільнення він дізнався, що частину належного йому грошового забезпечення під час полону отримувала колишня цивільна партнерка як законна представниця їхнього спільного сина.

За твердженням військовослужбовця, загальна сума таких виплат становила майже 2 млн грн. Він вимагає повернення коштів, однак жінка, як стверджує військовий, їх не повернула.

Наразі сам факт отримання цих грошей не можна називати незаконним або їх «привласненням». Для відповіді на питання про можливий обов’язок повернути кошти необхідно встановити, на якій саме правовій підставі здійснювалися виплати, які суми та в які періоди були перераховані, чи існували аліментні зобов’язання, на що витрачалися гроші та яка частина коштів могла належати дитині.

Редакція з’ясовує ці обставини.

Подібні конфлікти вже ставали предметом розгляду Верховного Суду.

Понад 3 млн грн і розписка дружини: справа № 377/493/24

Один із таких спорів — справа № 377/493/24.

Військовослужбовець потрапив у полон 24 лютого 2022 року та був звільнений під час обміну 31 травня 2024-го.

За час його відсутності дружина отримала від військової частини понад 3,14 млн грн грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Після повернення чоловіка вона передала йому частину коштів. Щодо 2,5 млн грн сторони склали нотаріально посвідчену розписку, в якій ішлося про зобов’язання повернути гроші.

Спір зрештою дійшов до Верховного Суду.

Проте КЦС ВС не поставив крапку в питанні про стягнення 2,5 млн грн. У постанові від 2 липня 2025 року Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зміст розписки та не встановили правову природу відносин сторін.

Рішення в частині стягнення коштів були скасовані, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто сама наявність розписки має юридичне значення, але суд повинен встановити, яке саме зобов’язання вона підтверджує та які правові норми необхідно застосовувати.

Коли гроші можна повернути через статтю 1212 ЦК

Ще ближчу до ситуації з виплатами представнику дитини фабулу Верховний Суд розглянув у справі № 131/191/25.

Військовослужбовець після майже двох років полону вимагав повернути частину грошового забезпечення, яке за час його відсутності отримувала колишня дружина як законна представниця їхньої неповнолітньої дитини.

При цьому на утримання дитини з військового вже стягувалися аліменти.

Загалом колишня дружина отримала понад 2,3 млн грн грошового забезпечення. Після повернення військовослужбовець вимагав стягнути понад 1,45 млн грн.

Важливий висновок цієї справи те, що військова частина законно перерахувала гроші члену сім’ї, саме по собі не означає, що одержувач за будь-яких обставин може залишити всю отриману суму собі.

У конкретних обставинах цієї справи Верховний Суд врахував, що на дитину вже сплачувалися аліменти, а додаткових витрат, які могли б обґрунтувати використання решти отриманого забезпечення, відповідачка не довела.

КЦС ВС погодився із застосуванням статті 1212 Цивільного кодексу України — норми про повернення безпідставно набутого або збереженого майна.

Водночас цей висновок не означає автоматичного обов’язку будь-якого родича повернути військовому всі отримані під час його полону гроші. Для кожної справи необхідно встановлювати конкретну правову підставу отримання та подальшого утримання коштів.

Виплата військового не стає автоматично доходом родича

Ще один важливий висновок Верховний Суд сформулював 22 липня 2026 року у справі № 211/3391/20.

Її обставини відрізняються: справа стосувалася грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця та аліментних зобов’язань особи, яка отримувала його виплати.

Верховний Суд дійшов висновку, що перерахування члену сім’ї грошового забезпечення військовослужбовця не перетворює ці кошти на власний дохід такого одержувача.

Тому отримане грошове забезпечення військовослужбовця не можна було враховувати як дохід члена сім’ї для визначення його власних аліментних зобов’язань.

Ця справа не дає універсальної відповіді на питання про повернення виплат після полону, але додатково показує: сам факт перерахування грошей члену сім’ї ще не визначає остаточно їхню цивільно-правову належність.

Чи повинні родичі повернути гроші після звільнення військового

Єдиного правила «повернути все» для виплат, здійснених за старим законодавством, немає.

Судова практика Верховного Суду свідчить, що результат залежить від конкретних обставин. Суди мають встановлювати, хто і на якій правовій підставі отримував забезпечення; чи перебували сторони у шлюбі; чи отримувалися аліменти на дитину; яка частина коштів могла бути використана на її утримання; чи доведені додаткові витрати; чи існували домовленості між сторонами; чи складалися розписки або інші документи та яким був їхній зміст.

За певних обставин частину коштів можна вимагати назад як безпідставно набуте або збережене майно за статтею 1212 ЦК України. В інших випадках правова конструкція та результат спору можуть бути іншими.

Саме тому законне отримання виплат під час полону не варто ототожнювати ані з автоматичним переходом усієї суми у власність одержувача, ані, навпаки, з незаконним «привласненням» грошей військовослужбовця.

Старі виплати — нові суди

Реформа, яка застосовується з 1 лютого 2025 року, суттєво змінила систему: військовослужбовець отримав можливість залишити особисте розпорядження, а за його відсутності закон передбачає збереження частини грошового забезпечення за ним самим.

Однак майнові конфлікти щодо виплат, здійснених раніше, продовжують доходити до судів.

І Верховний Суд поступово формує практику, яка проводить важливу межу: право члена сім’ї законно отримати грошове забезпечення військового під час його відсутності та право залишити всю отриману суму після його повернення — не завжди одне й те саме.

Для військових, які повернулися з полону й зіткнулися з таким конфліктом, можливість повернення коштів та їх розмір залежать від доказів і конкретних обставин справи.

Тому головне питання вже не лише в тому, хто отримав гроші під час полону, а й у тому, кому вони належать після повернення військовослужбовця та де проходить межа між законною підтримкою сім’ї і коштами, які мають залишатися за самим військовим.

Повернення з полону не має ставати для військовослужбовця початком нового багаторічного випробування — цього разу в судах за кошти, які держава нараховувала йому під час перебування в полоні. Такі військові потребують доступної правничої допомоги та зрозумілого механізму захисту своїх майнових прав.

Людина, яка пережила російський полон і повернулася додому, не повинна залишатися сам на сам зі складною правовою системою, намагаючись з’ясувати долю грошового забезпечення, яке нараховувалося їй у роки неволі.