5 млн грн моральної шкоди за поранення внаслідок ракетного удару у Вишгороді: ВС підтвердив право вимагати репарації

Питання визначення розміру моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації, залишається дуже актуальним, зокрема у справах, де потерпілі зазнали тілесних ушкоджень і психологічної травми, а судова практика продовжує формуватися.

«Судово-юридична газета» нещодавно висвітлювала позицію ВС у справі, в якій жінка з Одещини просила стягнути з Росії 50 тисяч євро моральної шкоди через постійне життя під повітряними тривогами.

У постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 363/3961/24 Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розглянула питання визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянці України внаслідок ракетного удару.

Обставини справи

У серпні 2024 року жінка звернулася до суду з позовом до російської федерації в особі уряду російської федерації та просила стягнути 50 млн грн моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану вона зазнала значних моральних і фізичних страждань.

Проживаючи із сім’єю у Вишгороді Київської області, вона постійно перебувала у стані страху через ракетні обстріли. Додатковим джерелом психологічних переживань було те, що її молодший син продовжує проходити військову службу, а старший був демобілізований за станом здоров’я.

Внаслідок ракетного удару 23 листопада 2022 року було пошкоджено будинок, у якому перебувала постраждала, унаслідок чого вона зазнала тілесних ушкоджень. Їй встановили, зокрема, закритий перелом лівої п’яткової кістки зі зміщенням, мінно-вибухову травму, множинні підшкірні гематоми тулуба, забій м’яких тканин лівої стопи та ЗЧМТ.

Позивачка вказувала, що отримані поранення та пережиті події істотно погіршили її фізичний і психічний стан, спричинили безсоння, підвищення артеріального тиску, проблеми із серцем та глибоке психотравмування.

Спеціаліст-психолог провів психологічне дослідження на предмет психотравмування та визначення розміру моральної шкоди. У висновку від 31 травня 2024 року зазначено, що ситуація, пов’язана з впливом збройної агресії російської федерації на життя і здоров’я позивачки, є психотравмуючою, а між спричиненою їй шкодою та психотравмуючими факторами існує прямий причинно-наслідковий зв’язок. Рекомендований розмір морального відшкодування становив 50 млн грн.

Вишгородський районний суд Київської області позов задовольнив частково та стягнув з російської федерації 5 млн грн моральної шкоди. В іншій частині позову суд відмовив.

Визначений у висновку спеціаліста-психолога розмір моральної шкоди у 50 млн грн суд вважав завищеним і таким, що не може вважатися співмірним зі змістом порушених прав та їх обсягом.

Київський апеляційний суд залишив рішення без змін.

Не погодившись із цими рішеннями, представник потерпілої звернувся з касаційною скаргою, наполягаючи на стягненні 50 млн грн. На його думку, суди поверхнево дослідили докази, зокрема висновок спеціаліста-психолога, та суб’єктивно визначили розмір компенсації.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд насамперед зазначив, що предметом позову є матеріально-правова вимога громадянки України до російської федерації про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з агресією російської федерації проти України.

ВС вказав, що вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов’язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави — України, що закріплено у Статуті ООН.

Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Виходячи зі змісту цієї колізійної норми, яка закріплює колізійний принцип lex loci delicti (закон місця вчинення цивільного правопорушення (делікту), питання відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, повинно регулюватися правом України.

ВС нагадав, що відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд зазначив, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.

Верховний Суд також навів положення статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

ВС вказав, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд окремо звернув увагу на специфіку такого зобов’язання.

Зобов’язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом — моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

При цьому позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв’язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди — явище завжди негативне.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

ВС зауважив, що складність визначення компенсації полягає у неможливості обчислення моральної шкоди за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною.

При її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Оцінивши обставини конкретної справи, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

ВС вказав, що, врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачці моральної шкоди, характер, тривалість та обсяг душевних страждань, яких вона зазнала, вимоги розумності і справедливості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, визначивши достатній розмір відшкодування моральної шкоди.

Окремо Верховний Суд розглянув доводи щодо висновку спеціаліста-психолога, яким рекомендовано стягнути 50 млн грн.

Суд зазначив, що аргументи касаційної скарги про неправильне визначення судами розміру моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дослідили зібрані у справі докази, зокрема й висновок спеціаліста-психолога від 31 травня 2024 року, та виклали свої висновки щодо їх оцінки в оскаржуваних судових рішеннях.

ВС підкреслив, що той факт, що суди не погодилися із зазначеним у цьому висновку розміром відшкодування моральної шкоди, не свідчить про те, що суди не дослідили цього документа, оскільки дослідженню підлягають як кожен доказ окремо, так і їх сукупність, і суд, який розглядає справу, вправі самостійно визначити розмір відшкодування, який буде достатнім і відповідатиме завданій моральній шкоді, обсяг і зміст якої визначила позивачка у своєму позові.

З огляду на це Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не оцінили цей висновок належним чином та не взяли його до уваги.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а попередні  рішення — без змін.

У цій справі Верховний Суд визнав достатнім розміром компенсації 5 млн грн, незважаючи на заявлені 50 млн грн та рекомендовану спеціалістом-психологом суму. При цьому сам факт незгоди суду з розміром, визначеним у висновку спеціаліста, не означає, що такий доказ не був досліджений або належно оцінений.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.