89 років тому у цей день в Києві совєти підірвали Михайлівський Золотоверхий собор
Про це пише Life.kyiv.ua.
Плани щодо перебудови території Михайлівського монастиря почали обговорювати ще на початку 1930-х років. У квітні 1930 року партійні та профспілкові діячі Києва розглядали можливість створення на місці монастиря нового «парку культури».
Після перенесення столиці УРСР із Харкова до Києва у 1934 році антирелігійна кампанія посилилася. У центральній частині міста радянська влада планувала звести великий урядовий комплекс.
На місці Михайлівського собору передбачалося спорудити комплекс Центрального комітету КП(б)У з монументом Леніна заввишки 52 метри.
З двох запланованих симетричних будівель встигли звести лише одну. Нині у ній розташоване Міністерство закордонних справ України.
Влітку 1937 року долю Михайлівського собору остаточно вирішили. Однак частина науковців виступила проти його знищення.
Археолог Микола Макаренко був єдиним науковцем у складі спеціальної комісії, який відмовився підписувати акт про знесення храму. Він також надіслав телеграму протесту до Кремля.
У 1938 році Макаренка репресували та розстріляли.
Важливу роботу перед знищенням храму провів професор Київського будівельного інституту Іполит Моргилевський. Разом зі студентами він зробив детальні заміри собору, креслення, фотографії та малюнки.
Саме ці матеріали через десятиліття допомогли відтворити храм.
Що вдалося врятувати
Перед вибухом зі стін собору демонтували частину старовинних мозаїк та фресок.
Серед врятованих пам’яток були мозаїка Богородиці Оранти та композиція «Євхаристія». Їх вдалося зберегти у заповіднику «Софія Київська».
Інші фрагменти вивезли до Москви та Ленінграда. Частину розписів згодом повернули до Києва, однак деякі цінні фрагменти мозаїк і фресок досі залишаються у російських музеях.
Також вдалося зберегти мощі Святої Великомучениці Варвари, які нині перебувають у Володимирському соборі.
14 серпня 1937 року о 21:00 пролунала серія вибухів. Михайлівський Золотоверхий собор був зруйнований.
Після цього територію колишнього монастиря ще десятиліттями досліджували археологи. Розкопки проводилися, зокрема, у 1938, 1940 та 1948–1949 роках.
Під час досліджень на території монастиря виявили численні археологічні матеріали. Загалом за роки розкопок було знайдено 14 скарбів давньоруських прикрас та гривень.
У 1997 році, під час підготовки до відбудови комплексу, за апсидами собору знайшли ще один унікальний скарб із 37 предметів, серед яких були 23 срібні гривні та коштовності.
Навіть після знищення храму радянська влада не відмовилася від планів стерти його з історичного та містобудівного ландшафту Києва.
У 1974 році київське партійне керівництво оголосило конкурс на будівництво нової будівлі Музею Леніна на Михайлівській горі.
Радянські чиновники розглядали можливість звести музей безпосередньо на фундаментах собору. Це фактично унеможливило б його майбутнє відновлення.
Однак частина київських архітекторів запропонувала проект повної відбудови Михайлівського Золотоверхого собору разом із дзвіницею.
На початку 1990-х років письменник Олесь Гончар виступив із закликом відновити зруйновану святиню.
Завдяки збереженим кресленням Іполита Моргилевського та фундаментам собор вдалося відбудувати.
30 травня 1999 року відбулося урочисте освячення відновленого Михайлівського Золотоверхого собору. На дзвіниці встановили годинник-куранти та карильйон.
У листопаді 2013 року монастир став одним із прихистків для учасників Майдану. У ніч на 11 грудня дзвони Михайлівського Золотоверхого вперше за багато століть забили на сполох, скликаючи киян на захист Майдану.
Після Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року Михайлівський Золотоверхий собор став кафедральним собором Православної Церкви України.
Сьогодні 14 серпня нагадує не лише про трагедію знищення однієї з найвизначніших святинь Києва, а й про силу історичної пам’яті. Собор, який радянська влада намагалася стерти з міського простору, знову став однією з головних архітектурних і духовних домінант столиці.