«Бачив» хвороби із заплющеними очима: біля Луцька живе унікальний дід-цілитель
У селі Баїв Луцького району добре знають 98-річного Зосима Мельничука. Чоловік став відомим далеко за межами області завдяки незвичайному дару – із заплющеними очима він «бачив» хворі місця людей та допомагав їм своєю енергетикою. До волинського цілителя приїжджали не лише з усієї України, а й з Польщі, Грузії, Молдови та навіть Швеції.
Про це пише Вісник+К.
Сам дід Зосим каже, що особливі здібності відкрив у собі випадково. Понад 30 років тому він побував на виставці у Луцьку, присвяченій НЛО та позаземному життю. Там придбав незвичну картину, а коли вдома провів над нею рукою – відчув тепло. Відтоді, за словами чоловіка, і почав помічати дивні зміни.
Зосим Мельничук усе життя працював у сфері зв’язку, коли ще було проводове радіо, потім стаціонарні телефони обслуговував. Любив бджіл, доглядав власну пасіку, досліджував історію рідного села, яке в 1943 році було спалене німцями. Медичної освіти не мав, тому анатомію людини вивчав самостійно за книжками. Каже, під час «сеансів» заплющував очі й бачив затемнення в тих місцях, де у людини були проблеми зі здоров’ям.
«Я ставив людину біля ікони Миколая Чудотворця, яка перевезена із Сумщини, – показує на заквітчаний рушниками образ у куточку. – Її подарували прабабусі Марфі на весілля. Людина стояла навпроти мене, а я сідав на крісло й заплющував очі. Тоді у мене відкривалося, як то кажуть, «третє око». Я бачив образ пацієнта. Коли з’являлися темні плями на якомусь місці, значить, той орган хворий. Починав думати про нього, розганяв темноту, так, як вітер розганяє хмари. Бачив просвіток, то розумів, що людині стане легше. У моєму розумінні біль – це порушення рівноваги в тілі. Збивається баланс біотоків. Це непросто пояснити тим, хто не вірить. Попробую простіше сказати: якщо збирається багато негативу, а позитив не приходить, от і вражається якийсь орган. Кожне живе тіло має свою ауру, яку треба очищати. Я вмів це зробити. У молодості вчився у технікумі на зв’язківця. Ясне діло, мало, що знав про наші внутрішні органи. Вже коли відкрився дар, невістка подарувала мені хорошу книжку «Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології». І я в ній шукав ті органи, які бачив у своїй свідомості. Звичайно, нам не просто зрозуміти всю суть та глибину такого процесу лікування. Все здається дивним, незвичним, нереальним…», – поділився цілитель.
98-річний Зосим Мельничук
Під хатою у Баєві роками стояли черги. Люди розповідали про полегшення після його прийомів і передавали контакти знайомим. За словами родини, за допомогою до діда Зосима звернулися понад три тисячі людей.
Список хворих чоловік зберігає й досі. Десь із 1993 року і до 2020-го приїжджали до нього люди. Багато діток малих привозили. Кому вистачало одного разу, а бувало по кілька разів на прийом добиралися. Але й були такі, що їхня постать ніби туманом оповита, тоді цілитель казав: «Я вас не бачу, і допомогти не можу».
У 2009 році до батька переїхала дочка Валя. Нині мешкають удвох. Днька пригадує, що батько приймав до десятка людей на день, а після цього часто скаржився на сильний головний біль та втому.
«У день міг прийняти 12 людей, але було й більше, то дуже важко ставало. Нічого не бачив, за голову тримався, боліла крепко», – пригадує пенсіонер.
У цих коротеньких реченнях ціла історія оздоровлення хворих. Дід Зосим підрахував, що за роки прийомів у нього побувало понад три тисячі людей. Про унікального цілителя написав та видав книжку молодий односельчанин Анатолій Левчук. Він провів паралелі між минулим Баєва та сучасним, записав краєзнавчі спогади Зосима Мельничука, який був місцевим активістом, брав участь в художній самодіяльності, співав у церковному хорі. Ще до 94 років дід Зосим доглядав пасіку, викачував мед. Зараз цією справою займається внук Ігор.
Пенсіонер каже, що хотів би передати свій дар далі, але переконаний: такі здібності не можна навчити – вони мають прийти самі.
Цей текст має винятково інформаційний характер і не призначений для встановлення діагнозів або самостійного лікування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: