Батько не брав участі у вихованні сина, а після його загибелі на війні звернувся по виплату — мати пішла до суду
Мати загиблого військовослужбовця звернулася до суду, щоб встановити факт ухилення його батька від утримання сина за життя та усунути чоловіка від права на одноразову державну грошову допомогу. За її твердженням, батько залишив сім’ю ще у 1999 році, не допомагав сину та не брав участі у його вихованні, а у 2002 році з нього стягнули аліменти. Після загибелі сина під час бойових дій чоловік звернувся з питанням щодо отримання одноразової допомоги.
Районний суд повернув позов, оскільки вважав вимогу майновою та вимагав визначити ціну позову і сплатити відповідний судовий збір. Чернівецький апеляційний суд визнав такий підхід помилковим: у цій справі не йдеться про стягнення 15 млн грн або їх частини, а можливий вплив рішення на подальшу виплату допомоги є лише правовим наслідком розгляду спору.
Обставини справи
Як зазначила позивачка, у 1991 році вона уклала шлюб із відповідачем. У подружжя народився син.
Приблизно у липні 1999 року чоловік залишив сім’ю та переїхав до Чернівецької області. За твердженням жінки, після цього він матеріальної допомоги на утримання сина не надавав, участі у його вихованні не брав та спілкування з ним не підтримував.
У 2002 році питання утримання дитини стало предметом судового розгляду. Тоді місцевий суд Кіровоградського району Кіровоградської області встановив, що син перебуває на утриманні матері, а батько добровільно матеріальної допомоги на його утримання не надає.
Суд стягнув із чоловіка аліменти на користь матері на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше встановленого на той час мінімального розміру, до досягнення сином повноліття.
На виконання цього рішення у березні 2002 року було відкрито виконавче провадження. У вересні 2012 року його закінчили у зв’язку із закінченням передбаченого законом строку для цього виду стягнення.
У 2007 році шлюб батьків було розірвано. У відповідному рішенні суд також встановив, що подружжя не проживало разом із 1999 року.
На підтвердження своєї позиції мати надала документи з навчальних закладів сина.
Зокрема, у довідці Соколівського ліцею зазначено, що під час навчання хлопця у школі з 1998 до 2007 року участь у його вихованні брала лише мати, тоді як батько участі у вихованні не брав та навчанням дитини не цікавився.
Подібні відомості містяться й у довідці професійного ліцею, де син навчався з 2007 до 2010 року. У закладі зазначили, що мати активно брала участь у його вихованні та спілкувалася з майстром і класним керівником, тоді як батько участі у вихованні в період навчання не брав.
Згодом син загинув під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
Після його загибелі батько звернувся до уповноваженого органу з питанням щодо отримання одноразової грошової допомоги.
Мати загиблого вважає, що чоловік за життя сина ухилявся від виконання батьківського обов’язку щодо його утримання як у добровільному, так і в примусовому порядку. Тому у квітні 2026 року вона звернулася до суду з вимогами встановити факт такого ухилення та усунути батька від права на отримання одноразової державної грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця.
Для позивачки встановлення цього факту має практичне значення. Частина друга статті 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що особі може бути відмовлено у призначенні та виплаті одноразової допомоги або її виплата може бути припинена чи призупинена, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухилення цієї особи від виконання обов’язку щодо утримання загиблого за його життя.
Чому районний суд повернув позов
Кельменецький районний суд Чернівецької області спочатку залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків.
Представник позивачки подав заяву про усунення недоліків, однак суд повторно залишив позов без руху. Суд вимагав, зокрема, визначити ціну позову, надати обґрунтований розрахунок спірної суми одноразової грошової допомоги та сплатити судовий збір як за вимогу майнового характеру.
Районний суд виходив із того, що вимога про усунення батька від права на одноразову допомогу безпосередньо пов’язана з виникненням або припиненням права на грошову виплату, а тому має майновий характер.
Оскільки позивачка цих вимог не виконала, 29 червня 2026 року суд визнав позовну заяву неподаною та повернув її разом із доданими документами.
Мати загиблого оскаржила цю ухвалу. Вона наполягала, що не просить стягнути конкретну суму грошей, витребувати майно, визнати право власності чи присудити їй певну частину допомоги.
