Николаев
Рус

Байопік про юну фіксерку. Рецензія на фільм «Кельн 75»

Шоу-бизнес
14-11-2025 22:16
news-image

Fortes fortuna adiuvat

У столиці стартував 31-й фестиваль «Нове німецьке кіно», який представляє стрічки з програм Берлінале й Канн, зокрема роботи Тома Тиквера та Крістіана Петцольда. Фестиваль триватиме в Києві до 19 листопада, а потім переміститься до Львова, Харкова, Одеси, Чернівців та Дніпра.

Фільмом-відкриттям стала картина «Кельн 75» (Köln 75) американського режисера ізраїльського походження Ідо Флака, автора фільмів «Ніколи не пізно» 2011 року, що здобув нагороду на кінофестивалі в Единбурзі, та «Квиток» 2016 року, який був учасником конкурсу на кінофестивалі Трайбека. Прем’єра «Кельну 75» пройшла в межах спеціальної гала-програми цьогорічного Берлінського кінофестивалю, адже фільм розповідає про відомий кельнський концерт американського музиканта та композитора Кіта Джарретта, що відбувся рівно 50 років тому.

Джарретта з дитинства вважали генієм музики, він вмів грати на сопрано-саксофоні, ударних, фортепіано й інших клавішних. Музикант грав разом з такими легендами джазу, як Чарльз Ллойд та Майлз Девіс, але зрештою почав сольну кар’єру і прославився віртуозними джазовими імпровізаціями на роялі, які ніколи не повторював.

Та помилкою буде вважати, що «Кельн 75» – це звичайний музичний байопік, бо історія Джарретта у виконанні Джона Маґаро («Керол») займає щонайбільше третину хронометражу стрічки. Основну ж увагу Флак зосередив на 18-річній німкені Вері Брандес, яка організувала той відомий кельнський концерт.

«Кельн 75» (Köln 75)

Вера (Мала Емде) зростала у родині дантиста, який мріяв, аби його діти були теж дантистами, або хоча б юристами. Себто мали надійний заробіток та повагу суспільства. Натомість його старший син ріс безробітним телепнем, а підприємлива донька після школи організовувала концерти та цілі тури для музикантів.

Це цілком реальна історія, завдяки якій фільм «Кельн 75» працює одразу на двох рівнях: молодіжна coming-of-age драма про мрії, пошук себе та протистояння очікуванням батьків і феміністична біографія про дівчину, яка вибиває собі місце в чоловічій професії і долає скляну стелю ейджизму. Флак змальовує Веру відчайдушною й хороброю особою, що хапає бика за роги, або ж, якщо бути точнішим, артиста за обіцянку зіграти на роялі в опері.

«Кельн 75» (Köln 75)

У «Кельні 75» Флак за 112 хвилин встигає розповісти історію розвитку джазу і його розквіту у Європі 1970-х, коли на батьківщині у США його стали вважати мертвою музикою. І робить це режисер у жвавій манері через спогади самої Вери та американського журналіста Майкла Воттса (Міхаель Чернус), які не соромляться ламати четверту стіну й звертаються прямо до глядачів. Це допомагає тримати ритм, швидко промотуючи нецікаві моменти історії. В результаті стрічку Флака номінували на Німецьку кінопремію за найкращі фільм, монтаж, акторку та актора другого плану.

«Кельн 75» (Köln 75)

Фільм «Кельн 75» вийшов справді нетиповим байопіком, де зірці джазу та його відомому концерту виділено менше місця, аніж фіксерці, яка влаштувала той концерт. Як жартує сама Вера: «Ми точно потрапимо в рай, бо пекло ми уже пройшли». Кожен, хто організовував бодай невеличку подію, знає, скільки всього може і точно піде шкереберть. Тож вам точно буде приємно порадіти за Веру, у якої таки вийшло.

Дмитро Сидоренко

«Кельн 75» (Köln 75)

«Кельн 75» (Köln 75)

Читайте також:

Найкращі музичні фільми всіх часів

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Підтримайте Україну:

Источник: Kinowar