Історія, яка промовляє крізь стіни колишнього слідчого ізолятора КДБ. У Тернополі своє 30-річчя відзначив Історико-меморіальний музей політичних в’язнів. Сьогодні музейники показують відвідувачам 11 експозиційних камер, а ще у 17 приміщеннях фахівці продовжують реконструкцію. Установа роками зберігає особисті речі, документи та спогади борців за незалежність: від вояків УПА до дисидентів-шістдесятників. Як пам’ять про минулі репресії перегукується із сучасною боротьбою України за волю — бачила наша знімальна команда.
Сирі стіни та камери, які пам’ятають голоси закатованих українців. У цих приміщеннях колишнього слідчого ізолятора КДБ десятиліттями ламали долі тих, хто боровся за незалежність.
Крізь ці каземати пройшли провідники ОУН, вояки УПА, малолітні політв’язні та дисиденти-шістдесятники. З людей вибивали зізнання, паролі зв’язкових, місця криївок та дані про громадян, які допомагали підпільникам виживати та вести боротьбу з московсько-більшовицьким режимом.
Щоб зберегти пам’ять про нескорених, рівно 30 років тому, 14 жовтня 1996 року, у цих стінах заснували Історико-меморіальний музей політичних в’язнів. Ініціатором став краєзнавець Ігор Ґерета. Це був перший в Україні меморіал, який облаштували просто у тюремних камерах радянської спецслужби. Сьогодні тут діють 11 виставкових камер, а ще у 17 приміщеннях проводять реконструкцію.
Історія у цих стінах промовляє через вцілілі документи та особисті речі політв’язнів. Роками музейники збирають старі фотографії, записують спогади колишніх бранців і поповнюють фонди унікальними експонатами. Кожна така річ показує злочини комуністично-тоталітарного режиму та нескореність українського народу за волю.
До свого 30-річчя працівники установи презентували у тюремному дворику нову фотовиставку «Музей крізь роки: історія у світлинах». Тридцять п’ять світлин з архіву музею розповідають про його шлях від заснування до сьогодні, про людей, події та зустрічі, які творили його історію.