Батька дитини з інвалідністю мобілізували попри відстрочку: суд скасував призов і зобов’язав звільнити його

Чоловік виховує дитину з інвалідністю та ще до призову двічі звертався за відстрочкою, а суд встановив, що його мобілізували всупереч чинному юридичному факту.

Обставини справи

Дніпропетровський окружний адміністративний суд 10 вересня 2026 року розглянув справу за позовом військовослужбовця до військової частини та ТЦК щодо незаконної мобілізації та зарахування до списків особового складу.

Позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ начальника ТЦК від 13 жовтня 2025 року «Про призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації» у частині його призову та направлення до військової частини. Також він просив скасувати наказ командира військової частини про його зарахування до списків особового складу та зобов’язати військову частину звільнити його з військової служби з подальшим виключенням зі списків.

Позивач зазначив, що має сина з інвалідністю віком до 18 років. У зв’язку з цим 8 липня та 16 грудня 2024 року він звертався із заявами про надання відстрочки від призову відповідно до абзацу 1 пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяв чоловік додав копії паспорта, ідентифікаційного коду, медичного висновку про дитину з інвалідністю, індивідуальної програми реабілітації, свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб. Направлення документів підтверджували квитанції та описи вкладення.

За його словами, відповіді на першу заяву він не отримав. Щодо другої заяви на адвокатський запит ТЦК листом від 15 січня 2025 року повідомив, що її зареєстровано та розглянуто комісією 24 грудня 2024 року, а довідку форми 6 направлено.

Попри це, 13 жовтня 2025 року чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації. Позивач стверджував, що під час затримання повідомляв про наявність підстав для відстрочки та надавав підтвердні документи, однак їх не врахували.

Після призову чоловік подав рапорт про звільнення з військової служби у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю. У задоволенні рапорту йому відмовили листом від 25 квітня 2026 року.

Що заявили ТЦК та військова частина

ТЦК у відзиві зазначив, що 13 жовтня 2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. Також, за даними ТЦК, чоловік не був заброньований і не мав права на відстрочку, тому було прийнято рішення про його призов.

Військова частина вказала, що листом від 15 січня 2025 року повідомила про розгляд заяви та направлення довідки форми 6. На думку військової частини, накази про призов та зарахування були видані в межах повноважень.

Також у військовій частині зазначили, що в рапорті про звільнення не було відомостей про відсутність інших осіб, які зобов’язані виховувати дитину, та належним чином засвідчених медичних документів. Крім того, відповідач посилався на те, що законодавство не передбачає звільнення через порушення порядку мобілізації, а позивач пропустив строк звернення до суду.

Що встановив суд

Суд встановив, що до призову позивач мав військово-облікову спеціальність солдата резерву, а його син є дитиною з інвалідністю, що підтверджується медичним висновком та індивідуальною програмою реабілітації.

Заяви про відстрочку від 8 липня та 16 грудня 2024 року були направлені поштою разом із необхідними документами. Доказів надання відповіді на першу заяву суд не встановив.

Водночас щодо заяви від 16 грудня 2024 року ТЦК повідомив, що вона була зареєстрована та розглянута комісією 24 грудня 2024 року, після чого довідку форми 6 направили.

Суд також зазначив, що оскаржуваний наказ про призов на його вимогу відповідач не надав.

Чому суд скасував накази

Суд дійшов висновку, що позивач належним чином реалізував право на відстрочку ще до мобілізації: він подав заяви та необхідні документи, а звернення від 16 грудня 2024 року було розглянуто комісією.

Тому його призов 13 жовтня 2025 року відбувся всупереч чинній відстрочці, яка виключала можливість призову.

Наказ про зарахування до списків особового складу суд визнав похідним від наказу про призов, тому він також підлягає скасуванню.

Водночас суд зазначив, що зобов’язання військової частини звільнити позивача є способом усунення наслідків протиправного акта, а не застосуванням окремої підстави для звільнення, передбаченої статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Що вирішив суд

Дніпропетровський окружний адміністративний у справі № 160/13127/26 задовольнив позов.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ТЦК від 13 жовтня 2025 року в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини.

Також визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини в частині зарахування чоловіка до списків особового складу.

Військову частину зобов’язано звільнити позивача з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу.

Крім того, за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК на користь позивача стягнуто судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 129 гривень 92 копійок.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.