«Ахілл був скіфом!»: Тімоті Снайдер трохи вправив мізки полякам, але… Чи почують?

news-image

До речі сказане ним стосується й нас — українців

Скриншот заголовку обговорюваної публікації на Onet.pl

Американський історик Тімоті Снайдер, який є виразним прихильником України, дав інтерв’ю польським ЗМІ під назвою: «Гірка правда для Польщі та України. Сікорський має рацію».

Сікорський це міністр закордонних справ Польщі, і його теза полягає в тому, що

«США пішли і більше не повернуться до Європи у якості повноцінного Захисника перед загрозою РФ»

Сікорський -- ліворуч (фото з цитованої далі публікації на https://www.onet.pl/

Не варто думати про «повернення Америки», - стверджує тепер й Снайдер, наполягаючи:

«Європа має ставати суверенною в усьому й покладатися лише на себе.

Це стосується і Польщі з Україною, які мають навчитися укладати – правильні союзи».

Однак, крім цієї ключової тези  Снайдер озвучив ще багато цікавого. От як пише про це Володимир Бірчак, чий ФБ-допис отримав чималий розголос:

Ахілл був скіфом!!! (ймовірно)

Володимир Бірчак
- Досить цікаве інтерв’ю Тімоті Снайдера. Хоча особисто я маю до нього пару історичних претензій, але це інтерв’ю насправді є цікавим.

Кілька думок, які говорить Снайдер.

Передусім — про історію та пам’ять. Мабуть, це найцікавіша частина розмови, особливо в контексті нинішніх польсько-українських дискусій.

  • Снайдер каже полякам дуже просту, але важливу річ: Польща поставила пам’ять перед історією. А пам’ять за своєю природою комфортна. Вона наша, у ній ми майже завжди невинні, а якщо інші й присутні, то найчастіше як винні.

Історія працює інакше.Вона змушує впускати за стіл інших — читати їхні джерела, говорити їхніми мовами, враховувати їхню перспективу. Пам’ять говорить від першої особи: «ми». Історія мусить говорити також про «них».

 

Дуже влучна його думка: пам’ять — це комфорт, а історія — це дискомфорт, необхідний для зрілості. І коли країна-сусід ставить пам’ять вище за історію, це може закінчитися нездатністю побачити ширший контекст.

Тімоті Снайдер - фото з мережі
Тімоті Снайдер - фото з мережі

Особливо цікаво це звучить у його розмові про Волинь. Снайдер наголошує: неможливо історично пояснити Волинь, розглядаючи лише поляків та українців.

У цій історії присутні радянські та німецькі окупації, депортації польських і українських еліт та безліч інших факторів. Якщо за історичним столом залишити тільки «ми» і «вони», картина неминуче стає спрощеною.

І тут, до речі, я з ним багато в чому погоджуюся: історія значно складніша за національну пам’ять.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел
Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Друга дуже цікава частина — його розповідь про давню історію України.

Снайдер говорить про Небелівку та інші поселення трипільської культури як про одні з найдавніших відомих людству великих поселень. Їм понад 6 тисяч років, а Небелівка могла мати близько 15 тисяч мешканців.

І найцікавіше тут навіть не в самому віці поселень.

За словами Снайдера, вони були організовані зовсім інакше, ніж відомі нам ранні міста Месопотамії: великі концентричні структури, вулиці, будинки, місця зборів — але без очевидного палацу, храму чи іншого центру концентрованої влади.

 

Тобто перед нами може бути зовсім інша модель раннього складного суспільства.

 

Не обов’язково цивілізація неодмінно повинна починатися з царя, палацу й жорсткої ієрархії.

Ще цікавіше Снайдер говорить про зв’язок українських степів із формуванням індоєвропейського світу та про взаємодію античної Греції зі скіфським світом.

А далі — взагалі дуже цікава теза: Ахілл, за його словами, найімовірніше, був скіфом.

Він одразу обережно додає, що навіть якщо це припущення неправильне, факт залишається фактом: на території сучасної України Ахілла протягом століть шанували як божество.

І, нарешті, амазонки.

Снайдер нагадує, що грецька традиція століттями описувала жінок-воїнів як реальних противників греків. Але сучасна археологія та палеогенетика показали, що це далеко не просто міф: у скіфських похованнях зі зброєю значна частина похованих — жінки.

Тобто технології сьогодні дозволяють буквально переписувати наше уявлення про далеке минуле.

 

Те, що ще недавно вважалося міфом, іноді виявляється описом цілком реальних явищ.

І, мабуть, ось це для мене є найцікавішим у всьому інтерв’ю: Україна в цій перспективі перестає бути периферією європейської історії.

Вона стає одним із місць, через які можна розповідати саму історію Європи та світу..

Радіо Трек: НОВИНИ

Источник: Радио ТРЕК