40-денна операція завершена: чи наблизили удари по НПЗ Україну до миру

04-08-2026 17:32
news-image

4 серпня 2026 року, виповнюється рівно 40 днів відтоді, як президент Володимир Зеленський затвердив Службі безпеки України операцію, спрямовану на вплив на державу-агресора з метою примусити її до завершення війни. Наприкінці червня ця заява прозвучала як виклик і водночас сигнал про те, що Україна має чіткий план системного тиску на Росію.

Деталі тоді не розкривалися, але згодом стало зрозуміло: йшлося про серію далекобійних ударів по нафтопереробних заводах, нафтобазах, логістичних центрах, аеродромах та інших об'єктах у глибині Росії та на тимчасово окупованих територіях. За ці 40 днів горіли НПЗ у Саратові, Татарстані, Уфі, Ярославлі, Омську, Санкт-Петербурзі, Сизрані та багатьох інших регіонах. Палали нафтобази в Ставропольському краї, Підмосков'ї, Калузькій області. Вибухали склади боєприпасів в окупованих Донецьку та Єнакієво. Були спроби масованих атак на Москву. Горіли склади Wildberries у десятках локацій, палав логістичний комплекс «Южные Врата» під Домодєдово. Ударів зазнали й об'єкти енергетики — ТЕЦ у Бєлгороді та Липецьку, електропідстанції в Криму.

Усе це виглядає ефектно. Але чи ефективно? Чи вдалося досягти заявленої мети? Спробуймо підбити підсумки.

Що вдалося, а що — ні

Безсумнівно, операція досягла певних успіхів. Удари по НПЗ поглибили найбільшу паливну кризу в Росії за останні десятиліття. У багатьох регіонах виник дефіцит бензину. Ці удари похитнули негласний соціальний контракт між Кремлем і суспільством — «економічна стабільність в обмін на політичні свободи». Атаки на логістичні центри завдали значної шкоди російському великому бізнесу: знищення складів Wildberries стало болючим ударом по споживчому ринку, тисячі дрібних підприємців змушені закриватися або обмежувати роботу.

Однак ці тактичні успіхи поки не перетворилися на стратегічні зрушення. Російській владі вдалося частково вирішити проблеми, спричинені ударами по НПЗ, і паливна криза, хоч і залишається актуальною, пішла на спад. При цьому окремі експерти попереджають, що незабаром паливна криза може повернутися в Україну через знищення сотень АЗС. Вже зараз відчутно зросли ціни на українських заправках.

У Криму та на окупованих територіях ситуація залишається складною — проблеми з пальним та електроенергією. Але внутрішньої дестабілізації в Росії, на яку розраховували в Києві, не сталося. Масових протестів не зафіксовано. Влада контролює ситуацію, а Путін залишається «тефлоновим» — побутові незручності не впливають на його рейтинг принаймні публічно.

Ситуація на фронті також не зазнала фундаментальних змін. Українській армії не вдалося здійснити масштабних наступальних проривів. Російська армія продовжує повільно просуватися на окремих напрямках, але теж без об'єктивних успіхів. Тобто ні тилова, ні військова ситуація для Путіна не є настільки загрозливою, щоб іти на поступки.

Ціна, яку заплатила Україна

Операція мала й зворотний бік. У відповідь на удари по зерновому та паливному експорту РФ у Чорному та Азовському морях Росія запровадила повну морську блокаду українських портів. Це стало найсерйознішою економічною проблемою для Києва — удар по експортному потенціалу має довгострокові наслідки.

Росія також наростила масовані удари по території України — передусім по Києву, але страждають і багато інших міст. Особливу загрозу становлять реактивні «Шахеди» та новітні «Бандеролі», які ППО збиває з великими труднощами. Щоразу після таких атак гинуть мирні люди. Знищуються склади «Нової пошти», ROZETKA, АЗС.

Операція, покликана «спонукати Росію до миру», призвела до ескалації з обох боків. Кожна сторона відповідає на масштабні удари ще масштабнішими. І в цьому протистоянні найбільше страждають не комбатанти, а звичайні мирні мешканці. Війна між двома державами давно перетворилася на війну народів один проти одного.

На зовнішньополітичному напрямку теж немає проривів. Трамп більше не тисне на Київ у питанні переговорів, але Україна, попри зусилля, не змогла домогтися від США нових ракет до Patriot. Обіцянка надати ліцензії на виробництво цих ракет в Україні залишається лише обіцянкою. Не вирішено й питання використання Starlink на території РФ — Маск досі дозволяє використовувати супутникову мережу виключно в межах України.

Вашингтон, схоже, просто не має бажання займатися українськими справами. Логіка Трампа, імовірно, зводиться до «я понад рік намагався вас помирити, ви хочете воювати — воюйте».

Риторика vs реальність

Заяви лідерів обох країн не обнадіюють. Зеленський публічно запропонував будь-які формати припинення вогню, зокрема перемир'я в повітрі та енергетичній сфері. Але він уже затвердив новий план ударів по РФ. Путін знову відкинув ідею заморозки війни, натомість давши зрозуміти, що РФ планує воювати ще як мінімум три роки.

Підсумки 40 днів

По-перше, операція була ефектною. Україна продемонструвала здатність завдавати ударів у глибину Росії — аж до Омська. Війна переноситься на російську територію.

По-друге, операція не стала ефективною. Вона не призвела до фундаментальних змін на фронті, не спричинила внутрішньої дестабілізації в Росії, не змусила Кремль сісти за стіл переговорів. Паливну кризу частково подолано, економіка не звалилася, протестів не сталося.

По-третє, операція мала високу ціну для України — морська блокада, масовані удари у відповідь, загибель мирних людей.

І найголовніше — ніхто не став ближчим до миру. Складається враження, що, навпаки, усі віддалилися від нього. Сторони дедалі більше занурюються в ескалацію. Новини з обох країн нагадують Апокаліпсис — постійно щось горить, прилітає, вибухає, гинуть люди. Попереду зима, яка за прогнозами може стати найважчою через удари по енергетиці.

Найкращий варіант — негайна деескалація, відновлення політичного діалогу за участю міжнародних партнерів і вихід на мир або хоча б на ситуативне перемир'я. Але сьогодні це скоріше фантазії. 40-денна операція залишилася позаду, а війна стала ще більш тотальною. І найгірше — жодних ознак і перспектив її завершення поки що не існує.

Источник: U-NEWS