Позивний «Кевін» закріпився за ним ще з 15 років — як за героєм фільму, який залишився сам удома та вчився давати собі раду. До війни Юрій займався будівництвом, а коли отримав повістку — зізнається — спочатку просто боявся.
Там я тоже ухилявся. Я два рази ухилявся, а потом щось воно мені набридло. Кажу до дружини: "Їду у військомат". Поїхав у військомат, підписав контракт — і мене забрали сюди в 104-ту. З 2 травня 2025 року я вже був військовий, - розповідає Юрій «Кевін», боєць 104 ОБр ТрО.
У складі роти вогневої підтримки Юрій потрапив під 90 днів безперервного пекла: Гради, FPV-дрони та авіація. Від повного знищення позицій бійців урятував наказом про евакуацію командир з позивним «Сова».
За весь період нарахував 36 КАБів по нашій позиції. В нас просто розбили її. Командир повідомив, що мають бути прильоти, і вивів нас звідти. Ми прийшли — бліндажа вже нашого не було, - згадує боєць.
Щоб урятуватися від авіаударів, доводилося вдвох у бронежилетах затискатися у вузькі норки. Головним порятунком від паніки, каже «Кевін», була турбота про побратима на псевдо «Бобер».
Я постійно з Бобром... Ми в основному разом ховалися і разом сиділи. Я вечно його обнімав, міцно притулявся. Він трохи на вуха не чує, а я чув, як наближається, кажу: "Летить!", ми в куточок — і я його обняв. Як разом — то не так дуже страшно було.
Вдома на Юрія чекають дружина Тетяна, двоє діток, мама та сестра. Головна мрія захисника — повернутися до родини після Перемоги.
Читайте також: Воїну з Рівненщини Дмитру Грабовському присвоїли звання Героя України