За позицією позивачки, метою звернення є встановлення юридичного факту ухилення батька від утримання сина та вирішення питання про його право на одноразову допомогу. Можливе збільшення частки інших отримувачів у разі задоволення позову є лише наслідком такого рішення, а не безпосереднім предметом спору.
Апеляційний суд визнав такий підхід помилковим
Чернівецький апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначила, що відповідно до статей 175 та 176 ЦПК України обов’язок зазначити ціну позову та надати обґрунтований розрахунок спірної суми виникає лише тоді, коли заявлена вимога за своїм змістом підлягає грошовій оцінці.
При цьому характер позову не можна визначати лише за тим, чи матиме майбутнє рішення певні майнові наслідки. Насамперед необхідно враховувати зміст заявленої вимоги та спосіб судового захисту, який обрала особа.
У цій справі жінка не просить стягнути з відповідача або на свою користь конкретну суму. Так само вона не заявляє вимог про витребування майна, визнання права власності або перерозподіл уже присудженої грошової виплати.
Предметом її вимог є встановлення факту ухилення батька від виконання обов’язку щодо утримання загиблого сина за життя та усунення його від права на отримання одноразової державної грошової допомоги.
Чому 15 млн грн не стали ціною позову
Апеляційний суд окремо пояснив значення судового рішення у такій категорії спорів.
Відповідно до частини другої статті 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата може бути припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено факт ухилення від виконання обов’язку щодо утримання загиблої особи за її життя.
Отже, рішення суду в такій справі є юридичною передумовою для подальшого вирішення уповноваженим органом питання про призначення, відмову, припинення або призупинення виплати одноразової допомоги.
Однак саме по собі таке рішення не є рішенням про стягнення 15 млн грн або будь-якої частини цієї суми, не визначає конкретного розміру грошового зобов’язання та не замінює рішення уповноваженого органу про призначення чи виплату допомоги.
Те, що задоволення позову надалі може вплинути на розподіл одноразової допомоги між особами, які мають право на її отримання, апеляційний суд назвав похідним правовим наслідком, а не безпосереднім предметом заявленої позовної вимоги.
Тому можливого впливу рішення на майнові права учасників спору недостатньо для висновку про майновий характер позову.
Апеляційний суд врахував позицію Верховного Суду
Свій висновок Чернівецький апеляційний суд узгодив із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 584/661/24.
У тій справі предметом позову також було встановлення факту ухилення одного з батьків від виконання обов’язку щодо утримання загиблого сина за його життя та вирішення питання про право такого з батьків на одноразову грошову допомогу.
Верховний Суд зазначив, що метою позову в цій категорії справ є встановлення факту ухилення від виконання обов’язку щодо утримання загиблого військовослужбовця для подальшого вирішення питання про право на отримання одноразової грошової допомоги.
Факт ухилення у такому випадку є юридичним фактом, з яким закон пов’язує можливість припинення або обмеження суб’єктивного права особи на отримання соціальної виплати.
Апеляційний суд також звернув увагу, що у справі, яка вже пройшла касаційний перегляд, судові витрати визначалися виходячи з фіксованого судового збору за вимогу немайнового характеру, а не залежно від розміру одноразової допомоги у 15 млн грн чи частки у ній.
Що суд зазначив щодо судового збору
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд зазначив, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, а тому 0,4 його розміру — 1331,20 грн.
Таким чином, вимога районного суду визначити ціну позову, розрахувати спірну суму одноразової допомоги та сплатити судовий збір як за майнову вимогу була необґрунтованою.
Відповідно, невиконання позивачкою вимог, які суд першої інстанції визначив помилково, не могло бути підставою для повернення позовної заяви.
Що в результаті вирішив суд
Чернівецький апеляційний суд, розглядаючи справу № 717/1021/26, задовольнив апеляційну скаргу матері загиблого військовослужбовця, скасував ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2026 року та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Водночас апеляційний суд не встановлював, чи дійсно батько ухилявся від виконання обов’язку щодо утримання сина, і не вирішував по суті вимогу про усунення його від права на одноразову грошову допомогу.
На цьому етапі апеляційний суд перевіряв лише те, чи правомірно районний суд повернув позов через невизначення його ціни, відсутність розрахунку спірної суми та несплату судового збору як за майнову вимогу.
Отже, питання про те, чи є підстави встановити факт ухилення батька від утримання загиблого сина та усунути його від права на отримання одноразової допомоги, ще має бути вирішене судом першої інстанції під час подальшого розгляду справи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
